Готувався воювати з поліцією та ТЦК: подробиці справи про вбивство правоохоронця в Ізмаїлі

Ізмаїльський міськрайонний суд ухвалив вирок у справі мешканця міста, який холоднокровно застрелив 45-річного старшого лейтенанта поліції Михайла Сороку та намагався ліквідувати його напарника. Чоловіка засуджено до довічного позбавлення волі. «Бессарабія INFORM» детально дослідила матеріали кримінального провадження, вивчила вирок суду від 2 липня 2026 року та дізналася, що насправді ховав у своєму гаражі та у голові, на перший погляд, звичайний водій мопеда.

Трагедія розігралася близько 17:40 в Ізмаїлі на вулиці В’ячеслава Чорновола. Екіпаж патрульних у складі двох офіцерів помітив водія мопеда, який рухався з порушенням правил дорожнього руху. Правоохоронці увімкнули проблискові маячки та через гучномовець наказали водієві зупинитися на узбіччі. Замість того, щоб виконати законну вимогу, чоловік додав газу та спробував утекти у приватний сектор. Поліційні розпочали переслідування. Коли службовий автомобіль притиснув мопед до краю дороги, водій раптово зупинився, розвернувся і без жодного попередження вихопив з-під куртки зброю.

Перші постріли пролунали впритул. Зловмисник стріляв на ураження. Старший лейтенант Михайло Сорока дістав тяжке проникаюче вогнепальне поранення правої сторони спини. Попри смертельну небезпеку та гострий біль, стікаючи кров’ю, офіцер встиг вихопити табельну зброю та відкрити вогонь у відповідь, поранивши нападника в пах та праве плече. Цей героїчний вчинок пораненого поліціянта врятував життя його напарнику, який зміг нейтралізувати та затримати стрільця. Михайла Сороку терміново госпіталізували, проте поранення виявилися несумісними з життям — через масивну внутрішню та зовнішню крововтрату серце офіцера зупинилося на операційному столі.

Затриманим виявився місцевий житель 1980 року народження. Довгий час він вів відносно непомітний спосіб життя, але, як з’ясувало слідство, у його голові зріли радикальні та небезпечні плани. Під час судових засідань обвинувачений шокував присутніх своєю цинічною відвертістю. Він не висловив жодного каяття. Чоловік прямо заявив суду, що свідомо возив із собою вогнепальну зброю щодня. За його словами, він заздалегідь налаштував себе на те, що в разі спроби його зупинити працівниками поліції або представниками територіальних центрів комплектування (ТЦК), він одразу відкриє вогонь на ураження. Мопедист вважав правоохоронну систему своїм «особистим ворогом» і готувався до збройних сутичок.

Окрему увагу слідчі приділили зброї. Зловмисник стріляв із газового пістолета, який у кустарних умовах було перероблено на повноцінний бойовий пістолет. Ба більше, набої до нього він також виготовляв самостійно, експериментуючи з кількістю пороху, щоб підвищити забійну силу кулі.

Адвокати підсудного намагалися перекваліфікувати справу на «перевищення заходів оборони» або «вбивство через необережність», стверджуючи, що підзахисний перебував у стані стресу та «просто злякався». Проте сторона обвинувачення представила суду залізобетонні докази, проти яких захист виявився безсилим. На записах з бодікамів та реєстратора чітко видно, що поліціянти діяли виключно в межах закону, не проявляли агресії, а підсудний діяв холоднокровно.. Молекулярно-генетична експертиза виявила ДНК-профіль засудженого на спусковому гачку та руків’ї переробленого пістолета. Крім того, кров Михайла Сороки, знайдена на затворі зброї, та траєкторія польоту кулі довели, що постріл у спину був навмисним, здійсненим у момент, коли поліційній намагався заблокувати рух втікача. Судова психіатрична експертиза визнала чоловіка повністю осудним — він усвідомлював свої дії та їхні наслідки.

Суддя, вислухавши всі сторони, визнав ізмаїльця винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 348 Кримінального кодексу України (посягання на життя працівника правоохоронного органу). Враховуючи особливу небезпеку для суспільства та відсутність каяття, суд ухвалив єдине можливе рішення — довічне позбавлення волі. Також суд зобов’язав засудженого виплатити в дохід держави 142 тисячі гривень — саме в таку суму обійшлося проведення десятків складних криміналістичних, балістичних і медичних експертиз, залучених до справи. Наразі вирок ще не набрав законної сили, оскільки захист готує апеляцію, проте засуджений чекатиме на її розгляд виключно під вартою в слідчому ізоляторі без права внесення застави.

Поки вбивця звикає до пожиттєвих чотирьох стін, в Ізмаїлі намагаються оговтатися від втрати ті, для кого Михайло Сорока був усім життям. Без батька та чоловіка залишилися дружина, яка працює медичною сестрою у Центральній районній лікарні Саф’янівської сільської ради, та двоє маленьких дітей. Колеги згадують Михайла як досвідченого, виваженого офіцера, який ніколи не ховався за спинами інших. Громада міста наполягає на тому, щоб одна з вулиць Ізмаїла або місцевий відділ поліції отримали ім’я героя, який до останнього подиху виконував свій обов’язок перед українським народом і затримав небезпечного злочинця ціною власного життя.

Раніше ми повідомляли: Як підтримати людину у стані стресу та зупинити сильну кровотечу: в Аккермані провели тренінг із кризового реагування