Волонтери Одещини почали пікетувати проти “неадекватних” тендерів

Найвідоміша волонтерка Одещини, керівниця благодійного фонду “Корпорація монстрів” Катерина Ножевнікова вийшла сьогодні, 28 серпня, із пікетом до будівлі Одеської міської ради проти “неадекватних” тендерів місцевої влади. Перед цим вона анонсувала протест на своїй сторінці у соцмережах. Але одиночний пікет перетворився у масовий – до неї приєдналися більше сотні людей, які не згодні з діями влади і вирішили підтримати волонтерку… Аналізуючи інформаційний простір останніх днів, чітко видно тривожну тенденцію: в Україні все більше зростає суспільне невдоволення від тендерів, які мають досить специфічний характер як для держави, де йде війна, і кожна гривня має бути на рахунку.

За декілька днів до цього Катерина Ножевнікова заявила, що готова приходити до мерії кожного дня, аби запобігти безглуздому, на її думку, витрачанню бюджетних коштів. Зокрема, вона виступає проти витрачання бюджетних коштів на реконструкцію будівлі Київського районного суду Одеси.

Зазначимо, що 8 серпня на майданчику держзакупівель Prozorro з’явився тендер на реконструкцію будівлі з прибудовою додаткових приміщень, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 3-Б (це адреса Київського районного суду міста Одеса). Замовник – Управління капітального будівництва Одеської міської ради. Очікувана вартість ремонту склала 106 мільйонів 245 тисяч гривень.

“Кошти спрямовуються куди завгодно, тільки не на критичні витрати, які потрібні зараз країні, хлопцям, які нас боронять і віддають своє життя заради Перемоги й заради того, щоб ми відстояли нашу країну”, – зазначила Катерина Ножевнікова під час інтерв’ю журналістам всеукраїнських та регіональних ЗМІ.

І додала – з боку можновладців Одеси говорити і піклуватись зараз про умови затриманих чи підозрюваних, і не турбуватись про наших Захисників, в яких зараз не вистачає турнікетів, дронів, автівок – ми не маємо морального права. Одеські волонтери наголошують – щодня отримують зі всієї країни мільярдні запити.

“Жоден фонд, жодна волонтерська організація, навіть якщо ми будемо робити це всі разом – ми не можемо закрити всі ці потреби. Це можливо зробити тільки в обсягах державного фінансування”, – коментує Катерина.

Перед цим вона написала пост у соцмережах із наступним змістом:

Волонтери та активісти Ізмаїлу також не залишаються осторонь. Поки одним ще вистачає терпіння, аби толерантно направити злість від “ігнору” місцевої влади у конструктивне русло, й з останніх сил продовжують збирати донати самостійно на нагальні потреби під час війни, інші на ряду з всеукраїнськими “колегами по цеху” почали також пікетувати – поки що віртуально. Лариса Морар, ізмаїльська волонтерка, яка з 2014 року допомагає фронту, військовим та переселенцям, долучилась до всеукраїнського флешмобу: #хочу_дрони_на_передову #хочу_турникет_на_передову  #хочу_безпечні_укриття, який набирає все більших обертів.

На своїй сторінці в соцмережах дівчина виклала декілька днів тому красномовний пост на фоні зруйнованих рашистами українських цивільних будівель, де позує із плакатом “Хочу дрони на передову, замість бруківки за 12 млн”. Жінка втратила на цій війні рідного брата… Зараз на передовій служить її чоловік.

Зауважимо, що влада Ізмаїлу з початку війни також доволі непрозоро розподіляє місцеві кошти, приховуючи при цьому від громадськості надходження до бюджету та витрати. Якщо вам раптом стане цікаво, які зміни до бюджету прийняла міська рада на якомусь з пленарних засідань сесії, і захочете дізнатись, чи виділили, наприклад, депутати гроші на сховище у вашому домі, чи мікрорайоні, чи дитячому садочку, який відвідує ваша дитина, то ви побачите лише ось це:

З початку ковідної пандемії міські депутати майже повністю перейшли на дистанційний формат роботи. Їм видали спеціальні планшети для голосування, якими вони можуть користуватись, коли не мають змоги перебувати на засіданні фізично.

Пандемія офіційно завершилась, проте плавно перейшла у війну. Тому формат залишився не змінним – ні сесії, ні виконкоми в Ізмаїлі представники ЗМІ як не відвідували, так і не відвідують. Контролювати дії місцевої влади стало майже не можливо. Міська рада й до цього надавала публічну інформацію “по чайній ложці”, а зараз – взагалі “стіна”. В основному, на міських офіційних ресурсах і на сторінках мера Андрія Абрамченка в соціальних мерах можна розлого почитати, чим сьогодні були зайняті Президент, голова Уряду, очільник офісу Президента й голова Одеської ОВА. Чим займаються сам міський голова та його команда у робочий час, і як вони трудяться на благо міста під час війни – майже не відомо. Тільки новини про спорт, повітряні тривоги і про загиблих на фронті. Але попри так звану “інформаційну тишу”, якої намагається, нібито, дотримуватись міська влада, Ізмаїл таки обстрілюють, а захист бачимо тільки від військових, прикордонників, волонтерів, активістів і самих себе. Так, місто чисте, гарні тротуари, але стало небезпечним та тривожним, бо мало уваги приділяється захисту. Халатно мало…