Ефект «демографічних ножиць»: чому села Саф’янівської громади ризикують залишитися без робочих рук

Саф’янівська громада Ізмаїльського району, яка є однією з найбільших сільських громад Одеської області, наразі переживає глибоку трансформацію. Аналітичні дані, зібрані під час підготовки Стратегії розвитку громади, демонструють тривожні тенденції, які вимагають негайного переосмислення економічного та соціального курсів. Протягом останньої чверті століття ТГ увійшла у фазу стійкої депопуляції, де традиційні методи управління вже не працюють. «Бессарабія INFORM» проаналізували статистичну базу документа та визначили ключові можливості громади.

Головний маркер демографічної кризи — тривале зменшення загальної кількості мешканців. Останній повний перепис населення в Україні проводився ще у 2001 році. Тоді на території сучасних сіл громади проживало 46 426 осіб. Станом на 1 січня 2025 року розрахункова чисельність наявного населення склала 41 115 осіб. За цей період громада втратила 5 311 жителів, або 11,4%. Таке падіння свідчить про довгострокову кризу. При цьому процес скорочення є нерівномірним, і найбільший удар припав на великі аграрні села (дані за період 2001 – 2025 рр.): село Озерне втратило 614 мешканців (чисельність упала з 5 361 до 4 788 осіб), село Утконосівка — мінус 492 особи (скорочення з 4 300 до 3 808 осіб), село Багате — мінус 455 осіб (з 3 974 до 3 519 осіб), село Броска — мінус 426 осіб (з 3 725 до 3 299 осіб), село Кам’янка — мінус 397 осіб (з 3 476 до 3 079 осіб), село Комишівка — мінус 400 осіб (з 3 481 до 3 081 особи), село Стара Некрасівка — мінус 346 осіб (з 3 029 до 2 683 осіб), село Кислиця — мінус 339 осіб (з 2 964 до 2 647 осіб). Навіть у маленьких селах тенденція є невблаганною: наприклад, у селі Дунайське населення скоротилося з 333 до 296 осіб, а у селі Новокам’янка — з 265 до 235 осіб. Абсолютно всі населені пункти Саф’янівської громади продемонстрували від’ємну динаміку, що вказує на системний характер проблеми.

Сучасна вікова структура громади створює ситуацію, яку соціологи називають «демографічними ножицями». Мова йде про одночасне збільшення навантаження на бюджет з двох протилежних сторін: з боку дитячого населення та з боку літніх людей. За даними Реєстру територіальної громади, у період з 2023 по 2026 рік відбулися такі тектонічні зміни: зростання частки дітей (0–17 років) — у 2023 році діти складали лише 10% населення громади (7% — віком до 14 років, 3% — підлітки 15-17 років). До 2026 року загальна частка дітей зросла до 13,6% (10% та 3,6% відповідно). Це найбільш позитивний тренд, так зване «вікно можливостей» для формування нового покоління ТГ. Проте це автоматично вимагає значних інвестицій у розширення та модернізацію освітньої інфраструктури — дитячих садків та шкіл. Паралельно фіксується стабільно висока частка осіб похилого віку (60+), яка коливається в межах 20–24%. Чверть населення громади — це люди старшого віку, що свідчить про демографічне старіння.

Бюджет громади змушений одночасно фінансувати розвиток шкіл/садочків та розширювати програми соціального захисту й геріатричної допомоги. Більше того, статистика медичних декларацій виявила чіткий гендерний дисбаланс у віковій групі 65+ — тут суттєво переважають жінки. Це ставить перед місцевою владою завдання створювати специфічні програми медичної та соціальної підтримки для самотніх жінок похилого віку, які часто залишаються без належної опіки.

Найбільш загрозливим трендом для економічного майбутньогогромади є стрімке танення трудового потенціалу. Мешканці працездатного віку (18–59 років) — це той єдиний фундамент, який своїми податками утримує і дітей, і пенсіонерів. Проте статистика фіксує падіння: якщо у 2024 році частка працездатного населення Саф’янівської громади становила 68%, то вже у 2026 році вона впала до 62,4%. Втрата 5,6% працездатного населення всього за два роки — це надкритичний темп. Для локального бізнесу, особливо для аграрного сектору, який є основою економіки Придунав’я, це прямий сигнал про наближення жорсткого дефіциту кадрів. Без програм залучення молоді, утримання спеціалістів та масштабної автоматизації виробничих процесів місцеві підприємства ризикують залишитися без робочої сили вже в середньостроковій перспективі.

Окремим шаром дослідження став аналіз життєдіяльності внутрішньо переміщених осіб (ВПО). На початку повномасштабного вторгнення Саф’янівська громада стала прихистком для великої кількості людей: у 2022 році тут було зареєстровано 2 292 особи зі статусом ВПО. Проте динаміка наступних років продемонструвала стійке зниження: 2 292 особи у 2022 році, 1 170 осіб у 2023 році, 816 осіб у 2024 році, 634 особи у 2025 році та 568 осіб у 2026 році. Загалом кількість ВПО у громаді скоротилася майже на 75%. Це свідчить про два процеси: часткову інтеграцію переселенців в інших великих містах України чи за кордоном, але переважно — про їхнє повернення до постійних місць проживання після стабілізації фронту або деокупації рідних регіонів. Тим не менш, наявність понад 500 переселенців станом на 2026 рік говорить про те, що потреба в їхній адаптації, забезпеченні житлом та роботою все ще залишається на порядку денному для керівництва громади.

Аналітика чітко доводить: повернути колишні цифри населення Саф’янівської громади штучними методами в найближчі роки не вдасться — це об’єктивна реальність загальнодержавної демографічної кризи. Тому головна філософія нової Стратегії розвитку має полягати не в гонитві за кількісними показниками, а в максимальному збереженні наявного людського капіталу. Громада повинна створити такі умови, щоб зупинити відтік молоді та працездатних людей. Це означає створення високооплачуваних робочих місць, підтримку малого бізнесу, розвиток сучасної медицини (особливо первинної ланки, де фіксується висока активність декларацій) та модернізацію шкіл під потреби «дитячого буму». Тільки перетворення сіл ТГ на комфортний простір для життя дозволить стабілізувати «демографічні ножиці» та забезпечити економічну стійкість громади в майбутньому.

Раніше ми повідомляли: У Затоці дві елітні ділянки та дачі на Золотому Березі стали приводом нового розслідування