Повернення придунайської історії: в Ізмаїлі планують встановити меморіальну дошку гетьману Івану Мазепі

В Ізмаїлі продовжується процес деколонізації топоніміки та відновлення історичної справедливості.  Днями на базі Ізмаїльського державного гуманітарного університету (ІДГУ) відбулося друге засідання круглого столу, де презентували цікаву ініціативу – встановлення у місті меморіальної дошки на честь видатного державного діяча, гетьмана України Івана Мазепи. Новий пам’ятний знак з’явиться на вулиці, яка вже носить ім’я видатного гетьмана, і стане символічним подарунком Ізмаїлу від мешканців міста Дрогобич. Про це кореспондентці «Бессарабія ІНФОРМ» розповів професор, ректор ІДГУ Ярослав Кічук.

Захід пройшов за ініціативи Придунайської меморіальної комісії ІДГУ та за партнерської підтримки громадської організації «Народний музей України». Ректор університету Ярослав Кічук підкреслив, що для закладу вищої освіти подібна діяльність є системною. Вже понад десять років університет активно співпрацює з волонтерами «Творчого патріотичного об’єднання «Музичний батальйон». Саме завдяки цій багаторічній співпраці свого часу в Ізмаїлі народився масштабний фестиваль української рок-музики «Дунайська Січ», а також проводилася низка заходів для захисту національних інтересів у сфері освіти та культури Бессарабії.

Як розповів всеукраїнський громадський діяч і меценат Олександр Юрков, ініціатива щодо вшанування гетьмана в Ізмаїлі реалізується в межах всеукраїнського проєкту «Українська історія: Пантеон героїв». Мета програми — повернути в публічний простір імена видатних українців, чий внесок роками замовчувався або спотворювався пропагандою. Тільки в межах цього проєкту волонтерами та благодійниками в Україні вже зведено пам’ятники полковнику армії УНР Петру Болбочану та полковнику Легіону УСС Василю Вишиваному у Києві, пам’ятник митрополиту Тимофію Щербацькому на Київщині, меморіальні дошки Олександру Кониському у Боярці та композитору Олександру Кошицю на Андріївському узвозі в столиці. Тепер черга дійшла і до півдня Одещини, куди як братній подарунок від громади Дрогобича буде передано меморіальну дошку Івану Мазепі.

Засідання круглого столу пройшло під головуванням кандидата історичних наук, доцента, в.о. декана факультету української та іноземної філології ІДГУ та члена Придунайської комісії Івана Татаринова. Експерт детально пояснив, чому поява Мазепи в Ізмаїлі — це не просто заміна табличок, а питання національної безпеки.

«Встановлення меморіальної дошки гетьману Івану Степановичу Мазепі в Ізмаїлі є частиною великого процесу деколонізації нашого міського простору. Протягом тривалого часу Ізмаїл, як і багато інших міст півдня України, був «зацементований» російським імперським та радянським наративами. Ці маркери довгі десятиліття нівелювали українську суб’єктність, насаджуючи чужі ідеологічні конструкції. Постать Івана Мазепи є знаковою для нашої історії. Це непересічний державний, громадський та військовий діяч, а також визначний меценат, який прагнув вивести Україну на рівень провідних європейських держав. Його ім’я на століття стало синонімом визвольних змагань – термін «мазепинці» в українській традиції став маркером патріотизму та боротьби за державність та незалежність. Символічно, що рештки гетьмана спочивають у румунському місті Галац – географічно досить близько до Ізмаїла, що додатково пов’язує наш регіон із цією епохальною постаттю. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, ми маємо чітко розуміти: молодь, яка зростає в Ізмаїлі, повинна ходити вулицями, що несуть імена українських героїв, а не окупантів чи колонізаторів. Це питання національної безпеки та формування ідентичності. Діяльність нашої комісії при ІДГУ якраз спрямована на те, щоб цей процес був науково обґрунтованим та фаховим», — зазначив історик.

Мало хто знає, але саме сусідній дунайський регіон став місцем останнього офіційного спочинку українського гетьмана. Після поразки у Полтавській битві 1709 року Іван Мазепа змушений був відступити на підконтрольні Османській імперії території, де й помер у селі Варниця (поблизу Бендер). У березні 1710 року соратники гетьмана перевезли його прах до румунського міста Галац на Дунаї, де урочисто поховали у центральному склепі церкви Святого Юрія місцевого монастиря. Російська, а згодом радянська імперії століттями намагалися знищити цю пам’ять. У жовтні 1962 року за прямою вказівкою з москви комуністична влада Румунії брутально знесла цей історичний храм, буквально стягнувши залишки стін тросами у Дунай. Проте сьогодні Галац шанує українського володаря: у 2004 році там відкрили бронзовий пам’ятник Мазепі, його ім’ям названо центральну вулицю та два великі міські мікрорайони — «Мазепа-1» та «Мазепа-2». Саме тому встановлення пам’ятного знака в Ізмаїлі є логічним поверненням регіональної історії Нижнього Дунаю.

