В Ізмаїлі відкрилась найбільша в країні музейна колекція проєкта “Українська артзброя”

Днями в Ізмаїльському військово-історичному комплексі відбулось відкриття унікального проєкту “Українська артзброя”. Абсолютно новий вид творчості зародили українці після початку повномасштабного вторгнення на територію незалежної України. Його особливість полягає у ручному розписі бойових, але вже відстріляних гільз від снарядів різного калібру та іншої зброї. Як збирались на мінному полі матеріали для творчості, хто бере участь в проєкті, та чому у відвідувачів музейної зали одночасно виникають захоплення й мурахи по тілу від побаченого, детально розповість “Бессарабія INFORM”.

Як повідомив на відкритті директор Ізмаїльського військово-історичного музейного комплексу Валерій Постернак, проєкт “Українська артзброя” був створений у жовтні 2023 року. Його головна мета –  це збереження і популяризація української творчості в розмалюванні української зброї. Фактично, українці першими у світі почали працювати в такому виді творчості.

На виставці представлено 111 робіт майстрів народних художніх промислів майже з усієї країни. Кожен витвір колекції має історичну, художню та утилітарну цінність. До речі, найбільше робіт присвячено петриківському розпису та українській символіці.

Як розповів у коментарі для “БІ” директор музею, близько двохсот майстрів були залучені у цей проєкт, і це тільки початок.

“100 майстрів вже передали свої роботи нам, інші працюють. Плануємо з кожної області, з кожного міста представити по одному майстру на наступних виставках. Також плануємо в майбутньому ці та інші додані експонати показати усій країні, а можливо – й усьому світу“, – поділився пан Валерій.

В Ізмаїлі виставка буде тривати, за словами директора, щонайменше 5-6 місяців.

“Вона відкрита для усіх відвідувачів! Ми хочемо, щоб, кожен з міста побачив ці артоб’єкти. Звісно, колекція буде розширятись – у цих залах ми будемо виставляти щось нове, а ці експонати показувати в іншому місці“, – зауважив Валерій Постернак.

До речі, як наголосив у спілкуванні з журналістом “БІ” директор музейного комплексу, якщо у людей з’явиться можливість передати використані набої для майбутніх експонатів, то музей радо їх прийме.

“Ми на початку функціонування проєкту по дві гільзи пересилали майстрам: одну вони розмальовували для нас, іншу залишали для себе. Але потім їх почало не вистачати, тож ми вже мусили передавати лише по одній. Але хочеться, щоб і майстри також мали можливість розмальовані власноруч гільзи продавати на аукціонах або ярмарках, щоб таким чином допомагати ЗСУ“, – розповів наш співрозмовник.

Цікавий факт: музей для проєкту отримував не тільки гільзи, а й уламки від великих видів озброєння.

“Нам присилали уламки від різних видів зброї. Але майстриням важко на цих уламках малювати. Наприклад, є уламки від “ГРАДу”. Уявляєте? Вони важать не менше 20 кг. Їм не просто розмальовувати навіть гільзи, а ось такі великі… Але ми не втрачаємо надії, якщо є бажаючі, хто не побоїться працювати  з уламками того ж “ГРАДу” – ми передамо їх для розмалювання. А ще в нас є у планах створення маленьких “їжачків”, щоб їх також майстри могли розмальовувати: один повертали нам у колекцію, а інший могли продати задля коштів на ЗСУ“, – запропонував Постернак.

Окремо потрібно відзначити, що жоден майстер, який зголосився взяти участь у проєкті, – жоден не відмовився від роботи. Так, у кожного художника по-різному витрачається час на роботу: хтось справлявся за тиждень, а комусь потрібен був цілий місяць.

“В нас різні митці: є професіонали, а є й аматори. Але кожен вкладає свою душу у працю. І в них же, зауважу, також є своя робота, потреби. Але ми не ставили ні перед ким якісь конкретні часові рамки. Або вказану тематику. Ні, кожен працював зі своєю уявою. Ось, наприклад, майстриня із Хмельницького розмалювала для нас гільзу, присвячену Ізмаїлу, у Таврійському розписі, хоча ми її не просили це робити. Це її ініціатива. Ми розпаковуємо й бачимо: “Ізмаїл”. А вона нічого нам не казала, сама переглянула найвидатніші пам’ятки міста – й створила унікальну річ, яка тепер займає своє місце у колекції“, – поділився Валерій Постернак.

