До німців на території Сарати жили татари? Відповідь стала відомою на презентації наукової статті та книги

Вчора, 22 листопада, в Саратському історико-краєзнавчому музеї пройшла унікальна зустріч істориків та мешканців поселення, про яку “БІ” повідомляла заздалегідь.  Головними спікерами на зустрічі виступили  доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України Ігор Вікторович Сапожніков, а також  відповідальний за видавництво Володимир Левчук. Виступи гостей викликали у слухачів жваву дискусію і навіть полеміку. Що, несумнівно, сприятиме поглибленню знань і зацікавленості в кращому пізнанні історії краю. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM” з посиланням на місцевий музей. 

В невеликому залі музею зібралось декілька десятків людей. Серед них були місцеві мешканці, ВПО, військовий, краєзнавці із Арцизу і сіл Кулевчі, Світлодолинського, Новоселівки.

Цікавим і пізнавальним був виступ Ігоря Вікторовича Сапожнікова – від перших згадок про «Сарату» в 16 столітті до археологічних розкопок Ф. Кнауера початку 20 століття, багато цікавого із картографії краю. Додамо, що презентовану статтю нещодавно опублікували в науковому журналі Молдови «Саратський округ німецьких колоній в 1820-1890 роках: археологія, картографія, історіографія».

Окремо зазначимо, що згідно з анотацією у статті представлено комплексне дослідження відносно невеликої території посеред Буджацького степу, де у 1820-1830-х роках було утворено Саратський округ колоній.

“Німецьке населення району до адміністративного виселення 1940 р. успішно проживало і працювало. Комплексність дослідження забезпечується використанням методів різних історичних наук – історіографії, археології, джерелознавства, археографії, географії та картографії. У частині дослідження «Передосторія» показано, що перші поселення були засновані в 1570 році, село Сарата – в 1597 році; Евлія Челебі в 1667 році згадує його як велике татарське село з мечеттю. Висновки зроблені відповідно до нещодавно опублікованих османських джерел. Таким чином, перші колонії на порожніх місцях виявлені не були. Це помітили не тільки члени Військово-топографічної комісії Бессарабії, а й самі поселенці. У 1848 році з ініціативи керівництва колоністів різними мовами і в різних формах були написані й видані описи всіх трьох поселень саратської групи. Автором вперше проаналізовано всі назви письмових джерел. Описи Сарата і Гнаденталь, написані вчителями школи Є. Боднікевич та І. Я. Коха в 1884 р., також опубліковані. Крім того, коротко описано інші історії краю, зроблені в 19 ст. Ці описи були зосереджені на археологічних пам’ятках, природі, геології, статистиці та інших аспектах. В результаті ми отримали комплексний археолого-історико-етнографічний образ саратських німецьких поселень, їх земель та історії від ранніх років до початку ХХ століття“, – йдеться у тексті анотації.

Також з великим зацікавленням присутні дізналися із розповіді В. Левчука про роботу, що проходить по збереженню і розповсюдженню регіональної історії, про випуск багатьох книжок за останній період.

“Наші гості були щедрими і подарували по примірнику книжок Арцизькому, Саратському і Татарбунарському музеям, Саратській публічній бібліотеці, Кулевчанській школі і музею. Охочі змогли купити примірники і отримали автографи“, – зазначили організатори заходу.