Від фантомного болю до зцілення спортом: в Аккермані ветерани знову змагалися в адаптивній риболовлі на лимані

Повернутися до цивільного життя після жахів війни та отриманих поранень — це не лише необхідність звикнути до нових обставин, а пошук сил рухатися далі, знову знайти своє місце в світі та не залишитися наодинці зі своїми переживаннями. Для багатьох ветеранів одним із таких шляхів до цього стає адаптивний спорт. 10 жовтня на причалі Білгорода-Дністровського він об’єднав ветеранів з 11 областей України, які приїхали на змагання з адаптивної риболовлі. Для учасників це була не лише нагода поборотися за найбільший улов чи повернутися до давнього захоплення, а й можливість відпочити, відволіктися від болю та просто побути поруч із людьми зі схожим досвідом. Як минули змагання та яким чином спорт допомагає нашим захисникам відновлюватися й знову знаходити себе — дізнавалися кореспонденти «Бессарабії INFORM».

«Виявилося, це єдиний механізм, який допомагає повернутися до життя», — так ветеран із Жовтих Вод Борис Гунько говорить про адаптивний спорт, яким почав займатися після важкого поранення та ампутації. Раніше ж чоловік був дотичний до спорту лише з мікрофоном у руках — коли проводив різні змагання та оголошував переможців. А з минулої весни він грає в баскетбол і регбі на кріслах колісних та волейбол сидячи.

А торік ветеран навіть представляв Україну у складі збірної на масштабних ветеранських змаганнях у Каліфорнії. Там вони змагалися із представниками військово-повітряних сил і морської піхоти США, а також Королівської морської піхоти Великої Британії. Додому українці привезли 43 медалі, з яких 27 — золоті. Тепер Борис прагне й надалі розвиватися у спорті та сподівається потрапити на «Ігри Нескорених».

Втім, ветеран наголошує, що справа далеко не лише у поїздках за океан чи високих нагородах, головне — це відчуття, коли відкриваєш для себе абсолютно новий вимір життя та свою спільноту, у якій тебе розуміють:

«Воно наче в Нарнію потрапив: раніше ти дивився, мовляв, десь якийсь спорт існує, але тобі до нього було байдуже, а коли ти відкриваєш цю якусь шафу, дивишся, а там — цілий світ, і він дуже вражає: спільнота, ветерани, спілкування, знайомства, нові друзі, підтримка один одного. Ти дивишся на кращих і до них якось дотягуєшся, і сам стаєш кращим… І воно витягує тебе з хати, з твоєї кімнати, стимулює виходити в люди, займатися спортом», — поділився з «БІ» ветеран.

До повномасштабної війни Борис працював на заводі апаратником і вчився на майстра, паралельно проводив заходи та був аніматором на дитячих святах. До війська він долучився до 17-ї танкової бригади, де служив у групі інженерного забезпечення, пізніше — сапером. Він воював на Бахмутському напрямку, де дістав перше поранення, а згодом — на Курщині, де зазнав другого, після якого йому ампутували ногу. Відтоді минуло два роки, але пережите досі дається взнаки, — зізнається ветеран. Втім, саме адаптивний спорт став надійним рятівником для Бориса:

«Після поранення загалом почав більше займатися риболовлею, бо дуже багато фантомних болей, нестерпних, і це мені допомагає сфокусуватися на поплавці, відволіктися від болей і більше відпочити», — розповідає ветеран.

Борис зазначає, що багато хто з ветеранів замикається в собі та залишається наодинці зі своїми переживаннями, стикаючись з непорозумінням у цивільному середовищі:

«Після того як ти розумієш, що там відбувається, ця прірва, вона дуже велика. Відчувається, наче тут, у цивільному житті, інший всесвіт. Так, багато хто допомагає, хто їздить, хто бачить, долучається до підтримки, але їх значно менше, ніж тих, хто не розуміє: так, якийсь прильотик десь відбувся, і, ну, страшненько — мабуть, треба зібрати речі і поїхати за кордон, — отаке мислення. І воно досить сильно заважає», — додає він.

Головне, вважає чоловік, — знайти заняття, яке допоможе повернутися до активного життя. На його думку, долучаючись до спортивної спільноти, ветерани отримують можливість не лише реабілітуватися самим, а й впливати на життя навколо. Тож свій власний позитивний досвід відновлення і зайняття своєї ніші ветеран хоче передавати й побратимам, плануючи розвивавати цей напрямок у своїй рідній громаді на Дніпропетровщині.

«Коли ветеран починає отак-от просувати свої якісь ідеї, знаходить свою нішу, свої цікаві напрямки й бачить у цьому сенс — починає рухати владу, починає знизу рухати всю систему і змінювати навіть закони, просувати якісь проветеранські ініціативи, створювати спортивні гуртки, проводити масові зібрання і показувати, що це більш приємно. Тобто треба знайти свою нішу. Але спочатку потрібно стабілізуватися ветерану, а тоді в нього все вийде», — переконаний Борис.