На питання, чи є у планах Ізмаїльського музейного комплексу одного разу зібрати усіх, хто залучені до проєкту, в Ізмаїлі, директор відповів ствердно.

“Звичайно! Тим паче, у деяких майстрів є вже своя колекція по 100-200 девайсів. І ми їх запрошуємо приїздити сюди, ми будемо дуже раді!“, – відмітив директор.

Важливе уточнення: дана виставка є найбільшою на сьогодні в Україні музейною колекцією. Раніше різні благодійні організації вже робили подібні виставки по всій країні. Але музейна колекція є найбільшою саме в Ізмаїлі.

Відстріляні гільзи різного калібру, тубуси від гранатометів, артснарядів, вогнеметів, прошиті кулями бронежилети та ін. – в руках майстрів з усіх куточків країни ці шматки смертоносного металу перетворились на унікальні та ексклюзивні витвори мистецтва. І кожен з них має свою історію. До речі, багато майстрів уперше працювали з таким полотном.

З самого початку у проєкті працює волонтер Юрій Костянтинович Липень з Кривого Рогу. На цей час музейний комплекс в Ізмаїлі отримав від нього три партії гільз та тубусів, які потім висилали майстриням по всій країні.

“На жаль, пан Юрій не зміг приїхати на відкриття виставки через стан здоров’я. Але уявіть собі, він збирав гільзи для нас на передовій! І як потім виявилось, навіть на замінованих полях! Був навіть випадок, коли він вже повертався додому, і його бус був заповнений гільзами для нас. І на одному з блокпостів його зупинили і наказали “Розвантажуйся!”. На той момент наш проєкт вже був трохи розкручений, про нього чули, і деякі українські видання писали про нього. Тому Юрій сказав військовим: “Це не для мене, це для митців, які чекають ці гільзи!”. Лише після цього його пропустили“, – розповів Валерій Постернак.

Першу екскурсію у залах з перетвореною військовою зброєю провела науковий співробітник Ізмаїльського військово-історичного музейного комплексу Тетяна Іванова. Вона детально розповіла про саму експозицію “Українська артзброя”, і майже про кожен експонат окремо. Слухаючи про тих, хто надсилав та працював над гільзами, інколи мурахи бігали по тілу. Наприклад, мало хто знав, що кожна майстриня починала свою роботу з того, що потрібно було очистити гільзу чи тубус від бруду, іржі, а інколи й від іншого – крові…

“Потім потрібно було її знежирити та нанести два шари фарби, тому що це так званий мертвий метал. Й сама форма цієї гільзи – вона складна для роботи. Ще й потрібно було вважати на вагу“, – відзначила на початку своєї розповіді Тетяна Василівна.

Кожний експонат має свою історію, наприклад, два тубуси, які розписала Олександра Романенко з Києва, – їх передав чоловік Олександри, який твердо вірить у те, що намальовані квіти обов’язково принесуть Перемогу.

Ще одна майстриня лише завдяки роботі у проєкті відчула сенс жити далі. Хоча вона й не має художньої освіти, але виявилось, що у неї є неабиякий хист до петриківського розпису. Тож вона його й застосувала, а ще нанесла на тубус слова молитви українського воїна інтернаціоналіста, який написав їх власною кров’ю на стіні у в’язниці у 1936 році…

Один з тубусів містить на собі майстерно поєднані петриківський розпис та створений стилізований український герб з епоксидної смоли. Цей витвір мистецтва створила ще зовсім юна дівчина, учениця дев’ятого класу! Це слугує ще одним доказом того, що українська культура не втрачає свої надбання, а його бережуть і передають наступним поколінням митці й мисткині…

Ще раз зазначимо, що роботи виконані як у старовинних українських стилях (петриківський, таврійський), так і у більш сучасних напрямках мистецтва. Сюжети також різноманітні: тут можна побачити як художні розписи, так і тварин, Героїв минулого (Тарас Шевченко) і сучасного (Олександр Мацієвський), а ще можна побачити на гільзах Скрябіна та Залужного, та ін.

Наостанок додамо, що виставка вже працює для відвідувачів, вхід платний: для дорослих – 20 гривень, для дітей – 10. За бажанням за 40 гривень можна замовити екскурсію. Для пільгових груп, військових відвідини експозиції будуть безкоштовними.