Я зрозумів, що почалося пекло, але не міг уявити, що на нас чекає: полон, частина 2

Попередня частина за посиланням

Я зрозумів, що почалося пекло, але навіть уявити собі не міг, що на нас чекає попереду. Через місяць з чимось нас з СІЗО з Нового Осколу перевезли у колонію №6 у місті Валуйки. І “прийомка” у нас була така ж, як і у СІЗО, тільки нас вигнали усіх у прогулянковий дворик такий маленький, і загнали усі 150 осіб туди. Й змусили 5-6 годин стояти головою вниз у стіни та забороняли будь-які рухи. Погрожували тим, що нас або поб’ють, або обісцють. Якось так. Мліли ноги та шия до такого стану, що мені здавалося, що мені на шию просто киплячу лаву вилили. Після цього нас почали розподіляти по баракам та ШІЗО. На той момент я навіть не знав, що таке ШІЗО.

У перший раз мені пощастило, я потрапив у барак. Там було простіше, ніж у ШІЗО, адже було більше людей, і було про що поговорити.

У бараці я пробув близько двох тижнів. Нам заносили їжу у військових переносних термосах, але її усім, звісно, не вистачало. І був випадок якось, нам заносили молоко у пакетах. Молока вистачало грамів по 100-150 на кожного. Ми призначали чергових, нам так сказали, які відповідали у чистоту у бараці, і за те, щоб занести та винести їжу. І от в один такий день я потрапив черговим. Я заносив пакети молока й один випадково впустив з причини, що нас постійно квапили. У нас в принципі все було там у швидкому режимі. Під звуки криків та шокеру я впустив цей пакет молока. Він розлився на підлогу, й все полетіло на одного зі співпробітників.

Мене одразу ж вивели й віддубасили дуже міцно. І через два дні мене перевели на ШІЗО.

Джерело: ТікТок Олександра Куртєва