Мінометник родом з Вилківської громади із задоволенням відправляє “ласощі” на голову окупантам

0 коментарів 34371 перегляду

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)


Уродженець села Десантне Вилківської громади Ізмаїльського району, мінометник з позивним Кучер, головний сержант взводу гаубичного артилерійського дивізіону тринадцятої бригади Національної гвардії України «Хартія» із задоволенням відправляє артилерійські снаряди, називаючи їх “ласощами”, на голову окупантам на Харківському напрямку. Свого односельчанина, якому наразі виповнилося лише 22 роки, впізнали по відео “Хартії” мешканці села, котрі із гордістю розповіли журналісту “Бессарабії INFORM”,  що боєць з Десантного воює на найгарячіших напрямках фронту ще з 2022 року.


У відеосюжеті повідомляється щемлива історія бійця 13-ої бригади НГУ «Хартія» про його службу, і як кардинально вона змінила усе його життя.

Мінометник на псевдо Кучер зазначає, що артилерійські снаряди, які відправляються як “дарунки” окупантам, важать 21,8 кг.

“Хлопці дуже вправно з ними справляються.  А от із пункту управління ці “цукерочки” відправляються в бліндажі, де живе особовий склад росіян. Звідси можна працювати по ворожій піхоті, по складах із бойовими комплектами”, – каже військовий з Ізмаїльщини.

Мінометник родом з Вилківської громади із задоволенням відправляє "ласощі" на голову окупантам

Військова служба бійця розпочиналася з добровольчого формування “Хартія”, воїни якого обороняли Харківщину та одні з перших вийшли на кордон із рф під час контрнаступу у вересні 2022-го року.

“З перших днів, як розпочалася війна, мене не відразу взяли на фронт. Почався мій бойовий шлях з курсів молодого бійця. Так я  потрапив до лав ДФТГ «Хартія». Був навідником міномету, тому спочатку насипав окупантам “кабачків”, – зізнається уродженець Десантного.

За його словами, під час служби в ДФТГ «Хартія» він познайомився з дівчиною, яка згодом стала його дружиною, матір’ю маленького сина, якого боєць поки що бачив тільки зі світлин.

Кучер підкреслює, що йому з побратимами довелося захищати Україну від рашистської навали на різних напрямках фронту, зокрема, на Харківщині, в Луганській області, під містом Бахмут Донецької області.

“Моя мотивація на війні – це родина, яку я захищаю. Хочу, щоб моя сім’я жила в незалежній Україні. Я не хочу, щоб ця війна в майбутньому торкнулася хоч кого-небудь, особливого мого півторамісячного сина.

“Я йшов до лав ЗСУ із самого початку війни, аби захищати свою країну до останнього…, до останнього кацапа”, – наголошує боєць.

Воїн понад усе бажає повернутися додому якнайшвидше, аби вперше обійняти маленького сина. Але він розуміє, що зараз потрібно виконувати бойові завдання, аби ворог не просунувся далі.

Фото – скріншоти з відео

guest

0 коментарів
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Поділіться своєю думкою з цього приводу в коментарях під цією новиною!x