Ще одним учасником змагань став Валерій Панасовський із Сум, який захищав Україну в 2023-2024 роках на Запорізькому напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. На змаганнях з адаптивної риболовлі чоловік побував вперше, однак любов до цього заняття в нього з’явилася ще у далекому дитинстві:

«Діда від мене тікав, щоб мене не брати на риболовлю, бо не хотів морочитися з 5-річною дитиною. Але я його знаходив (сміється — ред.). Він нишком з 4-ї ранку хопа — й на велосипед. А я знав усі його рибні місця, тож вночі доганяв», — пригадує з усмішкою ветеран. 

Та сьогодні для Валерія це не лише приємна нагода поринути у дитячі спогади чи насолодитися азартом улову риби, а спосіб відпочити, відновити душевні сили та просто побути серед своїх. Адже чимало учасників цьогорічних змагань з адаптивної риболовлі вже знайомі одне одному з інших ветеранських заходів. Сам Валерій також активно долучається до ветеранського спорту, зокрема був «На хвилі 2.0» та на мультиспортивних змаганнях «Гарт».

Про те, наскільки важливі зустрічі й спілкування з побратимами на таких заходах, говорить і тезка Валерія з Івано-Франківська, який служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді у районі Бахмута, а після поранення й реабілітації почав відкривати для себе адаптивний спорт. Спершу він взяв участь у змаганнях із пауерліфтингу в Одесі, а згодом ветеран почав стежити й за іншими дисциплінами, зокрема долучався до змагань із регбі. Захисник каже, що спорт та участь у таких заходах допомагають йому відволіктися від повсякденних справ та змінити обстановку:

«Приємно відвідати нові місця, зустрітися з ветеранами, приємно поговорити, дізнатися щось нове. Тим більше ти бачиш, що для нас щось роблять», — зазначив захисник.  

Загалом на аккерманському причалі зібралося 70 учасників, зокрема місцевих ветеранів із Аккермана. За словами одного з організаторів змагань Володимира Кальніченка, всіх їх повністю укомплектували необхідним спорядженням — від вудок і живих наживок до підгодівель. Усе воно залишається з ними у якості подарунку від спонсорів.

Учасників розділили на команди по п’ятеро, кожна з яких мала свою окрему зону на воді, де вони рибалили з дев’ятої ранку й майже до першої години дня. А потім судді зважували рибу й визначали переможців. На причалі ветерани ловили переважно бичків та плітку, рідше траплялися карасі.

Завершилися змагання урочистим нагородженням учасників. Медалі й подарунки переможцям вручали перший заступник голови Одеської обласної військової адміністрації Олександр Харлов, командувач Оперативно-тактичного угруповання «Одеса» Денис Носіков, радник голови Одеської обласної військової адміністрації Юрій Дегас, керівник ГО «Сильна позиція» й головний організатор змагань Олександр Гордієнко, голова Білгород-Дністровської райадміністрації Василь Самокиш, секретар міської ради Олександр Скалозуб та голова федерації риболовного спорту в області Віталій Слободянюк.

За результатами турніру в особистому заліку перше місце посів Сергій Дужко з Житомирщини, який виловив 920 грамів риби. Другим став Микола Степанівський з Одещини із результатом 830 грамів, а третє місце виборов учасник родом із Луганщини Сергій Соколов, чий улов склав 725 грамів.

В окремій номінації Big Fish переміг Іван Ткачук, який упіймав найбільшого бичка вагою 120 грамів.

А в командному заліку перемогла збірна Луганської області та ветеранів Аккермана — команда «Байбак» із загальним уловом 2 кілограми 660 грамів. Друге місце посіла команда 11-ї бригади імені Грушевського із результатом 2 кілограми 60 грамів, а третє — команда «Поліський гарт» із Житомирщини, яка виловила 1 кілограм 855 грамів риби.

Далі на усіх присутніх чекали польова юшка у межах кулінарного фестивалю «Юшка Fest», яку готували військові та містяни, а також святковий концерт. До виступів долучилися не лише аккерманські творчі колективи, а й артисти з Шабівської, Татарбунарської та Арцизької громад. Крім того, на території першого причалу діяв крафтовий ярмарок, де всі охочі могли познайомитися з витворами місцевих майстрів, а також поласувати сирами та вином.

Під час заходу також організували благодійний збір коштів на потреби Збройних Сил України, аби підтримати захисників, які продовжують боронити країну на передовій.

Нагадаємо, що це вже не перший турнір з адаптивної риболовлі на березі Дністровського лиману. У червні за найкращий улов змагалися рибалки з Одещини та Київщини.

Раніше ми повідомляли: Історії 15 Героїв з Кілії стануть основою фотовиставки: завершено перші зйомки меморіального проєкту “Імена, які живуть”