Кілійця Олександра Козака, який загинув на Запорізькому напрямку, поховали за участю військових Національної гвардії (фото)

Сьогодні, 25 лютого, Кілія попрощалася з 37-річним нацгвардійцем Олександром Козаком, який загинув 8 лютого поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області разом з кількома побратимами від ворожого артобстрілу. Для віддання почестей до міста прибули військові Національної гвардії України. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”. 

Доставили тіло загиблого на малу батьківщину лише вночі напередодні похорону, тому організувати урочисту зустріч, яку зазвичай влаштовують кілійці в день прибуття загиблих, не вдалося. Об 11 ранку з Героєм змогли попрощатися близькі, знайомі та небайдужі люди за адресою, де він мешкав. Також кілійці виходили вздовж дороги в межах маршруту похоронної процесії та прихиляли коліно, аби віддати шану Захиснику. На головній вулиці міста на нього чекали земляки живим коридором, учасники якого провели труну до Свято-Миколаївського храму. Долучилися зокрема представники Кілійської школи №3 та Кілійского професійного ліцею, де навчався військовий.

Нажаль, загиблий зазнав важких поранень, тому тіло Олександра під час відспівування було накрито.

Після храму процесія пішла пішки головною вулицею міста, де зустрічні також мали змогу віддати шану загиблому за Україну. Кілійці виходили з автівок, магазинів та домівок, аби прихилити коліно перед Героєм.

Нагадаємо, як розповіла “БІ” сестра загиблого Захисника Марина, Олександр був дуже відповідальною, доброю та позитивною людиною. Завжди допомагав старенькій мамі, сестрі та трьом своїм улюбленим племінникам. Навчався у Кілійській школі номер три, після – в Кілійському професійному ліцеї. Хотів вступити до Хмельницької військової академії, але не вийшло. Тоді пішов на строкову службу у прикордонні війська. Після армії деякий час працював на Кілійському судоремонтному заводі зварювальником, потім почав їздити на заробітки в різні країни Європи. Завжди був на гарному рахунку у роботодавців та користувався повагою колег. Напередодні початку війни приїхав у відпустку з Франції. А коли вторглася росія, не задумуючись пішов захищати свою Батьківщину добровольцем. Спочатку перебував в Одеській області, потім вслід за “за своїми хлопцями” – побратимами попросився на передову. Солдат служив помічником гранатометника 2-го взводу 1 роти оперативного призначення Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Нажаль, 8 лютого розбили позицію біля села Мала Токмачка Запорізьскої області, де він виконував бойове завдання, разом з колегами Олександр потрапив під артобстріл. Загинули усі хлопці. Про війну, за словами Марини, не розповідав – беріг своїх рідних від її жахів, зберігав військову таємницю до останнього.

Нажаль, повноцінну сім’ю створити не встиг. Тривалий час проживав у цивільному шлюбі з коханою дівчиною, з якою мав намір одружитися. Також в нього залишилися скорботні мама та сестра.

У п’ятницю та суботу на території усієї Кілійської громаді оголошено день жалоби за загиблими Олександром Козаком та Олексієм Мозолєвим, якого поховали вчора, у роковини початку повномасштабної війни.