Верховний Суд не дозволив побудувати приватну дачу в Дунайському біосферному заповіднику

На початку серпня Верховний Суд скасував рішення Одеського апеляційного суду, який фактично дозволив приватизацію ділянки площею 0,1 гектара у Дунайському біосферному заповіднику під дачне будівництво. Справу про незаконне виділення заповідної землі у Вилківському лісництві повернули на новий розгляд. Цей прецедент є маркером для сотень аналогічних ділянок у прибережній зоні півдня Одещини, тому “Бессарабія INFORM” детально розібралася у матеріалах судової справи.

Усе розпочалося у березні 2019 року. Тоді Кілійська районна державна адміністрація своїм розпорядженням безкоштовно передала у приватну власність громадянину земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва. Земля розташована на території колишньої Приморської сільської ради за межами населеного пункту. Новий власник не гаяв часу. Оформивши право власності, вже у серпні того ж року через представника він перепродав цю ділянку іншій особі. У договорі купівлі-продажу вид угідь прописали як «солончаки». Проте згодом оборудкою зацікавилася прокуратура. Слідчі встановили, що ділянка за координатами повністю накладається на 40-й квартал Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України». Ба більше, ці землі одночасно входять до складу Дунайського біосферного заповідника НАН України. Відповідно до Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду є державною власністю і взагалі не можуть передаватися у приватну власність.

У грудні 2023 року керівник Ізмаїльської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом. Він вимагав скасувати розпорядження Кілійської РДА, визнати недійсним договір купівлі-продажу, скасувати реєстрацію ділянки у Державному земельному кадастрі та зобов’язати кінцевого покупця повернути землю державі.

Спочатку Кілійський районний суд відмовив прокуратурі у задоволенні позову, а згодом Одеський апеляційний суд залишив це рішення в силі. Логіка одеських суддів була такою, що з наданих матеріалів лісовпорядкування нібито неможливо категорично встановити приналежність ділянки до лісового фонду. Крім того, вони вказали, що межі заповідника на місцевості чітко не встановлені, а прокурор обрав неправильний тип позову.

Прокуратура не погодилася з таким рішенням і подала касаційну скаргу. Розглянувши справу, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду встановила, що одеські колеги підійшли до розгляду справи формально і поверхнево. Верховний Суд наголосив, що відсутність встановленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж заповідника або національного парку на місцевість не міняє цільового призначення землі. Охоронний статус діє на підставі указів Президента та проєктів створення заповідника. Суд в Одесі взагалі не дослідив офіційні листи «Укрдержліспроєкту», Кабінету Міністрів та самого Дунайського заповідника, які чітко підтверджували, що ділянка лежить у межах заповідної зони. Жодних дозволів на її вилучення уряд чи лісгосп ніколи не надавали.

Верховний Суд ухвалив рішення скасувати постанову Одеського апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до Одеси. Тепер апеляційний суд буде змушений детально вивчити координати ділянки, картографічні матеріали лісовпорядкування та дати належну оцінку факту, як рекреаційна земля ледь не перетворилася на приватну дачу.

Фото ілюстративне

Раніше ми повідомляли: Двох захисників із Вилкового посмертно відзначили державними нагородами