Заперечують державу та намагаються її паралізувати: яку загрозу несе російський рух Живих людей, що перекинувся в Україну під час війни

Омбудсман Лубінець попередив про загрозу дивного руху, що намагається заблокувати діяльність органів влади під час війни та отримати дані про розташування блокпостів, енергетичних об’єктів та бомбосховищ. Що відомо про рух Живих людей, які відмовляються від громадянства та документів.

З 2017 року у країнах пострадянського простору діє рух “живих людей”. Адепти відмовляються від громадянства, документів і заперечують державу, проте атакуючи саме державу тисячами паперових запитів. Зрештою, на діяльність “живих людей” почали звертати увагу українські спецслужби. Тож нумо розбиратися, що це за рух, чим він небезпечний і яку мету переслідує.

Жадібність очікувань. Як організатори долучають до “живих людей” нових адептів

У травні 2017 року в російському Сургуті колишній власник компанії з ремонту оргтехніки Антон Булгаков оголосив себе “представником живої народженої людини” і поставив собі амбітну ціль: не платити комуналку, штрафи та податки. Успіх був двоякий. Через рік діяльність Булгакова отримала перші результати — його помістили в психоневрологічний диспансер.

Булгаков почав заявляти, що ніби то на кожну людину при народженні заводиться рахунок на 650 тисяч доларів, і єдиний спосіб отримати ці кошти – оголосити себе “живою людиною” через “волевиявлення” у вигляді листа до будь-яких держорганів. Тоді ж преса країни-агресора почала активно писати, що послідовники Булгакова вдаються до “бюрократичного спаму”. “Живі люди” масово розсилали листи з вимогами не надсилати їм рахунки та заяви, що не бажають платити борги.

У який саме момент явище перекинулося на територію нашої держави говорити складно. Але останні 4 роки “живі люди” час від часу фігурують у зведеннях СБУ та поліції. Як правило, у центрі уваги співпраця конкретних представників руху з російськими спецслужбами. Так, у травні в Запорізькій області було взято під варту членів руху, які, за даними правоохоронців, перешкоджали мобілізації. Затримані – учасники спільноти “Багнет нації”.

Голова облуправління поліції Артем Кисько у Facebook, коментуючи рішення у вигляді арешту без застави для місцевих учасників руху назвав організацію “породженою ворогом”.

Сайт організації “Багнет нації” є користувальницьким блогом на майданчику blogspot. Цікаво, що гостям сайту одразу пропонується заповнити за зразком листа і відправити його на підтримку членів руху до цілої низки інстанцій, у тому числі й до Офісу Омбудсмана.  Але ж який насправді масштаб подібних розсилок?

1497 запитів від однієї особи. Портрет “живого” спамера

На початку липня омбудсман Дмитро Лубінець на великій прес-конференції, присвяченій темі звільнення полонених, зробив заяву про діяльність в Україні організації “живих людей”.

“У нас є громадські організації, які заперечують Україну як державу, заперечують державні органи. Деякі люди себе навіть не вважають громадянами України. Так звані “живі”. Вони звертаються до органів влади, ті не дають їм інформацію, і вони звертаються до нас за захистом їхніх прав. Коли ми отримали за місяць тисячі звернень, проаналізували їх. Вони цікавляться розташування блокпостів, енергетичних об’єктів, бомбосховищ. У мене це викликало питання”, – заявив омбудсман.

Раніше, коментуючи цю тему, в Уповноваженого заявляли, що “така практика поширилася після повномасштабного вторгнення у 2023-2024 роках”. Тобто саме у цей період держоргани почали отримувати однотипні повідомлення.

Також наводили і спільні риси таких “паперових терористів”. Зокрема:

• Заперечення державності України та непокора держорганам;
• Відмова від ідентифікації себе як громадян України, визнання себе особами без громадянства;
• Листи, сформовані по шаблонах;
• Ведення Youtube-каналів зі значною аудиторію, через які вони закликають до повалення конституційного ладу.

Листи від таких людей зазвичай однотипні та містять вимогу надати однакову інформацію. “В окремих випадках у зверненнях викладається широке коло питань або конкретна тема”, – кажуть в Омбудсмана.

“Кількість таких листів протягом певного часу може бути більше тисячі! Яскравий приклад – 891 запит на інформацію протягом двох робочих днів направила одна особа до органу місцевого самоврядування, а надалі ця цифра збільшилась до 1497. До Офісу Омбудсмана лише за перший квартал 2024 року надійшло 268 звернень від таких людей. Ця кількість фактично може блокувати роботу державних органів! Що є зловживанням правом на інформацію та звернення!”, – йшлося в повідомленні.

