Відстріл може зробити тільки гірше: що не так із дозволом на полювання у Бессарабії

Питання полювання на Одещині знову опинилося в центрі суспільної уваги після того, як його дозволили у семи районах області, зокрема на території Бессарабії. Повноцінний мисливський сезон був під забороною від початку повномасштабної війни, хоча окремий відстріл хижаків у попередні роки погоджували. В ОВА пояснюють нинішнє рішення збільшенням чисельності диких тварин, ризиком поширення інфекцій та шкодою для господарств. Водночас екологи та біологи критикують такий підхід і застерігають: відстріл без належного вивчення популяцій може не лише не розв’язати проблему, а й призвести до подальшого зростання чисельності хижаків. Окремо фахівці наголошують на можливих негативних наслідках для екосистеми та вважають полювання в принципі недоречним в умовах війни. Тож чи виправдане це рішення і до яких наслідків воно може призвести — з’ясовувала «Бессарабія INFORM». 

Чому влада відкрила мисливський сезон

Нагадаємо, 12 жовтня в Одеській обласній військовій адміністрації повідомили, що спільно з оперативно-тактичним угрупованням «Одеса» погодили проведення полювання в сезоні 2026–2027 років на Одещині: в усіх районах Бессарабії — Ізмаїльському, Болградському та Білгород-Дністровському, а також в Одеському, Березівському, Роздільнянському й Подільському.

За даними адміністрації, останніми роками кількість хижих м’ясоїдних тварин у регіоні збільшилася приблизно на 30%, а хутрових — у півтора раза. Зокрема, серед них називають лисиць, шакалів, вовків та єнотоподібних собак. В ОВА наголошують на тому, що це створює додаткові ризики для людей та свійських тварин й зазначають, що до влади вже зверталися мешканці громад через появу шакалів поблизу житлових будинків і дворів.

В інтерв’ю «Суспільному» голова ОВА Олег Кіпер пояснив, що йдеться саме про відстріл хижаків, а не про полювання заради задоволення чи спосіб відпочинку. Серед аргументів він також назвав загрозу для людей через ризики поширення сказу й пташиного грипу, зазначивши, що наразі вакцини від сказу не вистачає. За його словами, Одещина стала дванадцятою областю України, яка відкрила мисливський сезон під час повномасштабного вторгнення.

У Південному міжрегіональному управлінні лісового та промислового господарства зі свого боку додають, що полювання — головне джерело фінансування мисливських підприємств, а тривала заборона призвела майже до повної зупинки галузі. Тож управління власне й виступило ініціатором відкриття сезону на диких парнокопитних, пернату дичину та хижих м’ясоїдних тварин:

«Починаючи з 2022 року через воєнні обмеження господарства втратили кошти. Це унеможливило охорону угідь від браконьєрства та проведення біотехнічних заходів: заготівлю кормів для підгодівлі диких тварин узимку, облаштування солонців і водопоїв», — зазначили в управлінні.

Нагадаємо, що у минулих роках відстріл усе ж проводили (зокрема санітарний та діагностичний). Втім, на переконання чиновників, чисельність хижаків продовжує зростати. В управлінні зазначили про необхідність посилення її регулювання:

«Попри заходи зі зниження чисельності хижаків, проведені у 2025–2026 роках, їхня кількість в області стабільно зростає. Разом із цим аграрії та приватні домогосподарства фіксують різке збільшення збитків: дикі тварини масово нищать урожаї зернових та технічних культур. Це підтверджує гостру потребу привести чисельність популяцій до оптимальних екологічних норм», — йдеться у повідомленні Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Втім, хоч в ОВА і назвали конкретні показники зростання популяцій, у публічному ж повідомленні адміністрації не навели детальної методики, за якою їх визначили. На це звернув увагу, зокрема, еколог Іван Русєв, який майже одразу гостро розкритикував рішення влади, назвавши полювання знущанням над здоровим глуздом та поставивши під сумнів наведені нею дані:

«Військова адміністрація погодила це, маніпулюючи фактами, маніпулюючи даними. Ніяких даних про збільшення на 30% хижих тварин немає», — заявив науковець.

Фахівець визнав зростання чисельності тварин там, де більш-менш безпечно, однак загалом, за оцінкою Русєва, фауна зазнає значних загроз. Еколог наголошує, що в умовах повномасштабної війни дика природа і без того потерпає від обстрілів, вибухів та інших чинників. Тому, вважає він, відкриття полювання створює додаткове навантаження на тварин, зокрема на птахів під час міграції.

