«Біля води своя гармонія»: у Білгороді-Дністровському ветерани з Київщини та Одещини змагалися в адаптивній риболовлі

На березі Дністровського лиману у Білгороді-Дністровському зібралися ветерани з Одещини та Київщини, щоб позмагатися в адаптивній риболовлі. Для багатьох учасників цей турнір став не лише спортивним випробуванням, а й можливістю поспілкуватися з побратимами, відновити сили та провести день далеко від повсякденних турбот. На заході побувала і кореспондентка “Бессарабії INFORM”.

Про особливості турніру та його учасників розповів співорганізатор заходу, керівник коропового напряму Одеської обласної федерації риболовного спорту Володимир Кальніченко. За його словами, риболовля тривала з 9 ранку до 14 години. Позмагатися за пальму першості приїхали 18 ветеранів з Києва, Одеси та Ізмаїла.

“Ветерани об’єдналися у команди по чотири людини. У нас є командний залік та особистий. У командному враховується загальний улов, спійманий всією командою згідно з яким буде визначатися переможець при зважуванні. В особистому заліку буде нагороджений рибалка, який спіймає більше за всіх, а також той, хто спіймає найбільшу рибу”,- зазначив Володимир Кальніченко.

Завдяки спонсорській допомозі, всі учасники турніру отримали кубки, медалі, а також спінінги, вудки та корма. Та головною метою заходу були не спортивні результати, а підтримка ветеранів та їхня соціалізація через спільне дозвілля.

Одним з п’яти ветеранів з Київщини, які приїхали на запрошення організатору заходу Олександра Гордієнка, був Олексій Міщенко – радник голови Київської ОДА, радник заступника міністра у справах ветеранів Руслана Приходька.

Як розповів Олексій, він відкрив для себе силовий адаптивний спорт вже після початку повномасштабного вторгнення. Відтоді його шлях привів до складу збірної України, міжнародних стартів та численних нагород.

“Я почав займатися у 2025 році. На моєму рахунку понад 2о змагань, зокрема у складі збірної України, міжнародні ігри у Мадриді, де я виборов два “золота” та дві “бронзи”. У цьому році я завоював бронзову медаль на чемпіонаті Європи. Це богатирське багатобірство, стронгмен, все, що пов’язане з силовими видами спорту. Крім того, я двічі рекордсмен України”, – поділився з нами Олексій. 

За словами чоловіка, залучити ветеранів до адаптивних спортивних змагань буває непросто, адже багатьом із них потрібен час, щоб наважитися повернутися до активного життя.

“Хлопці долучаються до спортивних заходів, але мало. Шкода, що їздять одні й ті самі”, – констатує ветеран. 

Під час змагань ветеранам допомагали досвідчені спортсмени-рибалки. Зокрема, поруч з Олексієм працював керівник фідерного напрямку Одеської обласної федерації риболовного спорту Андрій Файчак.

За його словами, попри сподівання на великі трофеї, основну частину улову цього дня становили плотва, верховодка та бички. Втім, для спортивної риболовлі головне не розмір риби, а загальна вага улову.

“Є таке поняття у спорті, що треба ловити ту рибу, яка ловиться, а не ту, яку хочеться. Якщо ти будеш ловити лише якусь бажану, то змагання можуть завершитися з вагою нуль грамів”, – зауважив Андрій.

Ми поспілкувалися і з іншими учасниками команди з Київщини.

Роман – киянин. У 2023 році долучився до лав ЗСУ. Проходив службу у лавах ТРО, боронив Сумщину, Бахмут, брав участь у Курській операції. Наразі проходить реабілітацію після важкого поранення ноги. На рідній Київщині також охоче бере участь у різноманітних змаганнях з адаптивного спорту.

“Я з друзями-рибалками за компанію. Вони мені дадуть вудку і так ми проводимо дозвілля. Мені подобається знаходитися на природі. Такий відпочинок дає можливість трохи розвіятися”, – розповів чоловік.

Ще один учасник команди з Київщини – Микола. Захисник проходив службу в окремому стрілецькому батальйоні, був снайпером, командиром відділення. Нині ж бере активну участь у адаптивних змаганнях з багатоборства.

Ветеран з дитинства захоплюється рибалкою. Змагання з адаптивної риболовлі відвідує вже вдруге.

“Перший турнір з адаптивної риболовлі нам організовував голова Київської ОДА Микола Калашник. А взагалі ми багато займаємося спортом, їздимо на турніри у різні міста. Це богатирське багатоборство, адаптивний стронгмен. Ми відвідуємо такі заходи майже щотижня. Київщина, Західна Україна, Закарпаття – досить потужно займаються розвитком адаптивного спорту”,- зазначив військовий.  

На змаганнях нам вдалося особисто познайомитися з військовими, які разом з побратимами прибирали Алею Слави у Мологівській Громаді,  – Євгеном та Максимом з ГО  “Щит Ветерана Аккерман”. Обидва захисника мають ампутації. Євген – колишній морпіх, проходив службу у 406-й окремій артилерійській бригаді. Максим – піхотинець з в/ч А7022.

Для обох чоловіків це перший досвід участі у подібному заході.На думку ветеранів, залучати до  участі у таких змаганнях можна і військових, які продовжують служити у Силах оборони.

“В цілому було б чудово розвивати водні види спорту у нашому місті. Ось, наприклад, ми з Максимом могли б удвох опанувати вітрильник. У нас у місті є човнева станція. Є багато місць для тренувань саме вітрильних видів спорту”, – зазначив Євген. 

Як кажуть ветерани, риболовля для них – це не лише захоплення, а й спосіб відновити внутрішню рівновагу та відволіктися від щоденних турбот.

“Риболовля дає можливість відпочити від проблем та повсякденності. Біля води своя гармонія – шум води, птахи, риба. Це все наповнює заспокійливою гармонією”.

Після нагородження на учасників чекали концертна програма та польова юшка. Проте найціннішим для багатьох ветеранів цього дня стали не призи й відзнаки, а кілька годин спокою на березі лиману, проведені серед людей, які добре розуміють одне одного без зайвих слів.

Раніше ми повідомляли: Мати гімнастки Олександри Паскаль з Одещини, яка втратила ногу через атаку рф, закликає не повертати росіян і білорусів у міжнародний спорт