Власник “Нібулона” розповів про розвиток Дунайської логістики, інвестиції у Бессарабську філію та її роль в експорті зерна під час війни

Юлія Єрська 0 коментарів 1485 переглядів
Власник “Нібулона” розповів про розвиток Дунайської логістики, інвестиції у Бессарабську філію та її роль в експорті зерна під час війни
Коротко про головне. Термінові повідомлення. Живий контент — у нашому Telegram-каналі. Підписатися

У грудні 2026 року агрохолдинг “Нібулон” святкуватиме 35-річчя своєї діяльності. За ці роки компанія бачила чимало, зростаючи разом із ринком і значною мірою формуючи його. Нові технології, стандарти якості продукції, вибудова стосунків із фермерами, свій порт і флот. З іншого – бурхливі часи становлення держави, з усіма супутніми ризиками та викликами. Власник агрохолдингу “Нібулон” Андрій Вадатурський розповів УНІАН, як війна перебудувала бізнес-процеси компанії та вплинула на операційні і фінансові результати, а також як Україні захистити власну економіку.

Андрій Вадатурський очолив “Нібулон” у найскладніший період 2022-го року, коли Україна вчилася жити у стані тотальної війни, а світ дізнався, що міф про непереможну російську армію трохи перебільшений. Відтоді багато чого змінилося, але українські аграрії довели, що агробізнес був, є і буде одною з провідних галузей української економіки.

Власник і керівник “Нібулону” Андрій Вадатурський переконаний, що навіть в умовах війни є місце для розвитку і запуску нових проєктів. Майбутнє за найбільш адаптивними та здатними приймати виклики, вважає він.

Якщо дивитися на історію “Нібулону” і загалом українського аграрного бізнесу в ретроспективі, чи є якийсь принцип, ідея, навколо якої все будувалося?

Ключова ідея “Нібулону” була в тому, щоб дати можливість українському фермеру продавати продукцію по найкращій ціні. Це означало створити максимально ефективну логістику, яка дозволить з найменшими витратами доставити продукцію до кінцевого споживача – а це десятки країн світу на різних континентах.

Для вирішення цього завдання ми створили одну з найбільших в країні мереж перевантажувальних терміналів та елеваторів з 27 комплексів. “Нібулон” мав понад 2 млн тонн ємності одночасного зберігання зерна. Це як банк: чим більше клієнтів і компаній обслуговується, тим гнучкіша і стабільніша система.

Ми розвивали транспортний парк – 268 вантажівок і залізничних вагонів, а також свою флотилію з 83 суден і барж, власний порт у Миколаєві.

Сумарно з початку заснування у 1991 році “Нібулон” інвестував в агросектор України 2,3 млрд доларів з метою покращити стандарти якості та спростити, здешевити шлях продукції від поля до покупця, від лану до столу – весь цей ланцюг визначав наш функціонал як компанії.

Мета і сьогодні залишається незмінною – дати українському фермеру найкращу ціну доступу до глобального ринку, паралельно керуючи ризиками часів війни.

Чи можна в принципі під час війни керувати ризиками? Ви не знаєте, куди і коли вдарить ворог, як розвиватимуться події на полі бою, наскільки робочою залишиться ситуація в тилу. Забагато факторів в одному рівнянні…

Навіть у мирні часи в рівнянні одночасно діють десятки факторів, і не всі з них лінійні: погода, ціни на добрива, паливо тощо. Війна переводить нас на принципово інший рівень складності. Війна в Україні в окремі періоди піднімала ціни на продовольство у світі втричі. Війна США проти Ірану призвела до різкого підвищення вартості нафти і добрив.

Тому оцінювати ризики за стандартами мирного часу не можна. Про це ми кажемо банкам та іншим нашим партнерам. Вдячні тим, хто нас чує, але для більшості класичних фінансових установ реальність, в якій працюють українські аграрії, не до кінця зрозуміла. Наша реальність не вкладається в усталені норми оцінки бізнес-ризиків.

Як “Нібулон” працює з ризиками повномасштабної війни?

