История: в 1911 году на Одесчине был всего 101 автовладелец

Усього в 1911 році Одеська міська управа видала 101 білет на правоуправління автоматичними екіпажами на вулицях півмільйонного міста. В середньому на 5000 мешканців – один приватний автомобіль. Права треба було поновлювати щороку.

У теплу пору року красуня Одеса перетворюється на справжню туристичну, клубну, розважальну столицю країни. Центральні вулиці міста теплими вечорами дивують різнобарв’ям та строкатістю мов, стилів одягу та відтінків шкіри.

Натовпи туристів і одеситів неспішно гуляють, іноді утворюючи справжні пішохідні пробки, ріки людського натовпу руслами оминають автомобілі на перехрестях. І ця картина стає дуже швидко звичною і, здається, що завжди так і було. За цими неспішними прогулянками  Дерибасівською сумуєш найбільше.

Іноді погляд зупиняється на вкритих лаком блискучих білосніжних чи елегантних чорних кінських екіпажах, які везуть закохану пару до Оперного, чи стоять на узбіччі, запрошуючи туристів до обіймів шкіряних крісел.

Звісно, нічого надприродного в наявності кінних екіпажів у сучасному місті нема. Розглядаючи дивні шори на очах красенів коней, довжелезні ресори, ліхтарі, розкладний дах екіпажу, йдеш і не помічаєш, як ледве не потрапляєш під гумові колеса такого звичайного авто.

І чим ти відрізняєшся від одесита сторічної давнини? – ну хіба тим, що він скоріше потрапив би під копита, задивившись на новий автомобіль.

Чи були автоматичні екіпажі (автомобілі) в Одесі початку XX ст. таким самим раритетом, як в Одесі початку XXI ст. – кінні? Важко відповісти, але порівнюючи вирази обличчя одеситів, які постають на сторічних фотокартках поруч з автомобілями, з емоціями людей, які сьогодні фотографуються поблизу прогулянкових екіпажів, знаходиш багато спільного.

Познайомитися ближче з одеськими автомобілістами початку XX ст. можна завдяки документам Державного архіву Одеської області. Так серед цінних документів ДАОО є справа з фонду №16 “Одеська міська дума”, опис №128, справа №380 за 1911 рік “Списки власників автотранспорту і шоферів та запити на видачу дозволів на право керування (з фотографіями)”.

Усього в 1911 році Одеська міська управа видала 101 білет на право управління автоматичними екіпажами на вулицях півмільйонного міста. У справі відсутні відомості про службові авто пожежної команди, поліції та автомобільні карети медичних закладів.

Білети приватним особам та підприємствам  видавались і переоформлювались щорічно – отже, трохи більше ніж сто років тому один приватний автомобіль припадав приблизно на 5000 мешканців.

Автовласник подавав в міську управу запит, де зазначав свої персональні данні. А чиновники управи записували в анкету основні характеристики авто: розміри, вагу, допустимий тиск на вісь, тип двигуна та потужність (вид палива, числа кінських сил та обертів у хвилину), інформацію про тип гальм і звукові сигнали, фабричний номер автомобіля.

Після того чиновники оглядали технічну справність автомобіля, перевіряли навики шоферів, вилучали старий водійський білет та видавали новий на один рік.

Проаналізувавши відомості про автовласників Одеси 1911 року, можна викласти дані у графічному вигляді так:

Источнк