«Більшої дурниці придумати не можна»: чому відстріл не працює

Навіть якщо чисельність окремих видів збільшується, чи здатен відстріл мисливцями ефективно розв’язати проблему? Своїми думками на цей рахунок з «БІ» поділився відомий зоолог Микола Роженко, який свого часу першим в Україні офіційно зафіксував появу шакала і роками досліджував поведінку цих хижаків у дикій природі.

Фахівець, по-перше, рішуче критикує саму ідею відкриття мисливського сезону під час війни:

«Під час війни полювання виглядає, ну, перепрошую за порівняння, як сідло на корові, розумієте? Ну, це абсолютно недоречно. Хоча біологічна основа під цим є. Є вовки, є шакали, є лисиці, є сказ, який цими тваринами переноситься. Обґрунтувати можна будь-що. Питань немає. Але коли хлопці захищають країну від ворога, недоречно йти в поля і займатися цим», — зазначив у коментарі «БІ» відомий фахівець з хижих ссавців.

Та додає про зацікавленість організацій й пріоритети суспільства під час війни:

«Я розумію, чому це питання виникло під час війни. Можна зрозуміти ті організації, які, скажімо, існують на внески мисливців. Нема полювання — нема внесків. Нема внесків — не існує організації. Можна під таким кутом на це подивитися. Можна подивитися під кутом, що мисливство — частина господарства, яке дозволяє використовувати ресурс диких тварин. Дикі тварини — теж ресурси, можна під таким кутом дивитися. Але для цього потрібно стабільне суспільство, яке не сфокусоване на війні. Суспільство сфокусоване на війні, а ми не першочергову задачу вирішуємо, скажу так». 

По-друге, експерт наголошує на попередньому вивченні структури популяцій хижаків та особливостей їхньої поведінки. Роженко каже відверто: без цього відстріл може призвести до зворотнього ефекту:

«Проблема не в чисельності шакала. Проблема у відсутності методики регулювання цієї чисельності. Простий відстріл хижака — вовка, шакала, лисиці, без знання популяційних характеристик цього угрупування, це взагалі дурниця. Можна відстрілювати альфа-тварин, тих, які розмножуються, наприклад, серед вовків і шакалів — і їх стане тільки більше, тому що альфа-пара забезпечує стійкість певного угрупування і не дозволяє розмножуватися іншим самкам. Якщо мисливці, які цього не знають, добувають, скажімо, альфа-пару вовків або шакалів, то на тій території 100% через рік-два буде вдвічі, втричі більше тих тварин, тому що почнуть розмножуватися неконтрольовані молоді самки», — детально зазначає експерт.

Практику масових облав на хижаків у полях зоолог також оцінює скептично:

«Мене коробить, коли 20-30 мисливців вишикувалися і йдуть полями шукають вовка. Ну більшої дурниці придумати не можна взагалі. Та не знайдуть вони ніколи вовка, — вони тихше в тисячу разів. Але вони знайдуть зайця, вони знайдуть фазана…».

Втім, фахівець підтверджує, що ті ж самі шакали становлять загрозу для домашнього господарства, а їхня чисельність дійсно зросла, й не заперечує можливості регулювання хижаків як такої. Та він пояснює, що цей процес має спиратися виключно на наукові дані:

«Цим мають займатися спеціально підготовлені люди, які знають екологію, які добре відрізняють, скажімо, самку від самця, які відрізняють молоду тварину від дорослої… Тільки таким чином, вилучаючи окремих тварин із певного угрупування, можна регулювати чисельність. Світова практика знає такі методики. Скажімо, про регулювання койотів у Сполучених Штатах Америки — там ніколи не стріляють їх просто підряд. Там є спеціально підготовлена група, яка знає всі ці моменти, це називається популяційна структура. Це все не так просто, як думають мисливці…», — наголошує Микола Роженко.

Науковець розповідає, що раніше вже пропонував створити такі групи й у нас — для вирішення проблеми з шакалами, однак ініціативи не реалізували:

«Людей, які володіють методикою регулювання, декілька на всю Україну. Просто ніхто цими людьми не цікавляться, вони не потрібні нікому. Ще коли тільки-тільки починалася проблема з шакалом, я надавав певні пропозиції серед мисливців і керівників мисливських організацій: готуйте звернення про формування спеціальних груп з регулювання чисельності — отак їх потрібно назвати. Які спочатку вивчать на певній ділянці, скільки там цих звірів. Потім вони фахово вплинуть на їхню поведінку… Але це кошти, це пальне, це люди, це час. Це все потрібно фінансувати. Та теоретично це можливо», — підсумував експерт.

