«Відрізайте вже ногу»: сапер з Білгород-Дністровщини, якому Зеленський вручив орден, переніс 34 операції й хоче повернутися на фронт

Два ордени «За мужність», один із яких у шпиталі особисто вручив Президент України Володимир Зеленський, понад 30 операцій після важкого поранення та бажання знову стати в стрій. Такий шлях пройшов сапер 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки Едуард Могорян — уродженець села Нова Царичанка Білгород-Дністровського району. Історією побратима поділилися на офіційній сторінці підрозділу, передає “Бессарабія INFORM”.

За виконання бойових завдань Едуард Могорян нагороджений орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів. Сам військовий про свої відзнаки говорить стримано.

«Мені ще одного не вистачає до повного кавалера, – посміхається він. – Але нагорода – це не для вихваляння. Так я розумію, що ще потрібен».

Едуард каже, що його життя вже не раз починалося заново.

«Не можна сказати, що все було десь геть з нуля. Це кожного разу новий цикл, але рівнем вище».

Коли йому було п’ять років, під час виконання службових обов’язків загинув батько. Згодом Едуард працював пожежником, служив у міліції, став офіцером поліції, брав участь в АТО/ООС у складі спецпідрозділу «Шторм».

У 2023 році чоловік добровільно вступив до лав ЗСУ. Попри офіцерський досвід, обрав службу рядовим сапером в інженерно-саперному батальйоні 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки.

«Прийшов служити солдатом. У мене взагалі немає проблем із тим, що раніше був офіцером. Все спочатку, по-новому, з нуля».

Улітку 2024 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині він наступив на ворожу розтяжку. Вибух тяжко поранив обидві ноги.

Попри значну втрату крові, Едуард зміг сам надати собі першу допомогу, вибратися з окопу та дочекатися евакуації.

«Якщо людина прагне життя – вона буде жити».

Попереду були півтора року лікування та 34 операції. У найважчі моменти військовий просив лікарів ампутувати ногу.

«Я казав: “Відрізайте вже ногу”. Але вони відповідали: “Ні, будемо рятувати”».

Едуард каже, що вдячний медикам, які змогли зберегти йому ноги. Не менш важливою для нього була підтримка побратимів і командира бригади.

«Коли мене тільки поранили, мене відвідав наш комбриг. Скажу чесно, тоді в мене пішли сльози. Командир у першу чергу має бути для солдата і батьком, і братом».

Зараз сапер продовжує реабілітацію, виховує доньку, яка цього року піде до першого класу, та сподівається знову повернутися до служби.

Наостанок захисник ділиться порадою, яка, за його словами, допомагає йому самому.

«Від долі не втечеш. Треба завжди прагнути зберігати холодний розум і розуміти, що будь-яке рішення залежить тільки від тебе».

Раніше ми повідомляли: Україна вдарила по одному з найбільших нафтових терміналів рф під Петербургом і базі Балтійського флоту