Зруйнували все, що траплялося на шляху: подробиці погрому в Ізмаїльській благодійній організації “Нове життя”

Вчора, 21 лютого, на просторах інтернету стало ширитися відео результату погрому в приміщенні благодійної організації “Нове життя”, яка працює при одній з релігійних організацій міста. Журналісти “Бессарабії ІNFORM” відправилися на місце події, щоб поспілкуватися з пастирем Яном Гросу, який став до волонтерської справи ще з часів АТО, а після повномасштабного вторгнення відкрив центр збору допомоги постраждалим від ворожої агресії. 

Варто зазначити, що центр допомоги “Нове життя”, розташований за адресою проспект Миру, 2, знаходиться в підвальному приміщенні житлового багатоквартирного будинку. Окрім нього, там працюють зала для проведення релігійних служб, де проповідує пан Ян, а також приватна студія манікюру. Для охочих допомагати доволі популярному волонтерському центру вже стало звичкою, що  навіть в неробочі години сюди можна принести допомогу – необхідні речі вільно залишали прямо під дверима.

Як зазначив пастир, Центр відкрився з початком війни, за цей час допомогу отримало понад 20 000 осіб. А починалося усе з голих стін.

«Сусідка зверху дозволила користуватися даним приміщенням. Коли ми сюди прийшли, тут було жахіття – кішки дохлі, сміття, будівельні матеріали. Ми все повиносили і прибрали. Спочатку я хотів взяти в оренду приміщення, але у нас в місті такі ціни, як в Монте-Карло. Вирішили, що краще вкласти тут, все ушляхетнити, ніж щомісяця десь і комусь платити. Тому ми постелили ковролін, поклали плитку на сходах при вході. Ми пофарбували стіни, провели світло», – згадує початок діяльності центру наш співрозмовник. 

Та пастир не приховує: це місце, замість того, щоб бути осередком спільної підтримки та допомоги, на жаль, інколи ставало об’єктом роздратування для мешканців будинку. І це попри те, що волонтери усіляко намагалися створити атмосферу доброзичливості (влаштовували тематичні вечори, подбали про розваги для дітей), дитячий сміх та присутність волонтерів, нужденних й охочих допомагати стали заважати мешканцям насолоджуватися спокоєм… Тож однією з думок є така, що навідатися на склад з поганими намірами могли саме роздратовані сусіди.

За словами пастора, коли він увійшов до приміщення складу і побачив наслідки візиту “гостей”, одразу зрозумів, що метою зловмисників було не обікрасти, а нашкодити. Серед наслідків погрому – розлите масло, розірвані пакети з продуктовими наборами, а також зламані меблі, порізані стільці і подушки, перевернуті предмети…

«Сума збитків істотна, навіть не рахуючи продукти та речі, які нам дістаються від партнерів та небайдужих людей, це близько 30 тисяч гривень. Зокрема постраждав практично новий телевізор, лише він коштує понад 12 тисяч гривень, меблі… Загалом десь 30 тисяч», – підсумовує пан Ян. 

«У нас тут у п’ятницю соціальний день: люди приходять, беруть собі речі, потрібні продукти. Ми допомагали всім нужденним людям: давали ковдри, подушки, дітям канцтовари до школи», – додає наш співрозмовник, зітхаючи, що завтра, у традиційну п’ятницю, допомогти вони вже не зможуть… 

Зазначимо, судячи зі знайдених слідів чоботів на коврику, попередньо встановлено, що на місці побували щонайменше дві людини. Пастир припускає, що це могли бути підлітки. Він зазначив, що увечері попереднього дня поруч зі складом було помічено двох дівчат.

Їхню причетність підтверджують ще деякі факти та свідчення, проте, якщо інформація підтвердиться, він вважає за потребу не покарати зловмисників, а переконати їх, що так робити не можна, довести, що волонтери – це друзі, а допомагати – це гарна справа, яка має бути спільною.

Звичайно, на місце була викликана поліція. Проте перешкодою до розслідування став факт, що приміщення не належить волонтерам. Тим не менш було складено протокол, ведуться слідчі дії.

На жаль, ця ситуація змушує благодійників закрити центр збору допомоги. Зараз вони активно займаються прибиранням та відновленням приміщення, після чого планують кардинально змінити формат волонтерської діяльності.

«Це неприємно, але ми все одно продовжуватимемо робити те, що ми робили – годувати, одягати, але буде вже все по-іншому», – зазначив пастор. 

Тепер роздачі гуманітарних вантажів будуть відбуватися за допомогою спеціальної вантажівки, яка наразі доставляє продукти на передову та по регіону.

Щодо виїздів на передову Ян зазначив, що безпосередньо особисто робить це ще з часів АТО та неодноразово стикався з ризиком для власного життя. Раз на місяць машина від його центру везе чотири тонни допомоги на передову, а саме в Херсон та Запоріжжя. Серед історій, яку згадав Ян: разом з Сергієм Нейчевим (відомий в Бессарабії вокаліст та викладач співу) він нещодавно був у місті Оріхів Запорізької області, де їх група потрапила під обстріл, проте це не змусило чоловіків перервати поїздку. 

Також організація продовжує допомагати тим, хто опинився в складних життєвих обставинах, зокрема внутрішньо переміщеним особам, а також людям у найбідніших селах. Раз на один-два тижні вони вирушають у села, роздаючи 200-250 пакетів з продуктовими наборами. Проте, за словами Яна, не завжди їхні зусилля зустрічають розуміння та підтримку з боку місцевих влад. Існують випадки, коли сільські старости відмовляються від допомоги, стверджуючи, що в селі все добре, і вона зайва.

Крім регулярних недільних та місячних доставок гуманітарної допомоги, існує ще одне джерело підтримки для місцевих мешканців – це фудтрак, який кожну п’ятницю та вівторок вирушає на вулиці, щоб годувати людей.

Щодо фінансової допомоги, організація зазнає свого роду внутрішньої солідарності та підтримки. З початку військових дій організатори не чекали на зовнішню допомогу, а самі активно шукали друзів та партнерів для співпраці. Це було можливо завдяки живому спілкуванню та дружбі, що допомогли їм знайти людей та організації, які були готові підтримати їхню місію.

До речі, центр, який став жертвою вандалів, виявився місцем допомоги людям під час минулорічних блекаутів – там було встановлено генератори, що дозволяло забезпечити гарячу воду, роботу холодильників та інших життєво важливих систем. Люди могли заряджати свої пристрої та навіть залишатися на ночівлю у теплі.

«Ми маємо ліжка, спальні мішки, стільчики. На початку війни у нас тут жили переселенці, спали штабелями по 8-10 людей. Тут не смердить вогкістю, як в інших підвалах. Є вбиральня, є душ і так далі». 

Також Ян розповів, що у селі Броска за їхньої ініціативи продовжується будівництво будинку-притулку для жінок, які страждають від насильства в сім’ї. Цей проєкт є ще однією ілюстрацією постійного зобов’язання організації допомагати тим, хто опинився у складних життєвих обставинах і потребує підтримки та даху на головою. Про це ми обов’язково розповімо нашим читачам пізніше.