Інша частина проблеми — те, що хижаки вже встигли адаптуватися до життя поруч із людьми. Головною причиною цього явища фахівці називають доступність їжі. Хижаків дуже приваблюють стихійні сміттєзвалища, створені самими ж місцевими, а ще більше — так звані скотомогильники:

«Вони мають бути облаштованими. Дикі тварини не мають мати доступ до загиблих тварин, особливо це стосується крупної рогатої худоби. Ви проїдете навколо будь-якого села, і ви знайдете абсолютно необлаштовані тушки загиблих тварин, які і спонукають різке збільшення всіх без виключення хижаків», — зазначив Микола Роженко.

Отже, сам відстріл не усуває причин, через які хижаки можуть з’являтися поблизу будинків. Нагадаємо, що на це вже звертав увагу і біолог Максим Яковлєв, який раніше наголошував на його неефективності.

У своєму дописі про відкриття мисливського сезону біолог Сергій Курочкін порушує ще одне питання — вплив полювання на птахів, які не є об’єктами добування. За його словами, на водоймах поруч перебувають різні види, тому постріли можуть сполохувати як мисливських, так і охоронюваних пернатих. Крім того, помилки під час визначення виду можуть призвести до загибелі тварин, на яких полювати заборонено.

Експерт, зокрема, наводить приклад із Польщі:

«З 2 січня 2026 року там виключили з переліку мисливських тварин п’ять видів птахів: орябка, слукву, попелюха, лиску та чернь чубату. Міністерство клімату та довкілля пояснило рішення необхідністю збереження популяцій, зокрема на тлі скорочення чисельності частини цих видів. Відомство також наголосило на сполохуванні під час полювання як мисливських, так і охоронюваних птахів. Ще під час підготовки змін польське міністерство звертало увагу на випадки загибелі та поранення охоронюваних видів під час полювань. Це важливе визнання: наслідки виходять за межі переліку дозволеної до добування дичини», — пише Курочкін.

Він також зазначає, що наразі вони з колегами спостерігають суттєве скорочення чисельності багатьох перелітних і осілих видів. Водночас Курочкін наголошує, що оцінювати стан популяцій за поодинокими спостереженнями недостатньо.

«Для висновків потрібні багаторічні порівняльні обліки з урахуванням сезонів, водності й переміщень птахів», — зазначає біолог.

Як приклад фахівець наводить лиску. За його багаторічними спостереженнями, на знайомих водоймах цих птахів стало значно менше, ніж раніше, хоча восени вони й досі можуть збиратися у помітні зграї.

За словами Курочкіка, занепокоєння викликає й полювання під час міграції птахів. Він зазначає, що повторне сполохування перериває їхнє живлення та відпочинок, змушує витрачати енергію на додаткові перельоти й може витісняти з придатних місць.

«Тому мої запитання залишаються конкретними: хто, коли й за якою методикою проводив обліки? Як враховано міграцію та присутність рідкісних видів? Хто перевірятиме фактичну кількість і видовий склад добутих птахів? У дискусії я не побачив документованих відповідей. Наявність єгерів, інспекцій та поліції сама собою не доводить ефективності контролю. Потрібні можливість патрулювати угіддя, результати перевірок і реагування на порушення», — наголошує біолог.

Епізоотична реальність й вакцинація: що про сказ, пташиний грип та африканську чуму кажуть фахівці

З початку 2026 року в Одеській області зафіксовано 22 випадки сказу серед тварин. Такі дані опублікувала Держпродспоживслужба Одещини у вересні, назвавши ситуацію стабільною та контрольованою. Тоді у відомстві зазначили, що у жовтні заплановано проведення кампанії з пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин, щоб покращити цей результат і вплинути на основне джерело інфекції в дикій природі.

Втім, у жовтні в службі повідомили, що, попри успіхи з вакцинацією домашніх тварин та пероральною імунізацією диких тварин на території мисливських угідь та заповідників, епізоотична ситуація щодо сказу в дикій природі залишається складною. Там зазначили, що надмірне зростання популяції лисиць і шакалів підвищує ризики поширення вірусу, а заходи з регулювання їхньої кількості останніми роками проводилися в недостатньому обсязі. Тож у службі розраховують на комплексний підхід.

