“Надягали пакет на голову, душили, били струмом”: сповідь військового з Білгорода-Дністровського, який повернувся з полону

У минулу неділю Білгород-Дністровський зустрічав сімох воїнів, які повернулися додому з російського полону. Свою історію про пережиті катування та тортури під час брифінгу у медіа-центрі Україна-Одеса розказав військовослужбовець Дмитро Рашкевич. Дивитися в очі та слухати сповідь земляка неможливо без сліз…

Дмитро Рашкевич – військовослужбовець 88-го окремого полку інженерних військ. Коли розпочалися бойові дії, захисник перебував на завданні поблизу Маріуполя.

“З моєю групою ми повинні були захищати узбережжя Азовського моря та в разі нападу, як це сталося 24 лютого, ми повинні були зробити інженерні загородження. Тобто замінувати узбережжя, щоб не дати ворогу десантуватися на сушу”, – розказав Дмитро.

24 лютого о четвертій ранку військовий стояв у наряді, коли пролунала тривога, бійців зібрали командири та повідомили, що почалася війна.

“Я собі одразу дав установу, що я просто винтик у великій машині, яка зветься Збройні Сили України. Я повинен виконувати завдання та накази, тоді все буде добре і ми переможемо”.

Захисники успішно виконали своє завдання, але потім виявилося, що зв’язок пропав і хлопці дізнавалися всю інформацію від людей. Військовослужбовці опинилися у глибокому тилу ворога на окупованих територіях.

“Це було поблизу міста Бердянськ. Коли ворог напав з Кримського перешийку, а з іншої сторони почав заходити з Маріуполя, всі шосе були перекриті, і було прийнято рішення евакуйовуватися. І ми вийшли у місто Приморськ. Там наші командири наказали переодягнутися у цивільний одяг і розосередитися по місту”.

У місті військові провели тиждень, кожен знайшов собі зайняття – допомагали біженцям, які знаходились в школах, в бомбосховищах.

Але згодом Дмитро вирішив відправитися пішки з Приморську у  більший за розміром Бердянськ, аби не привертати зайву увагу. Вже у Бердянську воїн став співпрацювати з спецпризначенцями: він фотографував поліцейських, які перейшли на бік окупантів, фіксував їх місцезнаходження та надсилав, щоб у подальшому вони отримали за заслугами. Основним завданням було допомогти витягнути побратимів на неокуповану територію.

“26 квітня у Приморськ, там де залишилися мої побратими, зайшли окупанти і взяли їх у полон. Моя думка, їх здали поліцейські. Їх тортурами змусили вийти зі мною на зв’язок. Мої побратими спитали, як краще вийти з міста, адже було багато блокпостів. Я розумів, що це небезпечно, але розказав їм, а також призначив місце, де я їх зустріну. Але не одходячи до цієї геопозиції – мене оточили і взяли у полон.

Дмитра знерухомили, одягли маску на обличчя та відвезли у тамтешню поліцейську дільницю, як стало відомо пізніше.

“Там вони намагалися витягнути з мене інформацію про місцезнаходження мого зв’язкового. Вони думали, що у Бердянську є Служби Спеціальних Операцій і я з ними співпрацюю напряму. Випитували мапи мінування, кількість зброї, бункери, сховища зі зброєю, місцевих, які допомагали нам. Першу добу я тримався і нічого не розповідав...”

Про те, як знущалися з хлопця окупанти, які тортури застосовували, аби дізнатися якомога більше – неможливо слухати без сліз.

Детальну розповідь звільненого бійця можна подивится на відео.