“Це була його мета – знищити ворога”: в Кілії простилися з досвідченим військовим Юрієм Чернишовим

Сьогодні Кілія у жалобі. Місто попрощалося зі своїм сином – військовослужбовцем Юрієм Чернишовим, який загинув, мужньо боронячи Україну в районі Куроїдівки Донецької області 30 жовтня. Герой став до зброї у перші дні повномасштабного вторгнення й не будував планів на майбутнє, бо пріоритетною задачею для нього спочатку було вибити ворога з кожного клаптика нашої землі. Про захисника “Бессарабії INFORM” розповіла його сестра Анастасія.

У п’ятницю Юрія Чернишова кілійці зустріли на щиті. На в’їзді до міста зібралися його рідні, друзі та небайдужі містяни.

У день поховання Героя також проводжали живим коридором на головній вулиці міста та вздовж руху похоронної процесії.

Юрій Чернишов народився 5 серпня 1989 року. У лавах Збройних Сил України він мужньо виконував бойові завдання на посаді командира 1-го відділення радіоелектронного подавлення взводу РЕП роти радіоелектронної боротьби військової частини 3029. На жаль, він отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок ворожого авіаційного удару по позиції роти РЕБ.

За словами Анастасії, родина нещодавно поховала батька – три місяці тому Юрій приїздив на його прощання.

“Тепер ми ховаємо нашого Юрочку”, – не стримує сліз дівчина.

За її словами, до війська Юрій доєднався у перші дні війни. Спочатку був на Київщині у складі “Добровільного батальйону”. У вересні 2022-го вмотивованого воїна зачислили до Національної гвардії України. Був у роті спеціального призначення “КАРА-ДАГ”.

Дівчина розповідає, що брат пройшов найгарячіші ділянки фронту Запорізької та Донецької областей та прийняв на себе не один удар.

“Він казав, що фартовий… У 2023 році було поранення, у 2024-му важки осколкові поранення голови, шиї. Операції, контузії. Було багато можливостей списатися за станом здоров’я, але він навіть слухати не хотів. Казав: “Там мої побратими, я так не можу”.

У 2023 році отримав звання молодший сержант. Службу тримав гідно, навіть коли було важко.

“Ніколи не жалівся, навіть коли місяцями з хлопцями сиділи у блиндажах без води та їжі. Завжди був на позитиві, заспокоював нас, щоб не хвилювалися, казав “прорвемося”. Він був дуже вмотивованим, Це була його мета – знищити кацапів (так він на русню казав). Навіть коли приїжджав додому, все одно курирував дрони (був оператором дронів). Не будував планів на майбутнє, казав, що всс після війни. Повністю віддавався справі”.

Разом з цим Юрій був добрим та чуйним, завжди посміхався. Сестра впевнена, що не знайдеться жодної людини, яка б бачила його у поганому настрої.

На жаль, власної сім’ї Юрій створити не встиг. У скорботі залишилися матір та сестра.

Честь та слава! Низький уклін Герою за захист. Щирі співчуття родині! 

Раніше ми повідомляли: У Ренійській громаді встановлять меморіальні дошки двом загиблим Захисникам України