На Ізмаїльщині стартувало громадське обговорення офіційної символіки Саф’янівської громади

Саф’янівська громада Ізмаїльського району, яка є однією з найбільших та найбагатших на культурне різноманіття в усьому Українському Придунав’ї, розпочала важливий етап свого інституційного становлення — створення власного візуального бренду. Про це «Бессарабія INFORM» дізналася з матеріалів для громадського обговорення концепцій офіційної символіки ТГ.

Після п’яти років від моменту утворення в рамках адміністративно-територіальної реформи 2020 року та після невдалої спроби провести відкритий творчий конкурс у 2023 році через відсутність заявок, керівництво ТГ повністю змінило підхід до вирішення цього питання.

Організацію роботи поклали на відділ організаційно-кадрової роботи, фахівці якого провели ґрунтовні історико-геральдичні дослідження, опрацювали нормативну базу та залучили експертів для створення професійних ескізів.

Результатом цієї комплексної праці стали три абсолютно різні за своєю філософією концепції офіційної символіки — герба, прапора та логотипа. Тепер ці напрацювання винесені на широке громадське обговорення, аби кожен мешканець шістнадцяти населених пунктів зміг долучитися до вибору головних атрибутів своєї малої батьківщини.

Територія сучасної Саф’янівської громади розташована в історичному краї Буджак, або Південній Бессарабії, який протягом тисячоліть слугував місцем взаємодії різних культур, народів та держав.

Раннє заселення цих земель зумовлене унікальним географічним положенням між величним Дунаєм та великими Придунайськими озерами — Саф’яни, Катлабуг, Ялпуг, Кугурлуй та Китай.

Сучасна мережа сіл сформувалася наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття, коли Буджацький степ активно обживали українці, болгари, молдавани, румуни та липовани-старообрядці.

Кожна з цих етнічних спільнот привнесла унікальний вклад у культуру, архітектуру, духовну спадщину та господарський устрій регіону. Саме тому головним викликом для розробників було створення такої символіки, яка б не просто відображала якесь окреме село, а уособлювала всю громаду як єдиний, згуртований і самобутній організм.

Усі три запропоновані концепції базуються на класичних правилах муніципальної геральдики та використовують спільну символічну палітру кольорів.

Лазуровий колір уособлює безкрає небо, водні багатства Придунав’я, вірність та мир; зелений колір символізує Буджацький степ, природу, відродження та надію.

Золотий колір передає енергію південного сонця, родючість чорноземів та достаток; а срібний є ознакою чистоти, миру, чесності та відкритості.

Перший варіант під назвою «Єдина громада» робить ключовий акцент на людях та адміністративній згуртованості краю під гаслом «Єдність громад – сила майбутнього!».

Основою герба тут виступає щит, перетятий у нижній третині срібною хвилею у формі літери «С», яка делікатно натякає на назву громади та символізує Дунай разом із місцевими озерами.

У верхньому синьому полі розміщене золоте стилізоване сонце, оточене ідеальним колом із 15 восьмипроменевих зірок, кожна з яких уособлює окремий старостинський округ громади.

Нижня зелена частина щита демонструє головні господарські здобутки — пшеничний колос як символ хліборобства та виноградні грона, що вказують на багатовікові традиції виноробства півдня.

Повний герб увінчаний традиційною для української муніципальної геральдики золотою мурованою короною, яка офіційно підкреслює статус територіальної громади.

Друга концепція отримала назву «Придунайська перлина» і фокусується переважно на унікальних природно-географічних особливостях Бессарабії під гаслом «Де вода дарує життя, а земля – достаток!».

Герб у цьому варіанті має складніший хвилеподібний поділ на кілька полів, де у верхній синій частині сходить яскраве сонце — символ молодої громади, нових можливостей та руху у світле майбутнє.

Нижня ж частина щита графічно розділена на три стихії, що формують гармонію життя общини: у правому зеленому полі зображено очерет як символ унікальних природних плавнів та екологічного балансу.

У лівому золотому полі красується виноградне гроно з листком, а в самому низу, у синій воді, пливе срібна риба, яка нагадує про розвинене рибальство та багаті водні ресурси краю.

Третій варіант, названий «Дерево злагоди», зміщує фокус на людські цінності, толерантність та міжнаціональний мир під гаслом «Ми різні – але разом у злагоді творимо добробут і майбутнє!».

Ця концепція пропонує сучасне та більш мінімалістичне візуальне рішення, де герб являє собою цілісний зелений щит, у нижній частині якого вирують срібно-голубі дунайські хвилі у формі літери «С».

Безпосередньо з цих хвиль, які живлять бессарабську землю, виростає могутнє символічне дерево. Його стовбур стилізований під пшеничний колос, що уособлює працю та основу життя.

Єдина крона дерева складається з листя різної форми та виноградних грон, що яскраво демонструє, як різні етноси, культури та традиції багатьох сіл Саф’янівської громади об’єдналися заради спільної мети.

На відміну від перших двох варіантів, де прапори є смугастими, прапор цієї концепції є суцільним зеленим полотнищем із зображенням самого дерева злагоди.

Влада Саф’янівської ТГ підкреслює, що офіційні символи не повинні прийматися кулуарно, адже вони мають стати справжнім символом гордості для кожного мешканця.

Саме тому остаточне рішення приймуть лише після ретельного вивчення громадської думки. Ознайомитися з детальними графічними матеріалами та заповнити коротку анонімну анкету можна вже зараз за посиланням.

Мешканцям пропонують не просто проголосувати за один із трьох варіантів, а й аргументувати свій вибір, зазначити свій населений пункт, а також залишити індивідуальні текстові пропозиції щодо покращення деталей чи девізів.

Усі зібрані відповіді будуть ретельно узагальнені відділом організаційно-кадрової роботи та враховані при підготовці фінального проєкту, який згодом винесуть на затвердження сесії Саф’янівської сільської ради.

Результати анкетування обіцяють оприлюднить на офіційному вебсайті громади одразу після завершення консультацій.

Раніше ми повідомляли: В Ізмаїлі засудили чотирьох нападників, які зв’язали літнє подружжя та душили їхнього онука заради 12 тисяч гривень