Втрата Дунаю чи новий старт? Що насправді відбувається з Українським Дунайським пароплавством

Головний державний логістичний актив півдня Одещини— ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» (УДП) опинився перед обличчям глибокої структурної кризи. Поки загальний ринок перевезень на Дунаї з 2020 по 2024 рік продемонстрував зростання на 19,1%, ізмаїльська держкомпанія зафіксувала катастрофічне падіння власних обсягів — на 62,24% загалом та на 57,83% безпосередньо у дунайському сегменті. Таку думку виданню «Іnterfax – Україна» висловив голова Наглядової ради Українського Дунайського пароплавства Бенуа Плеска, передає «Бессарабії INFORM».

Це призвело до стрімкої втрати позицій: ринкова частка УДП на річці обвалилася з 3,11% до скромних 1,1%. Головний парадокс ситуації полягає в тому, що підприємство, маючи у своєму розпорядженні понад 11% від загальної пропускної спроможності всього дунайського флоту, обслуговує трохи більше одного відсотка вантажів. Такі цифри вказують на системний провал у комерційному позиціонуванні, слабку організацію та нездатність вчасно адаптуватися до ринку.

Для порятунку судноплавної компанії новостворена Наглядова рада УДП запустила план масштабної міжнародної реструктуризації. Він передбачає термінову стабілізацію фінансового стану, відновлення комерційного потенціалу та перехід до чіткого розподілу на окремі бізнес-підрозділи: річкову логістику, морські операції та пасажирські перевезення. Усе це відбувається на тлі того, як логістичний ринок Придунав’я стрімко прощається з хаотичними правилами гри перших воєнних років і переходить до жорсткої європейської моделі мультимодальності.

Якщо на початковому етапі великої війни ставки на Дунаї через тотальну блокаду глибоководних портів злетіли подекуди вдесятеро, то згодом на річку зайшли сотні дрібних операторів, що сформувало надлишок потужностей. Зараз ситуація кардинально змінилася: після відновлення роботи портів Великої Одеси ціни на фрахт повернулися до історичних норм, тоді як витрати на паливо та інфляція продовжують тиснути на бізнес. Маржинальність перевізників стала надзвичайно вузькою, чимало компаній працюють у збиток, а неактивні флоти масово стають у відстій. Дунай перетворився на безжальне середовище, де виживання залежить виключно від операційної досконалості та тотального контролю над витратами.

Цей тренд повністю відображає загальноєвропейську транспортну політику, адже зараз у Європейському Союзі майже 75% внутрішніх вантажопотоків припадає на автомобільний транспорт. Такий перекіс призводить до хронічних заторів на дорогах, перевантаження прикордонної інфраструктури та розгону витрат для бізнесу.

У відповідь на кризовий дисбаланс програма ЄС NAIADES III поставила чітке завдання: наростити обсяги річкових перевезень на 25% до 2030 року та на 50% до 2050 року, паралельно прискорюючи перехід до нульових викидів. У новій інтегрованій схемі кожен транспортний сектор має свою незамінну роль, де вантажівки відповідають за доставку «останньої милі», залізниця покриває великі відстані, а річковий транспорт бере на себе масові, важкі та сипучі вантажі. Важливість такого розподілу функцій для прикордонної Бессарабії важко переоцінити, адже лише один повноцінний конвой річкових барж здатний прибрати з автошляхів від 40 до 70 вантажівок, що моментально розвантажує митні пункти пропуску та під’їзні шляхи до портів.

Проте ефективність УДП та портів на Дунаї не може існувати ізольовано від загальнодержавної інфраструктури. Головним вузьким місцем у логістиці регіону залишається гостра відсутність мультимодальних хабів — сучасних перевантажувальних терміналів, збалансованого залізничного та автомобільного доступу до причалів Ізмаїла, Рені та Кілії, а також єдиних цифрових систем координації вантажопотоків. Дунай уже довів свій статус стратегічного пункту інтеграції в європейську економіку в часи повної блокади, і здатність держави навести лад у логістиці Подунав’я та реформувати УДП визначить майбутні позиції України на європейському ринку.

Раніше ми повідомляли: На трасі Одеса – Білгород-Дністровський повністю перекриють рух: причина та терміни