Диверсифікуємо і створюємо нові можливості. Простий приклад – створення альтернативного маршруту через Дунай.

До 2022 року наш флот активно використовував Дніпро та Південний Буг для перевезення продукції. Мій батько [засновник компанії Олексій Вадатурський] жив ідеєю повернення річкових перевезень в Україні.

Я теж горів цією ідеєю і під час роботи в парламенті створив міжпартійну групу для розробки законодавства і відродження річкової логістики. Наявність річок, що зв’язують фермерське поле з великим портом, є очевидною географічною перевагою України. І нам вдалося. Десятки компаній почали використовувати річки для транспортування своєї продукції. У 2021 році обсяг річкових вантажних перевезень сягнув 20 млн тонн, таких показників не було з 1994 року!

Однак повномасштабна війна все змінила. Дніпро закритий для навігації через бойові дії та підрив росіянами греблі Каховської ГЕС. Закритий Південний Буг. Наш порт в Миколаєві заблокований через близькість росіян і замінування акваторії. Тому ми почали створювати логістику на Дунаї, збудувавши філію “Бесарабська”.

Власник "Нібулона" розповів про розвиток Дунайської логістики, інвестиції у Бессарабську філію та її роль в експорті зерна під час війни

Це повністю нова філія? Скільки це коштувало?

Так, ми будували її з нуля. Там була занедбана ділянка, просто хащі. Ми привезли людей, бетон, обладнання і за кілька місяців збудували об’єкт.

В Бесарабську філію ми інвестували 22,5 млн доларів. Це дозволило переорієнтувати маршрути і продовжувати експортувати українське зерно та іншу продукцію навіть під час атак росіян на порти Чорного моря.

З початку роботи термінал відвантажив 4,8 млн тонн зерна, і це дає роботу людям. Ми закуповуємо агропродукцію у фермерів не лише Півдня України, а й Сумщини, Полтавщини, Київщини, Житомира, Черкас, Тернопільщини, Хмельниччини тощо.

У 2022-2023 роках фермери стояли в чергах по 4-5 днів, щоб здати нам своє зерно. Це було життєво важливо: продати свою продукцію, отримати кошти, продовжувати вести свій малий або середній бізнес, який під час війни опинився на межі знищення.

“Нібулон” десятиліттями вибудовував стосунки з фермерами. Ми дуже цінуємо їх довіру. На 2026/2027 маркетинговий рік [з 1 липня 2026 року по 30 червня 2027 року] близько 3,9 тис. господарств стали нашими постачальниками. Це на 15% більше, ніж в минулому році – значить, ми все робимо правильно.

Які зараз показники “Нібулона” в цифрах?

У 2025/2026 маркетинговому році ми експортували 3,15 млн тонн продукції до 26 країн світу. Частка в зерновому експорті країни зросла до 7%.

За останні роки ми інвестували понад 8 млн доларів у модернізацію елеваторів, близько 23 млн доларів вклали в модернізацію нашого транспортного парку. 10 млн – у цифровізацію. В цілому понад 70 млн доларів інвестовано в розвиток під час повномасштабної війни. Я впевнений, що запорукою лідерства в галузі є відкритість до змін і готовність проходити трансформацію ще до того, як зміни стануть незворотними, а звичні практики не гарантуватимуть бажаний результат.

Наприклад, кадровий голод, з яким через мобілізацію і виїзд людей стикаються всі. Ми автоматизуємо і цифровізуємо процеси, аби розвантажити людей від простих функцій і надати можливість працювати максимально ефективно там, де людину ніхто не замінить. Результат – зростання заробітної плати на 92% в порівнянні з 2022 роком.

Власник "Нібулона" розповів про розвиток Дунайської логістики, інвестиції у Бессарабську філію та її роль в експорті зерна під час війни

Але в той же час “Нібулон” через війну несе збитки. В одному з інтерв’ю ви назвали цифру 600 млн доларів. Чи плануєте боротися за втрачені активи?

Ми збираємо докази збитків, понесених “Нібулоном” через війну. Наші фахівці документують і співпрацюють з правоохоронними органами, які ведуть магістральну справу злочину агресії рф проти України. Ніхто не сподівається на швидкий результат, але агресор має заплатити.

