Дванадцята річниця трагічних подій в Одесі: спогади очевидця

Дванадцять років тому 2 травня 2014 року в Одесі відбулося протистояння українських і проросійських активістів. Під час сутичок у центрі міста та пожежі в Будинку профспілок, що на Куликовому полі, загинули 48 людей, ще близько 200 зазнали поранень. Загалом у той трагічний день постраждало майже 400 людей. Своїми спогадами про переломний та водночас трагічний день з Групою комунікацій Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь» поділився колишній військовослужбовець ЗСУ, а нині викладач Тилігульського аграрного фахового коледжу Володимир Калюжний. Про це із посиланням на пресслужбу управління повідомляє “Бессарабія INFORM”.

У той день Володимир Калюжний отримав дзвінок від одеського активіста, який повідомив, що в Одесі відбуваються дуже небезпечні події. Знайомий розповів, що потрібна допомога та люди, які допоможуть відстоювати українські цінності.

“На той момент мені вже було відомо про стрілянину в центрі міста. Інформація поширювалася повільніше, ніж зараз, але загальна картина була зрозумілою. Я живу за 60 кілометрів від Одеси. Почав збирати людей. Шукали якісь каски, засоби захисту. У Доброславі домовилися зустрітися. Нас зібралося близько двадцяти людей. Ми розуміли, що цього «шабашу» не можна допустити”, – розповідає чоловік.

До Одеси він разом зі знайомими приїхали лише під вечір. На Куликовому полі на той час вже згоріли намети, а разом з тим палала будівля Будинку профспілок.

За словами Володимира, саме Куликове поле тривалий час залишалося осередком напруги.

“На Куликовому полі був, скажімо так, постійний нарив. Важка, досить страшна, емоційно перенасичена перемога. Я знав, що там загинуло багато людей. І я розумів, хто там загинув. Неоднозначні враження були. Коли ми зайшли на Куликове поле, відчувалася згуртованість. Люди дякували, що ми приїхали. Було багато відважних”, – згадує Володимир.

За плечима екс військовослужбовця – не лише воєнна справа, а і роки політичної та громадської діяльності. Тому ситуацію, що склалася в Одесі він оцінює з точністю аналітика.

“Я і раніше розумів, що в Одесі є потужна проукраїнська сила. Особливо це було помітно, коли у березні 2014 року десятки тисяч людей на підтримку України пройшлися містом і дійшли до російського консульства. Але було відчуття, що росія мріє зробити з Одеси щось на кшталт Донбасу. Та й на кожних виборах я відчував вплив росії, її намагання просувати свої тези та свої інтереси через місцеві політичні організації. Дуже багато російського впливу відбувалося й через церкви московського патріархату. Звісно, після подій 2 травня було зрозуміло, що антимайданівці вже не зможуть знову організуватися. Загалом, без російської підтримки вони взагалі мало на що здатні”, – розповів чоловік.

Після трагічних подій 2 травня ще більше стало зрозуміло, що лише мітингами на вулиці війну ніколи не зупинити. Тому Володимир Калюжний, разом з іншими учасниками тих подій вже у червні 2014 року пішли добровольцями в АТО.

“Я завжди займав дуже активну громадську позицію. Разом із Сергієм Гуцалюком займалися, зокрема, й відновленням козацьких традицій. Я тоді був в окремому 18-му мотопіхотному одеському полку. Ми знаходилися під Маріуполем. російських козачків там було дуже багато. У нас були в основному артилерійські дуелі. Мав сумніви, що шахтарі так швидко навчилися працювати на артилерії та РСЗВ. Звісно, це були люди, підготовлені та навчені росією. Озброєння, яке проти нас використовували, звичайному мобілізованому освоїти швидко було б важко. Окремі частини, інструктори, звісно, були російські. Хоча, зрозуміло, що громадяни України — той маргінес, що пішов за російськими ідеями, — також там воювали проти нас. Порівняно з 2022 роком це була зовсім інша інтенсивність подій”, – аналізує чоловік.

Добровольцем Володимир пішов і з початком повномасштабного вторгнення. Наразі він демобілізований. Служив у 28-й бригаді, у третьому механізованому батальйоні, звичайним піхотинцем. Воював на Херсонському, Миколаївському та Торецькому напрямках.

“Кожна людина має робити свій внесок у перемогу. Кожна. Хоча б маленький. Треба зробити так, щоб кожна людина ці кроки робила. У цьому і є мужність — щодня продовжувати щось робити для держави. Якомога більше треба доносити до людей факти звитяги та героїзму українців. Щоб у селах та містах більше говорили про видатних українців, які зробили багато для країни”, – зазначає екс військовослужбовець.

Разом з тим, працюючи в коледжі, своїм учням Володимир Калюжний розповідає про Левка Лук’яненка. Про те, як він у 1957 році створив партію та поставив перед нею завдання зробити Україну незалежною. Тоді для нього це було лише мрією. Проте 24 серпня 1991 року саме ця людина написала Акт проголошення незалежності України.

“У нас молодь більше дивиться ролики про ТЦК. І чомусь дуже мало інформації про реальний героїзм тих хлопців, які зараз на своїх плечах тримають це все. Адже питання не лише в тому, що відбувається на фронті сьогодні. Питання в тому, чи будемо ми готові завтра”, – зазначає викладач.

Також екс військовослужбовець додав, що перемир’я зараз, по суті, — це смерть України. Бо після нього росія обов’язково почне нову хвилю наступу.

“Вони зберуться з силами, створять армію на кілька мільйонів, нароблять озброєння, прорахують свої помилки. І такого шансу, як зараз, у нас уже не буде. Саме тому важливо, щоб кожен розумів свою відповідальність. І щоб наступні покоління були готові не лише говорити про війну, а й не допустити її знову“, – зазначив чоловік.

Раніше ми повідомляли: Чергова нічна атака на місто Ізмаїл: що відомо