У Білгороді-Дністровському відкрили Центр психосоціальної підтримки, який відтепер працюватиме за адресою вул. Михайлівська, 3-А. На відкриття завітали військові, ветерани, волонтери, громадські діячі, представники міської влади, гуманітарних організацій та міжнародних партнерів. Як все відбувалося — бачили кореспонденти «Бессарабії INFORM».
До заходу долучилися уповноважений з питань співпраці з розвитку Посольства Республіки Польща в Україні Артур Ґроссман, керівник Представництва Фонду міжнародної солідарності в Україні Павел Кост та секретар Білгород-Дністровської міської ради Олександр Скалозуб.
Центр працюватиме з дітьми та дорослими, ветеранами, внутрішньо переміщеними людьми та родинами, які пережили втрати, вимушене переміщення, стрес чи інші наслідки війни. Допомогу надаватимуть мультидисциплінарні команди фахівців.
Отримати підтримку можна буде не лише безпосередньо у Центрі. Фахівці також виїжджатимуть до громад у складі мобільних бригад. Для цього Центр отримав автомобіль, який дозволить надавати допомогу людям, яким складно самостійно дістатися до установи.
Директорка Центру Ганна Онопрієнко провела для гостей екскурсію новим простором. Вона представила команду, показала кабінети, де працюватимуть фахівці, та розповіла про сервіси, які вже доступні для відвідувачів.
“Я дуже вдячна нашій міській раді, керівникам управлінь, а також нашій команді, що вони дозволили створити це приміщення. І не просто стіни, не просто кабінети – а місце сили, місце підтримки, місце любові, де кожен зможе отримати те, за чим він прийшов: підтримку, допомогу, а також відновлення”, – підкреслила очільниця Центру.
Ганна Онопрієнко
Під час презентації керівниця розповіла присутнім не лише про те, як працюватиме Центр, а й про результати роботи та подальші плани.
Своєю чергою секретар Білгород-Дністровської міської ради Олександр Скалозуб подякував міжнародним партнерам за підтримку та допомогу у створенні простору.
За його словами, завдяки цьому партнерству громада отримала можливість створити місце, де люди зможуть отримувати необхідну психосоціальну допомогу поруч із домом.
Після презентації гостей запросили долучитися до спільної творчої частини — створення картини, яка має залишитися у центрі як пам’ять про його відкриття. Психологиня центру Олена Фомічова запропонувала кожному обрати свій колір і залишити на спільному полотні частинку себе.
“Це наше спільне серце — надії, любові та віри. Я хочу, щоб кожен із вас обрав свій колір і вклав частинку себе у цей малюнок. Потім ми обрамимо картину та повісимо її на видному місці, щоб вона стала теплим нагадуванням про відкриття нашого центру”, — сказала Олена Фомічова.
Після спільної творчої роботи гості познайомилися з українською традицією ляльки-мотанки. Співробітники Шабівського музею представили свої вироби та розповіли про них, тож присутні могли не лише роздивитися ляльок, а й дізнатися більше про їхню історію та значення.
Своїми враженнями від заходу поділилися й представники польської сторони, які взяли участь у відкритті.
Артур Ґроссман
Як розповів «БІ» Артур Ґроссман, уперше він побував у Білгороді-Дністровському у 2001 році як турист, а згодом повернувся до міста, працюючи над путівником. Тоді його вразили спокій міста, Аккерманська фортеця та краєвиди Дністровського лиману.
Тому, коли пан Артур дізнався, що Білгород-Дністровський увійшов до переліку міст, де мали з’явитися Центри психосоціальної підтримки, він сприйняв цю новину з особливою прихильністю. Одеську область, за його словами, вирізняють географічні, історико-культурні та інші особливості, які заслуговують на окрему увагу.
«Я вражений, наскільки спокійно люди тут сприймають всі події та хочуть йти вперед, незважаючи на труднощі, виявляють велику стійкість, яка стала характерною для всієї України», — зазначив Артур Ґроссман.
В Україні вже працюють 16 таких центрів, ще два готуються до відкриття. Артур Ґроссман відвідав їх усі, тож, за його словами, кожен простір має свої особливості. У Білгороді-Дністровському він звернув увагу насамперед на компактність приміщення та можливість утримувати його без значного навантаження на бюджет громади.
«Тут мене вражає те, що приміщення дуже компактне. Його утримання не буде дорого коштувати, адже нам дуже важливий коштоефект. Я бачив дуже багато рішень Програми, які були перемасштабовані. Тобто громада, яка знаходиться на межі спроможності, пробувала зробити щось таке, реалізація чого викликає у мене сумніви. Або такі витрати будуть суттєво впливати на її бюджет, і в якийсь момент вона не зможе підтримувати фінансування. Має бути реальний профіт від цього. Профіт демографічний, коли переселенці бачать, що у місті є така опіка від громади, вони охоче залишаються. Це про людей. Тож ця компактність, сердечність, любов до своєї справи — це видно. І це ми бачили у всіх центрах», — поділився з «БІ» уповноважений.
Своєю чергою Павел Кост розповів, що Білгород-Дністровський пройшов тривалий відбір для участі у програмі та довів, що готовий до створення такого Центру.
Павел Кост
Одеська та Дніпропетровська області стали для команди окремим викликом через стислі терміни реалізації. Попри скорочення запланованого дворічного періоду до 18 місяців, проєкт вдалося завершити, а створені простори, за словами пана Коста, мають бути не лише місцями отримання послуг, а й частиною взаємодії громади.
«Проєкт на Дніпропетровщині та Одещині був особливим викликом для нас через стислі терміни реалізації. Реалізація програми Pro Mental Health розрахована на два роки, а тут у нас цей термін скоротився до 18 місяців. І через це були побоювання, що помилки будуть траплятися, це очевидно. Ми боялися, що можемо не дотриматися дедлайну, але, як ми бачимо, все чудово. Мої особисті враження перевершені. По-перше, це те, що я побачив і у приміщенні Центру, крім того, це слова пана Олександра, пані Ані, але найосновніше — це те, що кажуть ветерани, військові та інші колеги. Це приміщення не просто будинок, до якого приходять за послугами, це елемент співпраці та синергії громади», — зауважив пан Кост.
Водночас він наголосив, що після завершення проєкту важливо не зупинятися. Команді побажав не втрачати темп розвитку та зберегти колектив, адже попереду — щоденна робота з людьми, розвиток послуг і підтримка тих, хто звертатиметься до Центру.
Після офіційної частини атмосфера стала менш формальною. Наприкінці заходу ветерани, гості, представники міської влади та міжнародні партнери разом зіграли у бочче-петанк та дартс. Тут уже не було поділу на посадовців і гостей — усі з азартом пробували свої сили, підтримували одне одного та не приховували посмішок.
Залишити коментар