Народився 24 серпня та четвертий рік зустрічає свій день народження у війську: історія бойового медика з Аккермана

Він народився у Білгороді-Дністровському в День Незалежності, до війни сідав за кермо трактора, а тепер їде на позиції за пораненими. Бойовий медик 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки на псевдо Бариста вже четвертий рік зустрічає свій день народження у війську. Історією побратима поділилися на офіційній сторінці підрозділу, передає “Бессарабія INFORM”.

До повномасштабної війни Бариста разом із батьком займався фермерським господарством. Сам опанував трактор і комбайн, а згодом — агрономічну справу. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік сам прийшов до військкомату та попросився на службу.

Спочатку служив у ремонтній роті, потім став водієм-сапером. На Херсонському напрямку займався саперною справою, а згодом почав виконувати обов’язки бойового медика.

«І мені це сподобалося. У 2024 році вивчився, приїхав та став на посаду», — розповідає Бариста.

Відтоді він працював на Запорізькому, Херсонському, Донецькому, Харківському та Сумському напрямках. У роботі медика, каже, найважливіше — не розгубитися, коли поруч поранений побратим.

«Найважче, що може бути, — це відчуття безпорадності. Коли поруч з тобою лежить твій побратим, з яким ти вчора з одного котла їв борщ, а сьогодні він поранений та стікає кров’ю, і ти мусиш не розгубитись, швидко зібратись», — говорить військовий.

У Баристи двоє дітей. У відпустці він найбільше любить повертатися додому, але ці дні, за його словами, минають надто швидко. Навіть далеко від фронту він продовжує переживати за своїх бійців.

«Я один-єдиний бойовий медик у своїй роті. Це ж мої хлопці. Якщо мене не буде поряд, то хто буде допомагати? Я ж для них, як вони говорять, — старший брат», — пояснює він.

Бариста стежить за здоров’ям побратимів і допомагає їм вчасно потрапити до лікарів. Каже, що пам’ятає всіх, кому надавав допомогу та чиї життя вдалося врятувати.

«Ось що значить для мене бути корисним для моїх побратимів — рятувати життя», — каже військовий.

Псевдо Бариста отримав через любов до кави. Ще під час навчання в «учебці» він о шостій ранку вже сидів у лісі біля газової плитки та варив каву в турці.

Попри втому, військовий не хоче залишати службу, поки триває війна. Каже, мріє побачити перемогу, та хоче, щоб його діти пишалися ним.

«Я хочу побачити нашу перемогу. Ну, якщо не побачу, що вдієш — така війна. Але я хочу, щоб моя родина, мої діти пишалися мною», — говорить Бариста.

24 серпня для нього — одночасно особисте свято і день, який має значення для всієї країни. Четвертий рік поспіль свій день народження він зустрічає у війську, поруч із побратимами, яких називає своєю другою сім’єю.

Раніше ми повідомляли: Україна повернула з полону 10 воїнів, які вважалися зниклими безвісти