Науковці Придунайської комісії безпосередньо розробляли концепцію пам’ятки. Текст, який рекомендували автори проєкту для викарбування на мармурі, звучить так: «Ця вулиця названа на честь гетьмана України, князя Священної Римської імперії Івана Степановича Мазепи (1639-1709) – видатного державного діяча, мецената та борця за незалежність України». Окрім тексту, на дошці з’явиться портрет та особистий герб Івана Мазепи. Візуальне оформлення зараз фіналізується експертами. Пам’ятний знак встановлять в. Ізмаїлі на кутовому будинку за адресою: вул. Незалежності, 60 / вул. Івана Мазепи. Габарити дошки складуть 120 см у висоту та 60 см у ширину, вага — близько 90 кг, а матеріалом виступлять високоякісний мармур та граніт. Офіційне звернення до місцевої влади з проханням посприяти у монтажі дошки експерти планують надіслати одразу після завершення обов’язкових консультацій із громадськістю Ізмаїла.

Ініціатори проєкту наголошують: встановлення таблички — це лише вершина айсберга. Попереду на місто чекає велика інформаційна робота.

«Варто підкреслити, що меморіалізація – це не лише встановлення таблички, а й глибока просвітницька робота. Ми прагнемо, щоб кожен ізмаїлець, проходячи вулицею Мазепи, розумів, чому цей діяч є важливим для європейського виміру України. Ініціатива щодо дошки – це лише перший крок. У перспективі ми вбачаємо необхідність створення цілісного меморіального комплексу, присвяченого борцям за українську державність, що має стати маркером сучасного, свідомого Ізмаїла», — додав Іван Татаринов.

Колектив університету ІДГУ вже планує розлогу інформаційну кампанію для школярів, студентської молоді та широкої громадськості міста. Буде проведено серію відкритих лекцій та круглих столів для розвінчування радянсько-імперських міфів навколо постаті Мазепи. Науковці висловили вдячність міській владі Ізмаїла за готовність до діалогу та сподіваються на плідну співпрацю у плеканні національної пам’яті.

Ректор університету Ярослав Кічук зауважив, що такі проукраїнські ініціативи мають активізувати і місцевий бізнес та забезпечених містян. «Місцева еліта» має активніше долучатися як до безпосередньої підтримки Збройних Сил України, так і до фінансування символічних об’єктів, що маркують простір Бессарабії як український. Поява дошки Івану Мазепі — це лише початок масштабної програми. Експерти Придунайської меморіальної комісії ІДГУ вже готують для місцевих органів влади проєкти встановлення пам’ятників іншим видатним постатям: героям сучасної російсько-української війни, лідерам козацької доби, княгині Ользі, князю Святославу Хороброму та письменнику Івану Франку.

Довідково. Іван Мазепа (1639–1709) — видатний гетьман України, який безперервно керував державою протягом майже 22 років (1687–1709).

Походив з українського шляхетського роду, здобув блискучу європейську освіту та вільно володів багатьма мовами. Протягом тривалого часу він проводив гнучку політику і підтримував союз із Петром I, що дозволило зміцнити економіку та авторитет Гетьманщини. Мазепа був одним із найбільших культурних меценатів в українській історії: його коштом будувалися десятки храмів, розвивалася Києво-Могилянська академія, а в архітектурі розквітнув унікальний стиль «козацького бароко».

Під час Північної війни, прагнучи захистити українські землі від цілковитого поглинання Московським царством, гетьман уклав таємний союз зі шведським королем Карлом XII. У 1708 році він відкрито виступив проти Петра I заради створення незалежної української держави. Після поразки союзного війська у Полтавській битві 1709 року Мазепа був змушений відступити на територію Османської імперії, де невдовзі помер у місті Бендери. Через цей вчинок російська церква наклала на нього анафему, а імперська пропаганда тривалий час називала його «зрадником», тоді як в українській історії він став символом визвольного руху та боротьби за незалежність.

Раніше ми повідомляли: Крадіжки, вандалізм та підлітки за кермом: як Аккерман зустрів електросамокати