«Кишлак» на шляху до Європи: чому Рені став епіцентром зооапокаліпсису на тлі успіхів сусідів

У той час як Кілія, Болград та Арциз знаходять сотні тисяч гривень на безпеку своїх вулиць, у Рені гуманність остаточно капітулювала. Поки бюджетні мільйони витрачаються на відеокамери, єдина волонтерська організація, що захищала місто від зграй безпритульних тварин, оголосила про свою капітуляцію. Розслідування “Бессарабії INFORM” відкриває завісу над тим, чому Рені залишився в «сірій зоні» безвідповідальності.

 Ілюзія порятунку: «живі іграшки» для переселенців

З початком повномасштабного вторгнення Рені став зручним прихистком для тисяч людей. Але разом із людьми до міста прийшла хвиля «одноразової відповідальності». Керівниця громадської організації «На варті захисту життя» Олена Мургоч описує «БІ» цинічний феномен, який став першим кроком до катастрофи.

«Це був масовий тренд: переселенці заводили собак і котів за порадою психологів — щоб діти легше переживали стрес. Нам присягалися, що тварина стане членом родини. Але щойно з’являлася можливість виїхати за кордон, цих “терапевтів” просто виставляли за хвіртку. Їх зраджували ті, кому вони допомагали вижити», – каже жінка.

Так місто наповнилося домашніми тваринами, абсолютно не пристосованими до життя на вулиці, що лише збільшило кількість агресивних та наляканих зграй.

 Географія безвідповідальності: 70% зграй — колишні «домашні»

Статистика волонтерів Рені руйнує зручний міф про те, що собаки на вулицях розмножуються «самі по собі». Сім із десяти тварин на вулицях — це колишні домашні улюбленці або їхнє потомство.

Основним «постачальником» нових жертв є приватний сектор та села-супутники, як-от Долинське. Жителі вивозять коробки з цуценятами на базар або просто висаджують їх із рейсових автобусів на в’їзді в місто, сподіваючись, що «хтось добрий підбере». Насправді ж вони підписують місту вирок у вигляді нових хвиль агресії.

Рені на фоні Бессарабії: де є воля — знаходяться й гроші

Порівняння Рені з сусідніми громадами виглядає для місцевої влади нищівним. Виявляється, «відсутність коштів» — це суто ренійська аномалія, адже сусіди знаходять ресурси навіть у найважчі часи.

Кілійська та Болградська громади стабільно виділяють із бюджету по 100 тисяч грн щороку на стерилізацію. Арцизька громада у 2024 році виділила на ці заходи рекордні 300 тисяч грн. Татарбунарська громада має діючу програму, хоча фінансування тимчасово обмежене через воєнний стан. У Рені ж сума виділених бюджетних коштів офіційно дорівнює нулю.

 Офіційний вакуум: «Програми немає, грошей не дамо»

Ми надіслали запит до виконкому Ренійської міської ради, і відповідь, підписана заступницею голови Людмилою Чакір, підтвердила наші найгірші побоювання. Влада офіційно розписалася у власному безсиллі.

У громаді відсутня програма щодо безпритульних тварин. Допомога волонтерам здійснюється «без виділення коштів з місцевого бюджету». Мерія навіть не веде обліку тварин на вулицях.

«Коли ми просили бодай 1000 гривень на обід для лікарів, що працювали безплатно, нам відмовили. А в цей же час на камери відеоспостереження витрачають 20 мільйонів», — констатує Олена Мургоч.

Медична статистика: кров на тротуарах

Поки чиновники економлять на стерилізації, лікарні фіксують наслідки. За інформацією гендиректорки Ренійської центральної міської лікарні Влади Чебан, лише з початку 2026 року до медиків звернулося 18 осіб з укусами. Більшість постраждалих — мешканці Рені. Статистика підтверджує: місто на порозі критичної ситуації, коли звичайна прогулянка перетворюється на небезпечну лотерею.

Погляд з боку: «Мій колега сидів у машині і плакав»

Досвідчена зоозахисниця з Одеси Тетяна Малашняк після візиту до Рені перебуває у стані шоку. Її відгук — це вирок менталітету міста.

«Такого пи*децю я не бачила ніде, навіть на самому передку фронту. Моєму колезі 71 рік, його важко здивувати, але, виїжджаючи з Рені, він просто плакав від безсилля. Собак не сотні — їх тисячі. У місті немає жодної приватної ветеринарної клініки. Це місто-пастка», – зізнається Тетяна.

Невидимий фронт: ініціатива як вирок

Сьогодні безпека 15-тисячного міста тримається на плечах лише чотирьох жінок. Це справжній подвиг на межі фолу. Одна з волонтерок працює на чотирьох роботах, щоб прогодувати та вилікувати сотні підопічних. Весь її заробіток іде на корми та ліки.

Волонтери бояться публікувати свої адреси. Варто мешканцям дізнатися, де живе активіст, йому під двері підкидають коробки з тваринами — до 20 кошенят за раз.

Замість підтримки волонтери чують образи. Містом ширяться чутки, ніби їм «добре платить мерія». Це знімає відповідальність із містян: навіщо допомагати, якщо «їм за це дають гроші»?

Трагічний фінал: «Я вигоріла. Організація закривається»

Найболючіша новина нашого розслідування: ГО «На варті захисту життя» офіційно припиняє своє існування. Олена Мургоч оголосила про закриття проєкту. Остання акція стерилізації запланована на 3 травня 2026 року.

«Я не тягну — ні морально, ні матеріально. Чотири роки мого життя і власних грошей — і ось такий підсумок. Поки верстався матеріал, я знову почула фразу: “погані волонтери”. Я просто вигоріла. На 3 травня нам треба зібрати 20 000 грн на відловлювача, знайти житло для лікарів, нагодувати їх… І все це знову самотужки. Востаннє», – резюмує волонтерка.

Рені часто називають «кишлаком на шляху до Європи». Це формулювання — не про географію, а про менталітет. Це місто, де влада делегувала свої функції чотирьом жінкам, не виділивши й гривні, а мешканці замість вдячності обсипали їх образами та висували вимоги в приказному тоні.

3 травня пройде остання операція. Далі — порожнеча. Рені залишився без свого захисного щита. Тепер проблема тисяч собак — це особиста відповідальність кожного чиновника, який не знайшов грошей на обід лікарям, поки сусіди в Арцизі, Болграді та Кілії рятували свої вулиці.

Раніше ми повідомляли: Дванадцять військових повернулися до Одещини з російського полону