RU UA
RU UA

Володимир Путін та Олександр Лукашенко – це сучасні фюрер та дуче

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)


Володимир Путін та Олександр Лукашенко стали сучасними фюрером та дуче. У середині і наприкінці 1930-х і в першій половині 1940-х років Адольф Гітлер і Беніто Муссоліні були стратегічно близькими союзниками, хоча кожен мав свої власні інтереси у проведенні агресивної та завойовницької політики. Це був союз німецьких нацистів та італійських фашистів, які мріяли про Третій рейх і Велику Італію. Дванадцять років стратегічного співробітництва і наприкінці квітня 1945 року обоє закінчили так, як мали. Адольф з кулею в голові, а Беніто з петлею на шиї та ногах.


Путін практично впровадив у суспільне життя РФ неофашистську ідеологію рашизму, в основі якої лежать тези «російського світу», євроазіатського шляху розвитку Росії та категорії переваги російської нації над іншими європейськими народами, особливо західними, які Кремль вважає, невідомо чому, які перебувають на межі вимирання в фізичному значенні та повного морального та культурного занепаду. Москва втовкмачила в голови російських громадян якусь їхню особливість і місію, яку вони нібито мають показати всьому світу. Це дуже близько до вигаданих шовіністами понять небесного народу та російського морального та культурного панування над сусідніми народами, що означає у розумінні цієї ідеології – такі народи мають бути завойовані. По суті, це чистий фашизм, коли свій народ ставиш набагато вище за всіх інших,

Одним із ідеологів російського фашизму є філософ Олександр Дугін, який нещодавно наважився надіслати Путіну приховані погрози після втрати російською армією українського міста Херсона. Тепер Дугін організував у Москві так званий “культурний фронт” з метою “боротьби з антиРосією всередині Росії”. На цьому фронті Дугін став залучати відомих російських діячів культури та науки, одержимих ідеєю російського шовінізму, щоб переслідувати всіх реалістично і критично мислячих людей у ​​країні та створити терор «російського світу» проти тих, хто став сумніватися у правильності ідеології рашизму.

Ця радикалізація життя дуже схожа на те, що сталося в нацистській Німеччині перед закінченням Другої світової війни. Тоді була військова, політична та культурна агонія Третього рейху. Тепер і Кремль пішов у схожу авантюру, намагаючись врятувати закривавлене обличчя Росії, насамперед усередині країни. На міжнародній арені Москву просто почали визнавати терористичним державою, країною, яка спонсорує тероризм. Ось чому Путін шукає порятунку саме у консолідованій внутрішній підтримці населення Росії, яка явно захиталася. Для своєї особистої безпеки Путін повністю задіяв Федеральну службу охорони (ФСТ), для порятунку кремлівського режиму – Федеральну службу безпеки (ФСБ), для збереження влади на місцях Росгвардії. На думку офіційної Москви, ця тріада спеціальних служб із утихомирювання російського народу може врятувати Росію від кривавого заколоту. Усі розуміють, що росіяни можуть пробачити Путіну позбавлення та обмеження власних громадянських прав, навіть падіння життєвого рівня, але точно не поразка у війні в Україні. Саме тому глава Кремля затіяв смертельне танго проведення часткової мобілізації, яка у багатьох регіонах набуває все більш тотального характеру. Величезна кількість нових солдатів, на думку правителів Росії, може врятувати ситуацію на полях битв України. Кремль і Генштаб РФ не пощадять життів новомобілізованих росіян, але у разі великих бойових втрат дуже ймовірні заколоти в країні та серед самої армії. Так було в 1905 році, коли після поразки Петербурга у війні з Японією на Далекому Сході почалася Перша російська буржуазна революція, так почалася Лютнева буржуазна і Жовтнева соціалістична революції в 1917 році, що стали результатом важкого становища російської армії на фронтах Першої світової війни. Це призвело до розпаду Російської імперії та приходу до влади більшовиків. Імперія просто зникла, але в її місці одночасно з’явилося 37 нових державних утворень.

Це страшний сон для Кремля, який, як співається у комуністичному гімні «Інтернаціонале», вступив у «свій останній і рішучий бій». Як азартний політичний гравець, Путін фактично йде на все чи нічого. Тож російський фюрер, який уже повністю втратив свій міжнародний імідж, готовий програти і всю країну. Можливо, багато хто в світі і не буде надто раді з того, що Російська Федерація розвалиться, але нинішнє політичне керівництво веде країну до повного розвалу та краху. Путін знає, що він ніколи не буде насолоджуватися спокійним і комфортним життям пенсіонера перед тим, як вирушити в інший світ. Як політичний наркоман він до кінця чіпляється за своє президентське крісло і сіє страх у російському суспільстві, серед країн – своїх сусідів і мріє увійти в російську історію великим і справедливим правителем. Гітлер теж мріяв про процвітання німецького народу та Третього рейху, але закінчив так, як закінчив. У нього залишилася певна кількість прихильників у світі, але весь німецький народ вважає його мерзенною особистістю, яка зрештою принесла глибокі страждання німецькій нації та міжнародну ганьбу Німеччини.

Російський фюрер помилково вірить у свою політичну вічність. Це стосується і його білоруського сателіту Олександра Лукашенка, який під час останнього саміту Організації держав колективної безпеки (ОДКБ) у Єревані, де було видно, що ніхто не хоче стояти близько до Путіна навіть під час фотосесії, заявив, що військова поразка Росії в Україні поховає і Білорусь, але він сподівається, що цього не станеться. Після 26 років президентського мандата Лукашенко позиціонує себе цілою країною. Білоруська дуче теж готова на багато чого, щоб зберегти своє крісло. Але це може коштувати йому все. Насправді надія завжди вмирає останньою. Політичний годинник сучасного фюрера і дуче вже відраховує свою останню годину.

Джерело: Хвиля