Мав вирушити в море, але обрав фронт: історія понтонера з Білгорода-Дністровського

У 808-й Дністровській окремій бригаді підтримки розповіли про шлях молодшого сержанта Сергія з Білгорода-Дністровського, який до повномасштабного вторгнення працював моряком далекого плавання, а після 24 лютого 2022 року відмовився від запланованого рейсу й став на захист України. Нині він командує відділенням понтонно-мостового підрозділу та виконує бойові завдання. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”.

Напередодні повномасштабного вторгнення Сергій мав вирушити у черговий закордонний рейс. За його словами, через день народження батька він попросив роботодавця перенести вихід у море, а вже за кілька днів росія розпочала повномасштабне вторгнення.

«У батька якраз був день народження, і я дуже не хотів його пропускати. Попросив фірму перенести мій вихід у море на наступний рейс. Мені пішли назустріч. Це був якраз кінець лютого. Квитки куплені, речі зібрані, але почалася війна. Я зробив свій вибір: захистити Батьківщину зараз важливіше», – згадує військовий.

Сергій мобілізувався у перші дні великої війни. Про свій призов він згадує з гумором, адже 8 березня зробив дружині “подарунок”. Чекав на виклик, і саме цього дня за ним приїхала машина з військкомату.

За словами військового, нині на фронті служать усі чоловіки його родини.

«Мій рідний брат прийшов служити добровільно, збирався саме до мене. Він підписав контракт, вивчився на бойового медика й зараз виконує завдання на Харківському напрямку. Батькові 56 років. До 2024 року він працював на полях, а потім сказав: “Ховатися не буду, піду служить”. Зараз він та двоюрідний брат служать у нас в бригаді. Отака у нас військова династія», – розповідає Сергій.

Військовий зазначає, що найбільше долати стрес йому допомагає підтримка дружини.

«Як перемикаюся? Дзвоню додому, спілкуюся з дружиною, її підтримка – це все. А ще можемо виїхати десь у місто, просто попити кави чи з’їсти піци, відчути ковток мирного життя. Посиділи, посміялися, поговорили про людське – і поїхали далі на службу. Бо від неї нікуди не дінешся, працюємо часто без вихідних і допізна. Спочатку думав: “Отак життя минає, а ти на службі…”. А потім усвідомив: допоки ми не переможемо, ніякого нормального життя ні в кого не буде», – підкреслив аккерманець.

До початку повномасштабної війни Сергій працював на риболовному флоті під іноземними прапорами. Він мав підписаний контракт на новий рейс, однак через початок вторгнення залишився в Україні.

«У батька якраз був день народження, і я дуже не хотів його пропускати. Попросив фірму перенести мій вихід у море на наступний рейс. Мені пішли назустріч. Це був якраз кінець лютого. Квитки куплені, речі зібрані, але почалася війна. Я зробив свій вибір: захистити Батьківщину зараз важливіше», – згадує військовий.

До 808-ї бригади він пішов свідомо, адже раніше проходив у ній строкову службу в понтонно-мостовому підрозділі.

Спочатку Сергій служив мотористом, а згодом став командиром відділення та почав допомагати командиру роти в організації роботи підрозділу.

«Я просто прийшов служити. Що потрібно робити – те й роблю. Треба бути катеристом – був. Потім показав, що вмію добре працювати з комп’ютером, оформлювати документи – ротний запропонував допомагати йому з організаційними питаннями. Командування цінує людей, яким можна довіряти», – каже він.

За словами молодшого сержанта, підрозділ виконував бойові завдання на Херсонському напрямку під постійними атаками російських дронів та артилерії, а також працював на Миколаївщині й Запорізькому напрямку.

«Ми виконували бойові завдання на Херсонському напрямку під постійними дронами та артилерією. Забезпечували хибні переправи на Миколаївщині, щоб убезпечити від ударів основні мости. Окрім того, ми ж інженерна бригада, тому задачі бувають абсолютно різні. Наприклад, наш підрозділ їздив на Запоріжжя встановлювати невибухові загородження», – розповідає військовий.

Одним із найскладніших епізодів служби він називає евакуацію техніки на Херсонщині.

«Не так давно була ситуація на Херсонщині: ми забирали свою техніку та передавали позиції іншій бригаді. В ту ніч над нами кружляв просто шалений рій російських дронів. Вони не давали ні катери з води підняти, ні техніку вивести. Ворог тоді втопив наш катер, ми дістали двох легкопоранених. Слава Богу, завдяки злагодженості, всі лишилися живими й вийшли звідти», – згадує Сергій.

Наразі військовослужбовець виконує бойові завдання на Дніпропетровщині.

Раніше ми повідомляли: На Дністровському лимані досліджували рибальські сітки: як рятують молодь ляща