На межі забуття та війни: хто і чому жадає дельту Дунаю

Регіон, де величний європейський Дунай зустрічається з Чорним морем, останніми роками перетворився на одну з найтривожніших і водночас стратегічно найважливіших точок на карті світу. Колись квітучі порти, унікальні біосферні заповідники та неймовірний етнічний калейдоскоп опинилися затиснутими у лещатах геополітичного протистояння. Про це повідомляє «Бессарабія INFORM», аналізуючи геополітичний репортаж румунської журналістки Сабіни Фаті (Sabina Fati) «Хто жадає дельту Дунаю. Подорож у часи війни через Придністров’я, Україну, Молдову та Румунію» (Wer begehrt das Donaudelta. Eine Reise in Zeiten des Krieges durch Transnistrien, Ukraine, Moldau und Rumänien).

Книга, детальну рецензію на яку опублікувало німецьке видання taz у матеріалі «Wer begehrt das Donaudelta?», побачила світ у німецькому видавництві Dittrich Verlag. Вона намагається вирвати з забуття світ, загублений у часі на східних рубежах Європи.

Щоб зрозуміти глибину книги, необхідно поглянути на постать її авторки. Сабіна Фаті — одна з найвідоміших румунських журналісток, політична аналітикиня та доктор історії. У різні роки вона працювала кореспонденткою Radio Free Europe / Radio Liberty, оглядачкою Deutsche Welle та заступницею головного редактора газети «România liberă». Фаті відома на Балканах своїми екстремальними поодинокими мандрівками. Раніше вона опублікувала такі бестселери, як «Одна на Шовковому шляху» (опис 80 днів і 15 000 км шляху через Азію) та «Навколо Чорного моря за 90 днів». Її нова книга — це не випадкові нотатки туриста, а професійний погляд людини, яка роками вивчає анатомію регіональних та пострадянських конфліктів. З детальним описом структури видання можна ознайомитися на офіційній сторінці книги на сайті Dittrich Verlag.

Книга Фаті відкривається пророчою цитатою французького дипломата Шарля Моріса де Талейрана, який свого часу палко критикував імперські амбіції Наполеона. Він стверджував, що центр тяжіння світу лежить не на Ельбі і не на Ечі, а на кордонах Європи, на Дунаї. Для більшості західноєвропейців такі регіони, як Бессарабія, Гагаузія, Придністров’я та Буджак, досі залишаються білими плямами на карті. Історичні бурі століттями проносилися над цими землями: спочатку вони тривалий час були частиною російської та радянської імперій, а сьогодні опинилися в економічному та військовому кільці через повномасштабну агресію рф проти України.

Сама дельта Дунаю — це друге за величиною річкове гирло в Європі, де понад 70% території перебуває під охороною ЮНЕСКО. Проте Фаті цікавить не стільки дика природа, скільки люди та міста, залишені напризволяще. Подорожуючи пішки та на попутках там, де давно не ходять звичайні маршрутки, вона документує занепад. Авторка фіксує зруйновані портові будівлі, спорожнілі чорноморські пляжі та руїни у місцях, які колись годували цілі імперії.

Важливою частиною експедиції Фаті, здійсненої у 2023 році, стала воєнна Одеса. Журналістка фіксує дивовижний феномен — колективне витіснення війни як форму глибокого психологічного захисту. В Одесі люди поводяться так, ніби нічого не відбувається. Вони купують речі у дорогих модних бутіках, п’ють каву, а наречені роблять весільні фотографії на історичних Потьомкінських сходах, поки їхні кохані-солдати одягнені у військову форму перед відправкою на фронт. Сабіна Фаті зазначає, що мешканці Одеси не хочуть, щоб їхнє життя змінювалося. Вони чують ночами сирени, але принципово не спускаються в укриття, оскільки відмовляються приймати війну і говорити про те, що сталося після 2022 року. Ця нормалізація немислимого постає єдиним, що дозволяє прифронтовому місту зберігати ментальне здоров’я під регулярними ударами російських ракет та дронів.

Найглибша аналітична частина книги присвячена Буджаку та українській «Венеції» — місту Вилкове в гирлі Дунаю. Тут Фаті досліджувала громаду липован — нащадків руських козаків-старовірів, які свого часу тікали від релігійних переслідувань імперської, а згодом і радянської влади. У цьому контексті журналістка стикається із приголомшливим політичним парадоксом. Вона пише, що ця спільнота, яку переслідували можновладці та правосуддя росії, змушуючи шукати притулку далеко від батьківщини, раз по раз схильна забувати заподіяне їй зло і кидатися в обійми свого історичного ворога. Фаті порівнює цей феномен із електоральною поведінкою жителів колишньої НДР у Німеччині, які, попри травми соціалістичного режиму, відчувають фантомную ностальгію за москвою. Трагедія полягає в тому, що регіон, який чи не найбільше страждає від руйнування логістики та портової інфраструктури через російську агресію, ментально подекуди залишається глибоко прошитим радянськими міфами.

Фаті постає не просто жорсткою політичною оглядачкою, а й уважною дослідницею людських доль та локальної культури. Вздовж її маршруту розкидані дивовижні та подекуди шокуючі історичні факти. Наприклад, вона описує історію релігійної секти скопців, яка активно розвивалася в Придунав’ї у XIX столітті та проіснувала аж до середини XX століття. Чоловіки цієї громади практикували повне оскоплення, а жінки видаляли груди заради порятунку душі. Окрім цього, Фаті відвідує останній в Європі лепрозорій для хворих на проказу, спілкується з ветеранами нинішньої війни, радикальними противниками росії та прихованими симпатизантами кремля.

В офіційній анотації до видання підкреслюється, що книга Фаті прямо показує, чому для росії так важлива дельта Дунаю і як кремль прагне використовувати цей регіон, щоб дестабілізувати та розколоти Європейський Союз. Головний висновок, до якого підводить авторка, полягає в тому, що інформаційна війна росії проти Європи розпочалася задовго до 2022 року, і ведеться вона далеко за межами безпосередньої лінії фронту. Регіон Придунав’я наочно демонструє, як через медіа, релігійні канали та історичні маніпуляції москва утримує вплив у незалежних державах. Російські спецслужби десятиліттями використовували вразливість цих забутих окраїн, і метастази цієї інфільтрації сьогодні сягають навіть стабільних західних демократій.

Книга «Хто жадає дельту Дунаю» — це про тверезе читання. Поєднуючи похмурі чорно-білі знімки згасаючих міст із глибоким політичним аналізом, Фаті створила портрет регіону, який Європа більше не має права ігнорувати. Поки Брюссель і Берлін сперечаються про кордони інтеграції, цей регіон щодня власним життям відповідає на запитання, чиїм стане майбутнє Дунаю — європейським чи імперським.

Раніше ми повідомляли: На території нацпарку Одещини помічено мігруючих червонокнижних кучерявих пеліканів