Хтось у полоні свят, а хтось на свята у полоні: біля мерії Аккермана збиралися рідні захисників Маріуполя

0 коментарів 26649 переглядів

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)


Напередодні новорічних свят у Білгороді-Дністровському відбувся флешмоб “Хтось у полоні свят, а хтось на свята у полоні”. Біля будівлі міської ради зібралися родичі військовополонених та небайдужі городяни, які прагнуть, аби захисники Маріуполя, що вже понад півтора року знаходяться у ворожих руках, повернулися додому. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”.


Під час повномасштабного вторгнення Маріупольський гарнізон одним з перших взяв на себе удар, який мужньо тримали наші захисники. Три тисячі військових потрапили у полон з заводу “Іліча”, зокрема 36-та та 56-та мотопіхотні бригади, які з 24 лютого до 12 квітня 2022 року боролися за Маріуполь.

Хтось у полоні свят, а хтось на свята у полоні: біля мерії Аккермана збиралися рідні захисників Маріуполя

З Білгорода-Дністровського у полоні знаходяться двоє морпіхів, які зустріли війну у Маріуполі та до останнього давали відсіч ворогу: 45-річний Альохін Андрій Миколайович та 31-річний Коваленко Євгеній Григорович.

Як розповіла “БІ” мама Євгенія Коваленка пані Ірина, сім’я колишнього військовослужбовця переїхала з Полтавщини до Білгорода-Дністровського у 2007 році. Молодий хлопець закінчив міську школу та вступив до Морського рибопромислового технікуму. Пізніше підписав контракт та проходив службу в одному з підрозділів Білгород-Дністровщини. Згодом цілеспрямованому юнаку запропонували навчатися у Одеській військовій академії, яку він закінчив у 2020 році, і тоді ж одружився. У грудні 2021 року його частину доправили у місто Маріуполь, де він і зустрів війну.

Хтось у полоні свят, а хтось на свята у полоні: біля мерії Аккермана збиралися рідні захисників Маріуполя

Хтось у полоні свят, а хтось на свята у полоні: біля мерії Аккермана збиралися рідні захисників Маріуполя
в центрі – батьки Євгена Коваленка

“Майже два місяці вони трималися там голодні-холодні… Всі чомусь думають, що вони здалися (у полон – ред.), але вони не здавалися. Бійці, які йшли перед ними, здалися полон – їхнє командування обманим шляхом спровокувало їх здатися. Наш син потрапив у полон зі зброєю у руках під час спроби перебратися на завод “Азовсталь” через те, що їх бомбили два дні поспіль з літаків. На шляху до “Азовсталі” їх і взяли… когось вбили, когось забрали у полон…”, – поділилися батьки військовополоненого.

За словами батьків, востаннє Євген виходив на зв’язок 10 квітня 2022 року.

“Останній його дзвінок був 10 квітня, і ми вже розуміли до того, що вони голодні, води немає, коли трохи втихало, вони виходили і молили Бога, щоб пішов дощ чи сніг, і вони черпали з калюж воду і пили її. Їсти що не було”, – розповіла пані Ірина.

Пізніше батьки дізналися, що Маріуполь у повній блокаді, а згодом побачили найріднішу людину у відео з чергою українських військових, яку конвоювали рашисти. Комусь з рідних полонених пощастило трошки більше, адже деякі бійці виходили на зв’язок з родинами, але сім’я Коваленко не знає нічого про Євгена з торішньої зими.

“Виходив хлопець з полону, то сказав нам, що наш син живий і тримається. Це було ще в лютому. Обмінів вже більше півроку не було. Ми нічого не знаємо про сина…”, – розказала мати воїна.

Також чекає повернення додому чоловіка і батька родина Андрія Альохіна, військовослужбовця з Аккермана, який боронив Маріуполь у складі 56-ї мотопіхотної бригади. Як розповіла “БІ” дружина полоненого бійця пані Інна, востаннє її чоловік виходив на зв’язок 21 вересня минулого року, коли, вже знаходячись у полоні, дивом знайшов можливість подзвонити додому та привітати сина з Днем народження.

Хтось у полоні свят, а хтось на свята у полоні: біля мерії Аккермана збиралися рідні захисників Маріуполя
у центрі – пані Інна з молодшим сином

“З того дня мені нічого не відомо про місцеперебування та стан мого чоловіка”, – із сумом констатувала жінка.

Рідні полонених військовослужбовців стукають у всі двері, звертаються до численних організацій, в тому числі і міжнародних, роблять усе, аби їх близькі повернулися додому, аби міцно обійняти їх та разом зібратися за святковим столом… Але поки що ця мрія залишається нездійсненною.

guest

0 коментарів
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Поділіться своєю думкою з цього приводу в коментарях під цією новиною!x