Внаслідок російської агресії “Нібулон” втратив 68% своїх активів – елеватори, зерно, транспорт, флот, заміновані землі. Загинули люди. Ми не можемо ворогу цього подарувати.

Загинули від російського обстрілу і ваші батьки. Чи вивчали ви матеріали справи?

Я наймав приватну британську компанію з можливостями військової розвідки. Від українських правоохоронних органів розслідування вело СБУ. Потім ми обмінялися матеріалами, і висновки збігаються.

Згідно звіту, батьки не були основною ціллю. Росіяни обстрілювали об’єкти українських військових неподалік. Ми знаємо, звідки стріляли і чим. І, враховуючи розмір ракети і точність удару – чверті будинку немає взагалі, – можна припустити, що це не випадково. Точність не випадкова.

Під час першого удару о 4:50 ранку, десь метрів 50-60 від будинку, батько спілкувався по телефону. Цілком можливо, що по телефонному трафіку удар було наведено, такі технології відомі. СБУ зафіксувало нетипово активний трафік за годину до розриву.

Ця версія може бути одною з відповідей, але їх важливо шукати. По цьому та кожному з воєнних злочинів ми маємо відшукати відповідь, бо перше, що намагається вбити ворог – це правда.

Нам важливо відкривати правду, в тому числі про те, як росія ще до початку бойових дій намагалася знищувати український бізнес, корумпувала політику. Діяли схеми з розвалу цілих галузей економіки, як, наприклад, суднобудівної галузі. Я впевнений, що це робилося сплановано і свідомо. Робилось все, аби завадити Україні стати міцною і спроможною.

Бо бізнес-модель росії, російський характер, якщо хочете, – поставити і контролювати “шлагбаум”. Створити штучну перешкоду і заробляти на ній. У росії не було великих портів Чорного моря і Азова, як в України. У росії на Чорному морі є єдиний великий порт Новоросійськ, а решта – дрібні порти, вони не дають багато обігу. Тому контроль за морем і портами, план так званої “Новоросії” базувався на цій ідеї. Будувати, розвивати і вирощувати – це українська модель бізнесу і буття загалом, а російська вміє лише “обілечувати” на вході і на виході.

Власник "Нібулона" розповів про розвиток Дунайської логістики, інвестиції у Бессарабську філію та її роль в експорті зерна під час війни

Що зараз можна зробити, аби Україна розвивала свою бізнес-модель і вийшла з війни сильнішою, ніж до неї?

Перш за все, це підтримка бізнесу і захист інвестицій. Будь-яких інвестицій – малих, середніх, великих, – які створюють робочі місця, платять податки в громаду і приносять валютну виручку в країну.

Якщо говорити про аграрний бізнес, то він сьогодні в Україні збитковий. Логістичні ланцюги, що вибудовувалися роками “Нібулоном” та іншими компаніями, через війну коштують в десять разів більше.

Складна ситуація на прифронтових територіях, де простіше просто згорнути роботу і поїхати.

Це проблема місцевої чи центральної влади?

Це, перш за все, проблема громад, які втрачають людей, працюючі бізнеси і, як наслідок, бюджетні надходження. Тому необхідно разом шукати рішення.

Ми вже згадали морський термінал “Нібулона” в Миколаєві, заблокований внаслідок війни. Звучить абсурдно, але ми мали сплачувати податок за користування акваторією, якою насправді не могли користуватися. Це один з прикладів, що правила мирного часу не можна автоматично перенести на час війни.

Вдячні Миколаївській міській раді, яка почула наші аргументи та надала пільгу з плати за користування акваторією – 18 млн гривень. Ми залишилися працювати на Миколаївщині і за перші дев’ять місяців 2026-го сплатили до обласного бюджету 160,9 млн гривень податків – на 13,8% більше, ніж минулоріч.

Збереження робочих місць, зарплат та економічної діяльності на прифронтових територіях – питання, яке має цікавити не лише бізнес, а державу і місцеву владу. Якщо не утримати бізнес і людей, повернути їх буде надзвичайно складно.

