Аграрії та переробники сперечаються щодо пріоритету експорту врожаю через залізницю та Дунай

В Україні загострилася дискусія між аграріями й переробниками щодо порядку експорту врожаю залізницею та через дунайські порти. Питання стосується визначення, яка саме агропродукція має отримати пріоритет під час перевезень: сировинна чи продукція з доданою вартістю. Про це повідомляє AgroReview, передає “Бессарабія INFORM”.

12 жовтня Українська зернова асоціація (УЗА) оприлюднила звернення до уряду, в якому закликала не встановлювати пріоритетність для окремих видів аграрної продукції під час здійснення експортних перевезень, проходження кордону та перевалки в портах. Зерновики вважають, що держава має забезпечити усім експортерам рівний доступ до транспортної, прикордонної та портової інфраструктури.

На думку УЗА, якщо перевагу надавати шроту, макусі й соняшниковій олії, це суттєво обмежить можливості для експорту зернових та олійних культур. За підрахунками асоціації, пріоритет для переробленої продукції може зайняти 36% загальної логістики агроекспорту, або до 68% потужностей дунайських портів. Це, як стверджують у спільноті зерновиків, збільшить витрати експортерів і погіршить становище малих і середніх фермерів, які вже стикаються з обмеженою пропускною спроможністю логістики.

«Якщо продукцію не вивозять вчасно, підприємства змушені зупиняти виробничі лінії та припиняти приймання сировини», – пояснив гендиректор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук.

Переробні підприємства, навпаки, наполягають на необхідності встановлення пріоритету для продукції з доданою вартістю. Ще у вересні Український клуб аграрного бізнесу запропонував уряду категоризувати експортні вантажі за принципом доданої вартості, віддаючи перевагу транспортуванню олії, шроту та макухи залізницею, через порти та по Дунаю. Головний аргумент – отримання максимальної валютної виручки на кожну тонну експортованого вантажу, адже ціни на перероблену продукцію у 2–4 рази вищі за вартість зерна.

Крім того, переробники акцентують на технічних ризиках: резервуари для зберігання олії на заводах розраховані лише на 5–7 днів роботи. Якщо вчасно не експортувати олію, підприємства змушені будуть призупиняти виробництво та припиняти прийом сировини. За оцінками, один потяг із олією приносить стільки ж валютної виручки й податкових надходжень, як 4–5 потягів із зерном.

Ще однією важливою проблемою є збереження логістичного ланцюга: якщо підприємства зупиняться, це призведе до затримок із вивільненням місця на елеваторах для нової кукурудзи, яка вимагає значних потужностей для сушіння й зберігання саме в період активного збирання врожаю.

Раніше ми повідомляли: На Одещині судитимуть анестезіолога стоматологічної клініки через смерть дитини після наркозу