Епізоотологиня Людмила Пероцька в коментарі «БІ» також звернула увагу на зростання кількості лисиць в області. Фахівчиня зазначає, що нині полювання на них не є пріоритетним через вартість ліцензій та відсутність попиту на хутро. Водночас вона пояснила, які заходи дійсно мають ключове значення у питанні контролю сказу:

«Відстріл завжди проводився діагностичний — з метою з’ясування ситуації в дикій природі: щоб знати, яка ситуація, скільки заражених чи не заражених. Відстрілювати тварин, Боже збав, просто так — це не є вирішенням проблем. Питання вирішує пероральна імунізація», — прокоментувала фахівчиня.

Щодо шакалів, фахівчиня підтверджує, що ці тварини можуть бути носіями збудника сказу, однак наразі не відіграють провідної ролі в його поширенні. Водночас лабораторно підтверджені випадки захворювання серед них є, — зазначає Людмила Пероцька.

Окрему загрозу, як повідомляли управлінці, становить африканська чума свиней (АЧС). У серпні на Одещині вже був зафіксований спалах у Болградському районі, де ввели карантин. Вже у вересні обмеження були зняті, оскільки нових випадків захворювань зареєстровано не було.

Водночас за певних умов під час полювання мисливці можуть навпаки занести вірус із дикої природи на інші території:

«Дикі кабани, безумовно, хворіють на африканську чуму свиней. Людина ж не хворіє на неї. Але якщо вполювали дикого кабана, який несе в собі вірус африканської чуми, існує ризик, що із зараженою тушею вірус перенесеться на інші території, куди її нестимуть далі», — наголошує фахівчиня.

Ще один аргумент влади на користь полювання — небезпека поширення пташиного грипу. Варто зазначити, що його використовують вже не вперше. Зокрема, навесні 2025 року в Саратській громаді через це заговорили про діагностичний відстріл диких птахів. Тоді це викликало гострий протест екологів, які засуджували втручання в природу в період гніздування. Втім, як зазначає Людмила Пероцька, для діагностики пернатих не відстрілюють:

«Стосовно африканської чуми, стосовно пташиного грипу: ніхто не відстрілює для того, щоб досліджувати. Ні щодо грипу птахів, ані щодо африканської чуми немає доведеного державою плану відстрілу для діагностики. Лише лисиць — для діагностики на сказ», — підсумувала епізоотологиня.

Тим часом, поки науковці дискутують щодо доцільності відкриття сезону полювання та наслідків відстрілу, окремі мисливці не приховують свого ентузіазму та хизуються впольованими тваринами у соцмережах. Зокрема, Михайло Стельмаков пише, що для збереження фауни Бессарабії значну частину шакалів необхідно вилучити з природи.

Де полювати заборонено та коли завершиться сезон

Нагадаємо, що полювання категорично заборонено на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, у мисливських угіддях на відстані ближче ніж 5 кілометрів від державного кордону України, у районах виконання бойових завдань, у місцевостях, де органи військового управління встановили обмеження на в’їзд, виїзд та пересування, поблизу військових інженерних та фортифікаційних споруд, а також в інших зонах, визначених військовим командуванням як небезпечні для перебування цивільних осіб. Строки завершення сезону полювання залежать від виду тварин: відстріл пернатої дичини та копитних закінчиться у грудні 2026 року. На гусей, зайця та самців кабана полювати дозволили до січня 2027 року включно.

Отже, влада обґрунтовує відкриття мисливського сезону необхідністю захистити людей і господарства від диких тварин та знизити ризики поширення інфекцій. Водночас науковці застерігають, що сам по собі відстріл не усуває причин, через які хижаки наближаються до населених пунктів, а його наслідки залежать від особливостей популяцій: регулювання чисельності без урахування наукових даних може не лише не дати очікуваного результату, а й подекуди призвести до зворотного ефекту. Серед альтернативних і необхідних заходів фахівці називають системну вакцинацію диких м’ясоїдних тварин, належне поводження з відходами та загиблими свійськими тваринами, а також залучення науковців до регулювання кількості хижаків. Тож ключове питання полягає не лише в доцільності полювання під час війни, а й у тому, чи допоможе обраний підхід справді знизити ризики, на які посилається влада.

Раніше ми повідомляли: Зеленський ввів у дію рішення РНБО щодо кругової оборони міст: що відомо