Сарата: чому та для чого генеральний план селища побудований за механізмом швейцарського годинника, та які постаті зіграли ключову роль в його появі

Нещодавно ми вже розповідали вам про унікальну історію Сарати, а також прогулювалися цим цікавим населеним пунктом. Повертаємося до теми та відкриваємо для вас віконце у ще більш неймовірні факти. Чи знали ви, що генеральний план цієї колишньої німецької колонії створено за механізмом швейцарського годинника? І що працював над ним відомий годинникар, заклавши в цю територію особливий та навіть магічний сенс. Детальніше – у матеріалі “Бессарабії INFORM”. 

Саратський історико-краєзнавчий музей відкриває свої двері всім охочим зануритися в історію селища, яке засновувалось як німецька колонія у 1822 році. Директорка музею пані Любов з великим ентузіазмом розповідає про історію рідного селища та знає багато цікавих та захопливих фактів про Сарату, одним з яких є історія про розробку генплану селища видатним годинникарем, талановитим музикантом і поетом Алоїзом Шерцингером. Здається, що все стає логічним, якщо розробку генплану довірили годинникарю – то він має бути схожий на механізм годинника, але все набагато цікавіше, аніж здається на перший погляд. В цьому унікальному плані є і символічне значення, адже засновники Сарати – віруючі пієтисти, які очікували скоре пришестя Христа в 1836 році, і план-годинник мав нагадувати їм про близький кінець світу й невблаганний плин часу. Більш того, в цьому є практичний, хазяйновитий підхід, адже ділянки розташовані таким чином, що найвужча їх частина, а саме хоздвори виходили на спільне сміттєзвалище, відходи з якого вивозилися централізовано, тобто сміття не роздував вітер по вулицях, завдяки чому найширші видимі частини приватних ділянок мали чистий охайний вигляд. Але про все по черзі.

Вважається, що автором першого плану Сарати є один із засновників селища, а саме Ігнац Ліндл – видатний німецький проповідник-пієтист, якого на  батьківщині за віру гнали католицькі священники, тому цар Російської імперії, на якого проповідник справив велике враження, дав йому можливість будувати своє Місто Майбутнього. Саме така ідеологія була у Ліндла. Але одна справа мати ідею, бути духовним настоятелем та надихати вірян, а інша – чітке та розраховане планування та точне втілення його в життя. Тому здається долею, що в Петербурзі Ігнац познайомиться з нашим головним героєм – Алоізем Шерцингер. Алоіз настільки був вражений проповіддю Ліндла, що покинув своє ремесло і поїхав за пастором.

Священнослужитель довго вибирав місце майбутнього поселення та остаточно визначив його саме в Бессарабії. В Сараті Алоіз став правою рукою Ліндла, незамінним помічником, перекладачем (він чудово володів російською і німецькою мовами). Саме Алоіз Шерцингер, на думку істориків, доклав свою руку до створення першого генерального плану Сарати. На це вказує багато фактів. Один з яких – це те, що територія Сарати з самого початку була поділена на 101 господарство (за кількістю голів сімей), а господарство за номером 1 дісталося Алоізу Шерцингеру. Автор мав право взяти собі першу ділянку, яка  була розташована біля кірхи. Цей будинок (вірніше, його рештка) досі стоїть поруч зі славетним «Пятачком». Також сама схожість плану зі схемою швейцарського годинника та виняткова точність у деталях, що не притаманні пастору-романтику, підтверджують теорію про те, що саме Алоіз Шерцингер був автором унікального “годинникового” генплану селища.

Але не лише планом зобов’язана Сарата цій видатній людині. Один з найактивніших дослідників Сарати Петро Узунов у своєму дописі  на сторінці Саратського історико-краєзнавчого музею у Фейсбук пише:

“Алоіз не тільки допомагав першому адміністратору колонії  розробляти план Сарати. Відомо, що він став для Сарати в перші роки будівництва основним постачальником деревини. Це він возив в Сарату на спеціальних візках  будівельний ліс з Херсону. То була дуже небезпечна  і кропітка робота. Завдяки активності та працелюбству Шерцингера Сарата не відчула дефіциту будівельного лісу в перші, найважчі роки”.

Також відомо, що Алоїз Шерцингер створив першу «саратську» сім’ю. Його з Маріанною Шефер 5 серпня 1822 року в Сараті обвінчав пастор Ліндл. Це було перше вінчання в історії населеного пункту. Далі три покоління Шерцингерів працювали годинникарями в Сараті: Алоїз І – з 1822 по 1864, його син Алоїз ІІ – з 1864 по 1895, і його онук Готтліб – з 1895 по 1910. Еміль Шерцингер, із наймолодшого покоління, переїхав із Сарати в 30-ті роки 20-го століття. Щодо самого Алоїза, то даних про те, що він покинув Сарату немає, тому ймовірніше, що його останки покояться на лютеранському кладовищі серед багатьох інших невідомих постатей, які жили в той час. Радянська влада зробила все можливе, щоб стерти цю сторінку історії селища. Пані Любов згадує, як, бувши дитиною, стала свідком того, як кладовище зрівняла з землею радянська влада, потім небайдужі активісти Сарати знайшли уламки могильних плит та спробували відтворити хоч невеликий його шматочок. Про це “Бессарабія INFORM” писала раніше.

Ця історія про те, як людина віддавала всього себе задля поселення, яке не було йому рідним за народженням, але в якому народилося не одне покоління його нащадків. Все це Алоїз робив не задля популярності та слави, адже навіть такий його великий проєкт, як перший генплан Сарати, має іншого автора в історії. Можливо, якби політика радянської влади не була такою нищівною, ми б зараз мали набагато більше подробиць історії кожного населеного пункту Бессарабії, а вона така цікава!