«Садити сьогодні, щоб жити завтра»: як Надія Булгакова понад чверть століття створює квітковий одяг Ізмаїла
Роботу Надії Булгакової, начальниці дільниці з догляду за зеленими насадженнями КП «Житсервіс», щодня бачить і оцінює кожен мешканець та гість Ізмаїла. Саме вона роками продумує міські клумби, підбирає рослини, вирощує розсаду, розмножує багаторічники та стежить за деревами. Вона постійно думає про те, що посадити сьогодні, аби завтра місто стало ще красивішим. Надія Володимирівна особливо цінує багаторічні квіти, які не потрібно висаджувати щороку, адже з одного кущика завдяки правильному догляду може вийти стільки паростків, що вистачить на все місто. Про це розповів мер Ізмаїла Андрій Абрамченко, передає «Бессарабія INFORM».
Любов до рослин у Надії Володимирівни з дитинства. Вона народилась в селі й пам’ятає, як мама завжди приїжджала з міста з новою розсадою. Маленька Надія довго не могла зрозуміти, звідки мама щоразу привозить ці скарби, але їхні назви й забарвлення пам’ятає досі: червона турецька гвоздика та високий дельфініум із насичено-синіми й фіолетовими суцвіттями-дзвіночками. Біля їхнього будинку стояли колони, що тримали навіс, і дівчинка часто ховалася за однією з них, спостерігаючи, як мама приходить із відром поливати квіти й щось їм промовляє. Надія думала, що мама її не бачить, але та якось повернулася й покликала доньку, показуючи на братки та пояснюючи, що квітка ніби сміється до неї. Після такого дитячого спогаду не полюбити природу було просто неможливо.
Тепер Надія Володимирівна розуміє, що цей хист їй передала саме мама, хоча в молодості вона навіть не уявляла, що її життя буде пов’язане з рослинами. Доля привела її в Ізмаїльський «Житсервіс», де вона спочатку працювала майстром за договорами на вивезення сміття, а вже за три місяці очолила дільницю, якій доручили доглядати за сквером у центрі міста.
Навесні жінка почала збирати розсаду звідусіль — у сестри, знайомих, у тих, у кого щось росло на подвір’ях. Саме так, завдяки випадковим знайомствам, подарункам і просто любові людей до Ізмаїла, починалася історія сучасних міських клумб. У 2009 році Надія їздила на семінар до Києва, де зібралися озеленювачі з усієї країни. Директор миколаївського зеленгоспу подарував їй насіння алісуму скельного. Спочатку з одинадцяти жовтих кущиків вийшов невеликий трикутник на клумбі навпроти «Дитячого світу», а потім рослини почали насіватися самостійно, і сьогодні цей алісум прикрашає багато локацій міста.
У 2013 році тодішня директорка станції юннатів Лариса Острякова привезла з Криму кулястий рожевий клеродендрум Бунге. Багато квітів дарували й самі городяни, наприклад, розсаду блакитних незабудок для Центрального скверу чи цибулини жовтих крокусів для Покровського скверу. Сама Надія теж часто купує квіти для власного домашнього квітника, якими потім «пригощає» місто.
Сьогодні Надія Володимирівна мріє про створення великого міського «банку квітів», який би наповнювали самі мешканці, ділячись тюльпанами, ірисами, нарцисами чи бузком, що розростаються на приватних ділянках. Є у неї й особлива історія про таку співпрацю з жителькою вулиці Придунайської Лідією Михайлівною, яка колись подарувала кілька десятків цибулин різнокольорових тюльпанів. Жінка померла два роки тому, але її квіти розмножилися, і цієї весни їхні «дітки» неймовірно цвіли біля пам’ятника Шевченку. Надія Володимирівна планує розмножувати їх і надалі.
Результат своєї праці комунальники побачили не одразу, але з часом з’явилися слова вдячності від містян, заради яких варто годинами стояти навколішки біля землі. Іноді люди дивувалися красі квіткових килимів, які з’явилися понад десять років тому, і навіть припускали, що для цього найняли фахівців із Києва. Сьогодні про масштаби Надія говорить обережніше, адже в країні триває війна, і головна мета для всіх — Перемога. Проте вона переконана, що місто все одно має бути доглянутим, тому що саме за впорядковане, мирне життя бʼються на «нулі» наші Захисники та Захисниці.
Наразі головним завданням керівниця вважає втримати те, що вже створено. Через спеку та катастрофічний брак людей складно повноцінно доглядати навіть за наявними рослинами. Випадки вандалізму боляче ранять Надію Володимирівну, адже квіти для неї — як рідні діти, за які вона переживає та іноді навіть прокидається вночі, чекаючи світанку, щоб побачити, що саме розквітло. Брак робочих рук відчувається гостро, наприклад, у Грецькому сквері колись цвіли сімнадцять тисяч ірисів вздовж паркану, але через нестачу догляду вони переросли й наполовину перестали цвісти, оскільки їх не було кому вчасно розсадити.
Сьогодні бригада, яка обслуговує весь Ізмаїл, складається лише з трьох людей, на яких припадає колосальний обсяг роботи. КП «Житсервіс» активно шукає нових співробітників для офіційного працевлаштування з графіком роботи з понеділка по п’ятницю з 7:00 до 15:00 та в суботу до 13:00.
Окрім клумб, дільниця доглядає за кущами та деревами. Надія Булгакова бачить Ізмаїл як простір, гармонійно інтегрований у живу природу, а символом міста серед дерев вважає софору з її красивою, розлогою кулястою кроною. Вона з теплотою згадує часи, коли в місті розвішували шпаківні, облаштовували будиночки для вухатих сов у Зеленому парку, згадує білочок біля діорами, видру біля Дунаю, лелек та лебедів.
Догляд за деревами вимагає значних зусиль, адже старе коріння в Грецькому чи Матроському скверах іноді підіймає покриття тротуарів. Деякі дерева можна врятувати омолоджувальним обрізанням, а деякі доводиться видаляти, оновлюючи зелений фонд. Надія Володимирівна зазначає, що сучасні мешканці мають дякувати предкам за посаджені колись дерева, але без підсаджування нових рослин зелені насадження поступово загинуть. Думати про майбутнє наступних поколінь треба вже зараз, тому минулої осені в місті висадили сто саджанців гледичії та 654 саджанці акації вздовж Довгого бульвару та у парках. Попри все, близько 90% молодих тоненьких прутиків успішно прижилися.
У житлово-комунальному господарстві Надія Булгакова працює вже 25 років і вважає, що найбільший результат її роботи — це коли люди починають сприймати красу й порядок не як щось надзвичайне, а як повсякденну норму. На її думку, міський простір народжується з маленьких особистих вчинків, адже варто одній людині посадити квіти біля дому, як її приклад переймають інші, і через роки вже важко пригадати, хто саме посадив ту саму першу квітку. Попри війну, дефіцит кадрів та виснажливу спеку, Надія Володимирівна продовжує свою справу і щиро мріє, щоб після закінчення війни всі були здорові, а навколо все цвіло.
Раніше ми повідомляли: В Ізмаїлі капітально відремонтують знищене ворогом приймальне відділення районної лікарні: оголошено тендер
Залишити коментар