Громада у Білгород-Дністровському районі придбала власний сучасний асфальтний завод: які перспективи це дасть для громади ─ у матеріалі «Бессарабія INFORM»

У Старокозацькій громаді нове важливе придбання ─ сучасний асфальтний завод. Монтаж, налаштування та його запуск здійснюються працівниками відділу благоустрою спільно з київськими інженерами. Як було прийнято рішення про таку грандіозну покупку, та які плани на майбутнє – поділився з «Бессарабією INFORM» очільник громади Вадим Бойко.

Старокозацька громада є чи не найбільшою у Білгород-Дністровському районі: вона займає друге місце за площею та перше за кількістю населених пунктів ─ тут їх цілих 18. Звичайно, і протяжність доріг чимала ─ близько 400 км, які треба ремонтувати та підтримувати у належному стані.

Для більшості сільських громад, включаючи й Старокозацьку, суми коштів, за які підрядники готові робити капітальні ремонти доріг, є майже непідйомними: місцеві ради з більшим бюджетом можуть дозволити собі відремонтувати трохи більше кілометрів дорожнього полотна, а про маленькі громади з обмеженим фінансовим ресурсом й говорити нічого.

Аби змінити таку ситуацію, у Старокозацькій громаді вирішили: необхідно мати власну техніку та робити якісні ремонти доріг вулицями сіл самотужки. Тепер сільська рада може похвалитися сучасним асфальтним заводом, який придбали за кошти місцевого бюджету.

«Будемо ремонтувати дороги місцевого значення, а які саме першочергово ─ прийматимемо рішення спільно з депутатами», ─ розповідає Вадим Бойко.

Сільський голова зазначив, що завод повністю автоматизований: має централізоване комп’ютерне управління, лінії автоматичної подачі, а також нагрівання й дозування. Ручної праці, як такої, там практично немає.

Наразі київські висококваліфіковані інженери, які допомагають налаштувати завод, діляться своїм багаторічним досвідом роботи із подібною технікою, навчають місцевих працівників усім тонкощам налагодження та експлуатації заводу, оскільки необхідно чітко дотримуватися температурного режиму, налаштувати дозування тощо. В подальшому на асфальтному заводі працюватимуть місцеві жителі, що створить також і додаткові робочі місця.

«Більшість людей у громаді відреагували на придбання заводу позитивно. Ті, хто працює і сумлінно сплачує податки, бачать, куди спрямовуються кошти. Ми працюємо на перспективу і живемо не лише сьогоднішнім днем. Зрозуміло, що завтра ми не відремонтуємо абсолютно всі дороги, які протягом тривалого часу руйнувалися, але поступово нам вдасться це зробити. Люди, які мають уявлення, що таке навіть відремонтувати 1 км дороги, розуміють, яким важливим кроком є придбання власної техніки та власного заводу», ─ ділиться очільник громади.

Закупівлі сучасного заводу передували декілька років придбання й іншої необхідної техніки. За попередні роки купили дуже багато спеціалізованої техніки: катки, грейдер, півторитонний, трьохтонний та шеститонний навантажувачі, екскаватори, самоскиди, дробильне обладнання італійського виробництва та асфальтоукладальну техніку. Адже про який асфальтний завод могла йти мова при відсутності іншої необхідної техніки.

                                                                                                  на фото:  ґрунтовий каток

                                                                                    на фото: фронтальний навантажувач LOVOL

Завдяки такому раціональному підходу громада вже поступово ремонтувала дороги за перевіреною часом технологією, що складається з декількох етапів: профілювання поверхні дорожнього покриття, підсипка щебенем та його ущільнення дорожнім катком, підсипання рециклерним асфальтом, остаточне ущільнення всіх шарів та проливання всієї площі бітумною емульсією.

Сільський голова бідкається, що після придбання необхідної техніки ніяк не виходило вийти на фінішну пряму і закупити сам асфальтний завод: заважали об’єктивні причини. Найбільшою бідою, як і для всієї України, для Старокозацької громади стало повномасштабне вторгнення країни-агресора.

Воєнний стан серйозно пригальмував багато планів щодо подальшого розвитку, але в громаді розуміли, що основне у ці непрості часи ─ це обороноздатність держави, а тому з бюджету підтримують наших військових.

«Будемо працювати й надалі, щоб люди чітко розуміли, куди рухається громада. Потрібно думати про майбутнє: хочеться створити потужну громаду, яка зможе сама будувати дороги, щось ремонтувати, створювати робочі місця і в подальшому залучати інвесторів, як ми це робили всі попередні роки й продовжуємо надалі», ─ ділиться Вадим Бойко.

Дійсно, за останніх 6-7 років у громаді активно залучають інвестиційні та бізнес-проєкти ─ це і встановлення сонячних батарей, і вітряків, і відкриття філії взуттєвої фабрики «Белста» тощо.

У 2021 році тут з’явилась Дністровська вітроелектростанція (ВЕС), побудована у селі Старокозаче, а сам проєкт реалізувала компанія Elementum Energy. Станція має 10 вітроенергетичних установок загальною потужністю 40 МВт. У червні 2021 року тут навіть відбувся унікальний етно-гастро-фестиваль «Пікнік під вітряками».

Старокозацька сонячна електростанція входить до десятки найпотужніших в Україні ─ за рейтингом, складеним «Укрінформ». Вона займає площу 80 гектарів і оснащена 183 964 сонячними модулями. Потужність виробництва електроенергії становить 42,95 МВт, що, у свою чергу, і задовольняє побутові потреби населення ближніх населених пунктів, і щорічно зменшує викиди більш ніж 44000 тонн двоокису вуглецю.

Сільський голова запевняє, що громада не збирається зупинятися на досягнутому.

«Я не буду прикрашати і говорити неправду людям, що все буде одразу й легко. Ні, не буде. Буде важко, але ми працюватимемо. Ще деякий час тому майже ніхто не вірив, що у нас буде власний асфальтний завод, адже навіть 90% міст їх не мають. А тепер мрія стала реальністю ─ у нас в селі сьогодні він вже є. Звичайно, є люди, які часом скептично ставляться до всього, але впевнений, що коли через деякий час вони побачать реальні результати, то дійсно зрозуміють, що громада рухається уперед», ─ підсумовуючи, зазначив Вадим Бойко.

*фото з архівів громади