Танці з бубном

Навколо виборів які скоріш за все відбудуться у 2024 році не дивлячись на те, що в Україні триватимуть бойові дії, почались танці з бубном за межами країни, що зайвий раз доводить, що наступного року ми все ж «сходимо»…

Днями у Чехії заявили, що наступного року в Україні можна буде організувати вибори і що вони готові нам у цьому допомогти(?). Речник МЗС Чехії Даніел Дрейк: «Організація виборів в умовах військової агресії Росії регулюється українським законодавством, і як би не було складно, ми вважаємо, що їх можна буде організувати наступного року… Чехія готова допомогти Україні у цьому питанні».

Про яку саме «допомого» йдеться невідомо (Україна офіційно за такою не зверталася). А можливо нам про це не розповідали? Те, що диму без вогню не буває ми з вами знаємо, а тому слова речника не звучать вже так дивно коли про «допомогу» заговорив Міністр внутрішніх справ Чехії Віт Ракушан. Те, що питання обговорюють за нашими спинами свідчить й те, що про готовність надати допомогу в організації виборів заговорили у ЄС. Спікер Євросоюзу Пітер Стано, заявив: «Загалом організація виборів – це справа країни, в якій вони проводяться. Якщо Україна звернеться до ЄС із конкретним проханням, ЄС сприйме її серйозно». https://censor.net/be/news/3441715/chehiya_pomojet_ukraine_s_organizatsieyi_vyborov_v_2024_godu Все говорить про те, що мої прогнози викладені у статті «Виборчі ігрища – гра триває» https://bessarabiainform.com/blog/viborchi-igrischa-gra-trivae/ є фактом.

Тема не закрита, вона актуальна, вона на часі, і, скоріш за все, не публічна підготовка йде повним ходом, а коментарі від «речників» це пробні кулі, які випущені для того аби відслідкувати реакцію суспільства та «опозиції» (хоча там стверджують, що їх повністю «придушили»).

Крім того саме так, непомітно, створюється інформаційний фон, який буде нарощуватися і, скоріш за все, ще до Нового року зазвучить у повний голос налаштовуючи виборців на те, що у 24 році восени в Україні проведуть вибори і Президента, і Парламенту (обидві гілки влади до того моменту закінчать свій легітимний термін).

З кого будемо обирати?

Вова, Петя, Юля? Хто ще? Хто візьме участь у перегонах? Хто має шанси? Чи всі бажаючи матимуть змогу навіть стартувати не те, що дійти до фінішу?

Питань багато, а відповіді ховаються десь у глибинах політичних стежин які ведуть у непролазну гущину політичних хащів. Кого там тільки немає: чорти і відьмаки, привабливі на перший погляд русалоньки (з їх принадами) і Баба Яга (тай не одна), є Змій Горинич… Словом весь «казковий» набір героїв. А все для чого? А для того, аби відтіняти і прикрашати образ головного героя, аби кожен одразу бачив, хто тут Іван Царевич!

Втім, є там і «Царівни-Несміяни», і незаймані «Альонушки», які разом з «Івасиками-Телесиками» готуються до старту за головний приз – крісло № 1 на вулиці Банковій, у Києві.

Скоріш за все вибори йтимуть паралельно: Президента та ВРУ. Ми не будемо змішувати все в один келих. Розділимо: «мухи – окремо», «котлети – окремо». Про ВРУ поговоримо окремо. Зараз про вибори Президента. Їх проводити простіше з точки зору законодавства та залучення тих, хто знаходиться за межами країни. Скоріш саме це мали на увазі ті, хто готовий «допомогти». Вибори однозначно доведеться організовувати на територіях кількох країн Європи розгорнув дуже складну структуру «виборчої системи», з усіма складовими які використовуються в межах України: виборчі комісії, дільниці в рамках окремих мікрорайонів, в межа територіальних одиниць окремих держав.