Тому “Нібулон” займається такими специфічними проєктами, як розмінування територій. Ми першими серед аграріїв зібрали команду, закупили техніку, пройшли сертифікацію і зайнялися гуманітарним розмінуванням. Понад 7,7 тис. га земель повернулися в обіг, на них збирають врожаї. Ми вбачаємо це нашою соціальною місією.

Власник "Нібулона" розповів про розвиток Дунайської логістики, інвестиції у Бессарабську філію та її роль в експорті зерна під час війни

Ви згадали, що були депутатом Верховної Ради. Не плануєте повертатися в політику? Можливо, це допомогло б вирішувати питання розвитку бізнесу, захисту на прифронтових територіях?

Я був депутатом VIII скликання у 2014-2019 роках. Пам’ятаєте, як на хвилі Революції Гідності у владу прийшло багато людей з бізнесу з бажанням модернізувати країну, впровадити найкращі практики? Цю хвилю називали “бізнес-десант”… Так, “бізнес-десант”. Я був серед цих людей. Обрався по 130-му виборчому округу на Миколаївщині – цікавий був округ. Робота в парламенті дала глибоке розуміння внутрішньої механіки державного апарату: від Ради до міністерств і Президента. Я навчився аналізувати закони і навіть порядок денний парламентських засідань – він може багато розказати про справжні інтереси законодавців.

І які інтереси брали гору?

Спочатку більшість жила ентузіазмом і щиро прагнула позитивних змін в державі. Були дискусії, пошуки кращих рішень, усвідомлення спільної мети. Але з часом все більше бачив історій, скажімо, не найкращого лобізму.

Але ви теж лобіювали інтереси галузі?

Галузі, а не “Нібулона”. Наприклад, згадана вище міжпартійна група, яка займалась питанням відродження українських річок. Це було в інтересах української економіки. Я був одним з ініціаторів створення Дорожнього фонду, який дав імпульс розбудові доріг по всій країні.

Просував законодавство, що дозволило вийти на ринок крафтовим виноробам, бо на той час ринок був поділений між кількома великими компаніями, а інших просто не пускали під надуманою аргументацією, мовляв, люди потруються неякісним вином. Як показала практика, вино від малих виноробів не лише відповідає всім стандартам, але є більш якісним і навіть конкурентнішим за кордоном.

Тому в цілому оцінюю досвід роботи депутатом позитивно: було непросто, я багато чого зрозумів на рівні роботи державних інституцій, але той період завершено. Зараз моя робота – “Нібулон”.

Яким ви бачите майбутнє України?

Все залежить від нас. Так, ми маємо бути вдячними нашим друзям і партнерам за військову, фінансову та гуманітарну підтримку. Особисто хочу подякувати уряду Данії за системну допомогу Миколаєву і життєво важливі проєкти, які вони реалізують в регіоні.

Але давайте чесно: розвиток України має бути завданням саме українців. Попри всі жахи війни ми мусимо працювати над законодавством, викорінювати корупцію – і я вітаю роботу антикорупційних органів, які викривають такі факти. Це може бути болісно, але необхідно для нашої держави і суспільства. Бо корупція – завжди про здобуток тут і зараз для певної групи осіб за рахунок завтра для всіх нас.

А як бізнесмен я хочу сказати просту річ: сильна і заможна Україна потрібна нам, і лише нам. Маємо навчитися спиратися на власні сили та ставати частиною великого світу. Розвивати бізнеси навіть у найскладніших умовах і будувати можливості для росту, а не “шлагбауми”. Бути адаптивними. Теорія еволюції свідчить: виживають не найсильніші, не найбільші за розміром, а ті, хто найкраще адаптується до поточних умов. І якщо для деяких наших партнерів росія досі виглядає як великий страшний динозавр – то, нагадаю, динозаври вимерли.

Раніше ми повідомляли: Морпіхам передали 900 одиниць допомоги, придбаної за кошти Bolgrad Wine Fest-2026

Залишити коментар
guest

0 коментарів
Старые
Новые Популярные