Діяльність “живих людей”, яку багато хто міг і не помічати взагалі, минулого року навіть стала предметом петиції. Тоді вимогу заборонити діяльність організацій, яка заперечує державу та органи влади підтримала 1681 особа.

“Я не фізична особа, я не юридична особа, я не приватна особа, я не ідіот”. Про що пишуть у зверненнях “живі” та чого цим намагаються добитись

“Живі люди” вірять, що матимуть можливість не підкорятися державним законам, якщо пройдуть процедуру ініціації — опублікують “волевиявлення” у вигляді звернення до будь-якого органу державної влади. Копію такого листа вони потім намагаються використовувати як посвідчення особи.

На цьому етапі держоргани одержують перший із паперових “ударів”. Міськрада, Верховна Рада чи навіть найменший ЖЕК ризикує у певний момент стати свідком та адресатом “волевиявлення” чергового вразливого глядача TikTok, який щойно вирішив “вийти з матриці”.

У мережі можна знайти безліч прикладів волевиявлень, складених у схожій стилістиці. Ось, наприклад, Ірина з Білгород-Дністровська пише міськраді “Волевиявлення Живої Людини про отримання Правового документа”.

А ось Віктор із села Сівківці Вінницької області звертається до Офісу президента: “Я, Віктор із роду Бендо, індивід чоловік з душею, суверен, жива людина, жива душа”. Віктор також поспішає повідомити, що він не є ідіотом.

“я не фізична особа, я не юридична особа, я не приватна особа, я не ідіот, я не цивільна особа, я не корпорація, я не установа, я не підприємство, я не обслуга, я не організація, я не виробнича одиниця, я не знаряддя праці, я не робоча сила”, – пише Віктор.

Йдемо на чорний ринок зі 150 гривнями. Чи вистачить нам, щоб стати “живою людиною”?

На цьому моменті читач помітить дивовижний парадокс. “Живі люди” заперечують українську державність, втім, щоб заявити про це, обирають саме форму комунікації з державою. І тут саме час відзначити, що до такого способу вдаються не всі. Хтось намагається такий документ просто купити.

Відповідно, на товар знаходиться купець, і деякі продавці на OLX намагаються продавати “бланки про волевиявлення” (коштує, звісно, набагато дешевше, ніж термінове оформлення біометричного паспорта, але й різниця у ступені легітимності суттєва)

Олександр із Чернівців продає бланки про “волевиявлення” по 150 гривень. Мабуть, бізнес іде не дуже жваво, адже крім бланків продавець також готовий розлучитися з тактичним стільчиком, сушінням для рушників, і Конституцією України. Чоловік розкриває секрети прибутку. Каже, продає в середньому 1 “волевиявлення” за два місяці.

Продавці охоче йдуть на контакт із усіма, хто зацікавився покупкою “волевиявлення”. Дмитро із Вільногірська продає “Волевиявлення” за специфічною ціною – 155 грн за бланк. Чоловік у розмові зізнається, що додає 15 грн., щоб закрити відсоток від OLX. За його словами, він друкує бланки для близьких друзів, але готовий у разі чого задовольняти попит на документи випадкових покупців.

Андрій із Харкова продає бланки власного зразка по 200 грн. У листуванні чоловік хвалиться унікальністю своїх документів. Тоді як інші продають типові бланки, він має справжні витвори мистецтва з авторським дизайном. На запитання про те, навіщо бланку взагалі потрібен унікальний дизайн, чоловік коротко відповів: “напишіть від руки і користуйтесь”.

Загалом продавці, з якими вдалося поспілкуватися, ставляться до своєї справи як до хобі, майже нічого не заробляють, а й сакральними таємницями “Живих людей” ділитися не поспішають. Є, звичайно, деякий шанс, що вони просто подумали, що я британський шпигун.

Юридична практика: як українські суди ставляться до “Живих людей”

Звичайно, розбираючись в історії з “живими людьми”, які заперечують державу, найбільше цікаво, як же реагує на їхні аргументи суд, адже у своїй аргументації вони регулярно посилаються на Основний закон та міжнародні нормативно-правові акти. У реєстрі судових рішень можна знайти справи, де фігурують “живі люди”. Так, у 2022-му році в Люботинському суді було зареєстровано провадження, в рамках якого позивач намагався встановити юридичний факт того, що є “живою людиною”. Суд, хоч як це дивно, залишив справу без руху.

