«Якуджук пинари» з цілющою водою: у Ренійській громаді планують відновити колодязь, якому 130 років

У селі Котловина Ренійської громади вирішили упорядкувати і відремонтувати одну з найвідоміших пам’яток села — старий колодязь біля стадіону, відомий як «Якуджук пинари» (колодязь Якова). Про це повідомляє “Бессарабія INFORM” із посиланням на видання “Махала“.

Як стало відомо, ідея відновлення історичної пам’ятки виникла під час підготовки села до обласного етапу конкурсу «Найкращий населений пункт сільського типу». Тоді директорка школи Парасковія Долапчи запропонувала, щоб у ході заходів щодо благоустрою за конкретними ділянками закріпили відповідальних.

«Коли мова зайшла про стару криницю біля стадіону, я запитала голову ветеранської організації села Домну Бринза, як вона дивиться на те, щоб ветерани взяли на себе реставрацію: пофарбувати, упорядкувати. Оцінивши обсяг робіт, Домна Іванівна сказала, що колодязь дуже великий і ветерани села, а це люди похилого віку з невеликими доходами, не зможуть його потягнути, адже необхідно і матеріали купувати, і фарбу, не кажучи вже про оплату праці тих, хто ці роботи виконуватиме. Тому довелося відкласти цю справу до найкращих часів», – розповіла Парасковія Долапчи.

Згодом ініціативу підтримав староста села Олександр Казани. Чому саме його, хоч у Котловині набереться з десяток колодязів? Тому що, за словами місцевих жителів, у цій криниці була дуже смачна вода, яка не лише вгамовувала спрагу, а була немов живлющою, відновлювала сили. Причому, вона в ньому була недалеко від поверхні, в той час як є колодязі, де вода глибоко і треба викопати до 30-40 м.

Вирішено було розмістити оголошення в сільській групі у Вайбері з проханням до небайдужих людей відгукнутися та допомогти у збиранні коштів на його відновлення. Зокрема, директорка школи запропонувала поставити банку для збору пожертв біля кавомашини в одному з магазинів.

У такий спосіб збирати кошти на відновлення колодязя можна було б довго, але допомогли спонсори – один з благодійних фондів виділив 150 тис грн.

«Раніше це була криниця-журавель, її викопали десь наприкінці XIX-го століття, у 1880–1890 роки. А свою назву отримала на ім’я людини, яка організувала копання цієї криниці. Звали чоловіка Яку (українською Яків). Ця людина жила по вулиці Жовтневій, нині Василя Гурика, його праправнук Микола Казани і досі живе на цій вулиці. Заможною була ця людина чи ні – невідомо, але в даному випадку це не має значення, бо в ті часи великі кошти на копання колодязів були непотрібні – їх копали та викладали камінням виключно вручну», – розповіла директорка школи про історію цієї пам’ятки.

Заходи щодо відновлення «Якуджук пинари» не стали відкладати у довгу скриньку. Староста села Олександр Казани вже запросив із Болграда майстра, який має свій цех з обробки дерева і спеціалізується на виготовленні перекриттів для колодязів.

«Ми також хочемо територію навколо колодязя викласти плиткою «старе місто», встановити лавочки, щоб люди могли сісти та відпочити, попити смачну холодну воду. А ще хочемо зробити тротуар з виходом до асфальту, що пролягає недалеко, бо зараз там все перекопано. Сам колодязь поки що не чистили, це зараз навіть не має сенсу, бо на ньому немає кришки. Майстер виготовить і кришку, вона відкриватиметься на дві сторони. Ми маємо дуже велике бажання завершити всі роботи з реставрації до Дня села, який у Котловині відзначається 28 серпня. Особливо на відродження цієї криниці чекають наші старожили, у яких пов’язані з нею добрі спогади, і які знову, як у минулі часи, хочуть випити звідти води», – сказала на завершення Парасковія Долапчи.