Виборчі ігрища – гра триває

У матеріалі «Війна війною, а влада грається з виборами» я  аналізував ситуацію з «виборчим процесом», а підсумовуючи викладене наголосив, що у цьому питання на Банковій крапку не поставили: «Підготовка йде і навіть більш активно ніж вам здається». Вже за два тижні мої висновки підтвердилися: і Президент, і його «радники» повернулися до теми.

Факти. 27 серпня 2023 року, Зеленський приголомшив заявою, що проведення виборів в Україні у 2024 році можливе, але за певних умов:

по-перше, якщо фінансувати вибори будуть «західні партнери»;

по-друге, за умови прямої присутності іноземних спостерігачів в окопах;

по-третє, якщо Верховна Рада прийме рішення і швидко внесе зміни до законодавства, яке забороняє проведення виборів у період воєнного стану.

31 серпня, 2023 року, відповідаючи на запитання португальського журналіста чи буде він балотуватися на другий термін Зеленський сказав: «У 2024 році, якщо триватиме війна, і якщо вибори відбудуться, я ніколи в житті не покину свою країну». На питання чи не боїться він програти, заявив: «Я нічого не боюся» і додав, що у нього є «велика підтримка» виборців.

В цьому інтерв’ю прозвучало ще три дуже цікаві тези:

ПЕРША, що вибори мають проходити в «об’єднаній, мирній країні»;

ДРУГА, що він «готовий вносити зміни до законодавства»;

ТРЕТЯ, що у військових та українців (які перебувають за кордоном), повинна бути можливість голосувати: «Ми не можемо позбавити їх голосу. Я хочу, щоб все було законно і прозоро, як і на попередніх виборах…».

2 вересня, 2023 рік, радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк, видає «тлумачення» того, що сказав Зеленський.

Перше – для проведення демократичних виборів в Україні в умовах воєнного часу необхідно посилити ПРО країни: «Як можуть безпечно проголосувати люди, які знаходяться безпосередньо в зоні бойових дій… Чи можемо ми в рамках цього розраховувати на додаткові системи, наприклад, ПРО. На ті ж Patriot, які точно дозволять дозакрити небо і хоча б захистити громадянське населення, яке знаходиться в великих, середніх та маленьких містечках України…». 

Друге – законність виборів. Подоляк констатує, що для проведення виборів потрібно внести зміни до законодавства: «…Україна завжди декларувала, що дотримувалася демократичних процедур і тому, якщо потрібно, готова до їхнього проведення».

Третє – головне: «…Це коштує величезну суму грошей, які ми не можемо просто так взяти та відправити саме на виборчий процес, враховуючи, що у нас є певний дефіцит бюджету та пріоритетні завдання фінансування армії».

Факти викладено, далі «оціночні судження».

Заяви Зеленського по суті – марення божевільного.

Щодо фінансування виборів «партнерами», то це нонсенс – такого не може бути, адже це пряме втручання у виборчий процес; це пряма залежність від тих, хто дає гроші. Навіть у Кодексі «Про вибори» який нашвидкуруч прийняла «ЗЕ-команда» сказано, що фінансування виборів іноземцями забороняється, а всі витрати оплачує виключно державний бюджет. А Президент говорить, що вибори будуть за рахунок невідомих осіб; невідомо в якому обсязі; невідомо на яких умовах; невідомо під які гарантії?!.

Ще нюанс: якщо у держави немає грошей на вибори, то, виходить, що їх проведення взагалі неможливе? І? Що? Про вибори на кілька десятиліть слід забути? Виходить, що Зеленський та його «ліфтова» команда навіки?

Щодо іноземних спостерігачів в окопах: утопія – у кожен окоп спостерігача не посадити.

Щодо того, що вибори мають проходити «в об’єднаній, мирній країні». Т.т., Президент визнав, що країна роз’єднана і у нас була «громадянська війна»? Чи не підпадають його слова під статтю ККУ?

Щодо змін у законодавство: Володимир Олександрович не знає його. Відмінити заборону обирати під час військового стану (ч.1, ст.19 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану») не проблема: 226 голосів ВРУ, підпис Президента і норми немає. А як бути з Кодексом? Там треба не зміни вносити – там слід переписати 2/3 статей. Хтось взагалі бодай по «діагоналі» читав, що там написано? Там добрих 150 сторінок. Це не просто літери, це не «слишкаммногабукаф» це Закон, який визначає всі дії від моменту висування кандидатів до моменту встановлення результатів.

Щодо голосування. Так, можна визначитися з голосування на дільницях (обладнати їх у бомбосховищах, підвалах), не проблема. Теоретично не проблема проведення виборів за кордоном. Формально організувати вибори там значно простіше ніж в Україні: всі хто стоїть на Консульському обліку автоматично включаються до списку виборців і в день голосування приходять на виборчу дільницю. Втім, тут є свій «БАДА БУМ»! Як у Консульство прийде 1,5 – 2,0 мільйона виборців??? Тому треба орендувати приміщення по всій державі; сформувати ДВК; скласти списки… Фахівці розуміють – одна справа коли голосуватимуть 2 – 3 тисячі і зовсім інша коли виборців – мільйони.

А що буде з тимчасово переміщеними особами в Україні? Вони не знаходяться за місцем реєстрації, а «Реєстр виборців» не може автоматично включить їх у списки за місцем перебування.

І, найгостріше питання, як бути з виборцями – громадянами України, які знаходяться на лівому березі Дніпра на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей? Як бути з тими, хто знаходяться під постійним обстрілом у Харківській, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях? Цих громадян позбавлять права обирати? Чи вони перестали бути громадянами своєї держави?

Список на які немає відповіді без порушення прав громадян на волевиявлення сягає кількох десятків сторінок. Чи розуміють це на Банковій? Думаю, що так. Чи візьмуть це до уваги? Думаю, що ні. Для них важливо залишитися при владі. Пам’ятаєте приказку: «Апетит приходить під час їжі»? Натомість є народне прислів’я: «Апетит приходить вчасно – їжу затримують».

Питання виборів у цьому році закрито – їх не буде. Чого чекати наступного? Скоріш за все вибори Президента відбудуться і проходитимуть паралельно з виборами у США. Зеленський «стартує» разом з Байденом у травні, а у листопаді в Україні буде «новий – старий» Президент.

Здоров’я вам та вашим сім’ям. Всім нам миру та Перемоги!