Свіжа справа вже серйозніша. Там “живу людину”, яка є військовослужбовцем, судять за загрозу насильством на адресу начальника. Поки в цій справі лише проміжне рішення, але, судячи з того, що обвинувачений відмовився від адвоката і оголосив себе непідсудним, суд навряд чи ухвалить виправдувальне рішення.

Звісно, серед випадків перебувають і трагічні. Наприкінці грудня водій автомобіля на Одещині стверджує суду, що він “суверенний, живий чоловік, людина з плоті та крові, жива душа наділена духом”, а отже, його не можуть тримати проти нього під вартою. Своєю чергою суд бачить ризик, що підсудний втече і все ж таки призначає тримання під вартою.

Зрештою його визнали винним у тому, що рухаючись на швидкості 137-143 км/год на смерть збив людину. Примітно, але щодо вироку обвинувачений до аргументації щодо привілеїв “живої людини” не заявляв, а просто визнав провину і покаявся.

Адвокати пояснюють таку аргументацію під час судів “гібридним” сприйняттям прав людини. Тобто такі люди визнають закони вибірково.

“Вони підмінюють поняття. У праві є чіткі визначення: “громадянин”, “не громадянин”, “обличчя без громадянства”, є чіткі юридичні терміни, визначальні слово “людина”. Їхнє трактування не підпадає під загальноприйняті, вироблені в ході історії людства норми права. Існує поняття держави, форм держави, форм влади. Вони хочуть бути поза міжнародними нормами, але при цьому посилаються на норми права, які їм вигідно у певній ситуації”, – каже юрист Ігор Чудовський.

Чому саме зараз? З чим пов’язана розсилка і чи можна їй протистояти

Зрозуміти, чому про проблему спам-розсилок від “живих людей” заговорили саме зараз досить просто. За роки Незалежності технології здійснили значний стрибок, а законодавство у сфері регулювання звернень громадян – ні. Тобто якщо раніше людині потрібно було написати листа від руки, зараз він може просто скопіювати текст. Якщо раніше треба було йти на пошту, то зараз тисяча листів надсилається в один клік.

Державний орган, своєю чергою, змушений обробляти однотипні листи. Тож з одного боку, ККД роботи службовців падає, адже вони обробляють менше реальних звернень, з другого – ця робота оплачується з кишені платників податків, з третього – зупинка роботи державного органа під час війни це вже питання нацбезпеки.

Втім чи не нашкодять обмеження для спамерів громадянському суспільству? Адже доступ до інформації є важливим правом, обмежувати яке треба обережно.

Наші співрозмовники у правоохоронних органах кажуть, що з технічного боку обчислювати такий спам досить просто. Можна порівнювати листи від різних користувачів і визначати ідентичні, оцінювати, які листи є запитами, а які “зверненнями”, оцінювати обґрунтованість доступу до оперативної інформації. Чи будуть ці ініціативи оформлені у готове рішення – покаже час.

Поки ж ситуація залишається непростою. Уповноважений ВР України з прав людини в коментарі Інформатору повідомив, що до Офісу регулярно надходять листи, в яких містяться ознаки зловживання правом. Також навів приклад, що відомо: до однієї із міськрад в Рівненській області надійшов 981 запит протягом двох робочих днів. За додатковою інформацією, масштабна розсилка була організована трьома особами. Також за різними даними фіксується, що діє не один рух, а ціла низка, які об’єднані невизнання державних органів та законодавства України.

Зокрема, в мережі є інформація про неформальні рухи “псевдонаровладдя”:

• “Живі люди”,
• “Я – людина”,
• “титульний суверенний народ України”,
• “громадянства УРСР\СРСР”,
• “Родова Община Роду”,
• “Пряме народовладдя” тощо.

Спільною рисою для них є невизнання повноважень чинних державних органів України та відмова виконувати вимоги українського законодавства, визнання існування УРСР. В Офісі Уповноваженого припускають, що організатори можуть використовувати своїх послідовників з корисливих мотивів. А сама активізація рухів саме зараз може сприяти гібридним акціям країни-агресора проти України.

“Запити надсилаються дописувачами з різних регіонів України, проте з майже однаковим змістом: посилаючись на низку нормативних актів ставиться під сумнів законність введення правового режиму воєнного стану та взагалі легітимність чинної влади. В умовах повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України така деструктивна діяльність спрямовується на перешкоджання діяльності державних органів шляхом штучного перевантаження та діє на користь ворогу”, – пояснює Лубінець.