Скоріш за все у владних кабінетах все це проробляють, до цього готуються вже зараз, для того аби коли настане час «Х» просто запустити систему. Якщо це так, то тоді вже зараз можна стверджувати, що всі, крім Зеленського, вже програли. Для цього не треба вигадувати велосипед і задіювати якісь складні ресурси чи займатися фальсифікацією. Достатньо просто оголосити про те, що виборчий процес стартує «завтра». І все. Далі слід стояти у сторінці і чекати поки «труп опонента пропливе річкою». Ніхто, хто спробує бути альтернативою Зеленському фізично не зможе за 10 – 15 днів сформувати подання для ОВК та ТВК на території кількох держав. Їм просто не вистачить часу.

А далі «снігова куля» буде набирати оберти – проблеми будуть «налипати» одна на одну, а кандидати не зможуть їх вирішити. Таким чином всі питання проведення виборів будуть сконцентровані в руках тих, хто готується вже. Опоненти не матимуть ні важливі щодо прийняття рішення, ні можливості контролювати законність процесу (у них не буде ані членів комісій, ані спостерігачів). Члени ДВК правильно порахують, члени ОВК правильно напишуть підсумковий протокол, члени ЦВК правильно оголосять «правильного» переможця.

Хоча, тут слід наголосити, що фальшувати результати потреби не буде: альтернативи Зеленському немає і у найближчий рік не буде!

Як вже писав: Зеленський, скоріш за все, буде «стартувати» у виборчих перегонах паралельно з Байденом (обох цілком влаштовує варіант закінчення «війни» наприкінці літа – початку осені). Такий варіант принесе плюси і Байдену (для внутрішнього електорату – «Голуб мира», який забезпечив тихе і спокійне життя для Американського народу і звільни світ від агресора), і Зеленському. Перемога на фронті – однозначна перемога у виборах: по-перше, переможця не судять; по-друге, героям ставлять пам’ятники (вибори на новий термін); по-трете, жодному опоненту немає чого протиставити головному факту – Перемога (яка перекриє всі мінуси).

«Мінуси» почнуть працювати проти взимку 24 – 25 років (тоді не буде допомоги Європи та Америки). Все найгірше розпочнеться саме тоді: непомірні ціни, відсутність опалення, освітлення, розбита інфраструктура. Зима 24 – 25 років буде архіскладною. Далі будуть інші проблеми:

– відсутність місць проживання на деокупованих територіях (там де зруйновано все, де відсутня структура життєзабезпечення);

– серед тих, хто буде повертатися з окопів – хто більший «герой»;

– хто справжній «герой» у вишиванці – псевдо лідери які весь час були у тіні, будуть «реставрувати» імідж «справжнього українця» почнуть видряпувати собі місце під сонцем диктуючи власні умови «життя» для «несправжніх українців»;

– олії у багаття додадуть «справжні українці», які почнуть шукати відьом і «ворогів народу» і серед тих, хто залишався в окупації, і серед тих, хто жив у прифронтовій зоні, і серед тих, хто залишив «свою землю».

Все це чекає ного президента. Всім цим він не буде займатися. Він буде «літати» на лаврах переможця, «батька нації», людини яка врятувала Європу… Амбіції будуть зашкалювати, боротьба з олігархами, казнокрадами та корупціонерами (а, отже, боротьба за країну) буде програна.

Ті, хто у перші дні після перемоги повернуться до України, дуже скоро зрозуміють, що повернулися зовсім в інший світ, який зовсім не такий яким був позавчора. Вже після перших холодів, без світла, опалення, каналізації, зв’язку, їжі вони зрозуміють, що найгірші умови проживання у Польщі (будь-якій країні Європи) це більш краще ніж жити у власні холодній квартирі… І люди знову потягнуться за кордон тільки вже для того, аби ніколи не повернутися сюди, ніколи.

Про міграцію і неповернення поговоримо окремо.

А поки зрозуміємо, що Іван Царевич, як і Івасик-Телесик це казкові герої, які добре живуть і перемагають тільки у казках. А реальне життя це дещо інше…

Здоров’я вам та вашим сім’ям. Всім нам Миру та Перемоги!