Дунай тисячі років тому був частиною гігантської об’єднаної дельти

Гіпотеза про існування гігантської об’єднаної дельти Дунаю, Дністра, Південного Бугу та Дніпра до прориву Босфору є однією з найцікавіших сторінок палеогеографії Чорного моря. Вона тісно пов’язана з теорією «Чорноморського потопу» та служить основою для гіпотези про «Кримську Атлантиду» і Озівське озеро. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”, посилаючись на наукові матеріали Інституту археології Національної академії наук України.

Гіпотеза Раяна-Пітмана про «Чорноморський потоп» (бл. 5600–7000 р. до н.е.) припускає, що до прориву Босфору Чорне море було прісноводним озером. Нинішній північно-західний шельф був сушею, де Дунай, Дністер, Південний Буг та Дніпро утворювали єдину гігантську дельту, перетворюючи цей регіон на родючу рівнину, заселену людьми, до затоплення

У часи останнього льодовикового максимуму рівень води в Чорному морі, яке тоді було ізольованим прісноводним озером – був на 100–120 метрів нижчим, ніж зараз та існувала величезна рівнина розрізувана річками.

Те, що сьогодні є морським дном (шельф), було суходолом – від Одеси до сучасного острова Зміїний та далі на південь тягнулася неозора супердельта великих річок.

Оскільки рівень базової ерозії був низьким, річки не впадали в море там, де зараз Дунай, Дністер, Південний Буг та Дніпр, протікали на сотні кілометрів далі на південь.

Геологічні дослідження морського дна підтверджують наявність затоплених каньйонів і річищ:

• Дніпро та Південний Буг об’єднувалися в одну систему ще на північному шельфі;
• Частина дніпровських вод наповнювала «Озівське озеро»;
• Дністер впадав у озеро значно східніше, ніж зараз у море;
• Дунай мав набагато довшу трасу, і його прадельта знаходилася глибоко на території нинішнього шельфу.

Через малу глибину та пологий рельєф, алювіальні наноси (пісок, мул) цих гігантських річок утворювали спільну заболочену низовину — протодельту, яка за площею могла конкурувати з дельтою Амазонки.

• З погляду психології виживання та археології, ця територія була «Едемом» для ранніх мисливців-збирачів:
• Величезні масиви прісної води, багаті на рибу, та родючі заплавні землі приваблювали людей.

Це був ідеальний міст для пересування племен між Європою та Кавказом.

Коли солоні води Середземного моря прорвали Босфор (близько 5600 р. до н.е.), заповнення басейну відбувалося катастрофічно швидко і для людей, що жили в цій супердельті, це стало подією «кінця світу», що, імовірно, лягло в основу міфів про Великий Потоп.

Прихильники гіпотези про Кримську Атлантиду вважають, що на нині затопленому шельфі навколо Криму, який тоді був не півостровом, а частиною великого суходолу – існувала розвинена неолітична культура.

Але внаслідок потопу за лічені місяці під водою опинилися величезні території і люди були змушені тікати в гори Криму або далі в Європу, що могло стати поштовхом до поширення землеробства.