Бессарабський словник – “Бессарабія INFORM” збирає найцікавіші діалекти півдня Одещини. Оновлюватиметься

Бессарабія унікальна. Одна з її чисельних особливостей криється у тому, що на її теренах у дружбі та взаєморозумінні проживають понад півсотні національностей. Звичайно, це має відображення і на культурі, і на кухні, і на мові. Продовжуємо розкривати нашу маленьку батьківщину з різних сторін: на порядку денному – цікаві слова, які вживаються тільки тут, на сонячному півдні Одещини. 

Додано нові слова! Тож чим швидче читайте та дізнавайтесь ті варіації, яких ви ще не чули, або просто не знали їх значення. Це цікаво!

“кутлон” – вулична споруда з цеглин, всередині якої горить вогонь;

“калістирка” – сапка невеликого розміру;

“папура” – рогоз, тобто висока болотяна трава;

“дулаб” – невелика дерев’яна шафа, основним призначенням якої було зберігання продуктів харчування. До речі, це слово румунського походження;

“чамур” – так у цих землях називають суміш глини та соломи, яку роблять для виготовлення саманної цеглини (згадуємо слово «лампач»). Слово має турецьке походження;

“гил-гил” – це спеціальний глечик для вина, який має дві ручки. Його носять, неначе сумку, на ремені. Найчастіше це слово можна почути у розмові бессарабських албанців;

“ворок” – так називають закритий загін для домашньої худоби;

“маґарь” – слово, яке зустрічається частіше у розмові тоді, коли сумніваються у розумних здібностях людини. Але насправді так у Бессарабії називають звичайного віслюка;

“баркач” – велика дерев’яна ложка;

“гогошар” – так тут називають певний сорт солодкого перцю, який має округлу форму.

“Бессарабія INFORM” вже публікувала кілька невеличких новин, присвячених діалектам, і кожна з них отримала неймовірний відгук від читачів. Кількість переглядів, коментарів та реакцій наштовхнула нас на думку поєднати усе в один великий “Бессарабський словник”, який оновлюватиметься і поступово збере в себе усі скарби бессарабської мови.

Насамперед зауважимо, що у лексиці бессарабців присутні слова-синоніми, які не тільки мають одне й те ж саме значення, а й навіть звучать майже однаково. Наприклад, “чеклеж” або “лабуз” – так називають кукурудзяні стебла. Читачі “БІ” підказали, що існує ще одна назва – “лужання” або “лужани”.

Також дуже звичне для бессарабців слово “олея” – слово грецького походження, яким позначають рослинну олію. Виявляється, є ще назва – “улой”. Цікаво, єге ж?

Те ж саме можна сказати й про слово “сапа” – інструмент, який використовують на городі для різних видів праці, від рубання бур’яну до викопування маленьких рівчачків. В багатьох селах, як запевняють нас читачі, на цей інструмент кажуть “капаница”.

Саме завдяки вам, дорогі читачі, ми доповнили свої власні надбання, і сьогодні у нашому словнику міститься понад 50 цікавих слів з описом. Пропонуємо ознайомитися з ними, запам’ятати, а також запропонувати нові.

Бессарабський словник “Бессарабії INFORM”

“кирпа або кирпічка” – рушник або носова хустка;
“малаштевка”– дерев’яна лопатка з довгою ручкою, якою користуються для вимішування страв у казані, зокрема, під час приготування шкварок;
“гарнушка” – плита на вулиці в липованських селах, а в деяких українських селах її називають “кабиця”;
“петура” – виявляється, це частина печі в домі, а саме – піддувало;
“лампач” – саморобна цеглина з глини та соломи;

“мілінки” – це невеликі смажені пиріжки, у яких начинка – урда;
“сінджир” – так подекуди називають металевий ланцюг;
“кишта” – слово болгарського походження, і означає сільську хату;
“годовик” – так зазвичай називають будь-яку домашню тварину, яка має лише один рік від народження;
“поставец” – це невеликого розміру шафа, основне призначення якої полягає у зберіганні посуду;
“каруца” – слово румунського походження, й зазвичай ним у молдавських селах називають віз;
“громадити” – щось згрібати в одну купу;
“щіпа” – так у Бессарабії називають совкову лопату;
“гарман” – місце у дворі, де зазвичай намолочують зернові культури для власних потреб;
“мей” – універсальний вигук, котрий походить із молдавської мови та несе у собі емоційне сприйняття на кшталт вигуків “Ну” та “Гей!”;
“піскльонок” – так у багатьох болгарських селищах називають звичайне курча;
“Норок!” – у перекладі з молдавської мови це означає “За щастя!”. До речі, саме це слово досить часто можна чути на застіллях, адже використовують його у якості тосту;
“терпан” – це серповидна коса з вкороченою ручкою, яку використовують, коли косять очерет;
“мірудія” – приправа у бессарабській кухні, яка включає у свій склад цілий список трав, та без якої не готує жодна господиня у регіоні;
“арпаджик” – у Бессарабії так називають насіння цибулі, з якого потім виростає звичайна ріпчаста цибуля;
“коч” – баран, якого залишають для розведення потомства;
“панера” – це великий плетений кошик круглої форми, призначений, як правило, для перенесення овочів та винограду. До речі, слово болгарського походження;
“магала” (наголос на останній склад) – так називають частину передмістя. Вираз «на магалі» буквально означає те саме, що «на районі», причому, незалежно від того, чи йдеться про приватний сектор або багатоповерховий масив;
“баштан” – означає поле, на якому вирощують кавуни, дині, гарбузи. Інколи це слово вимовляють як “баштана”, а ще це слово тюркського походження;
“урда” – це сир, зроблений із сироватки з додаванням овечого молока. В Бессарабії дуже популярні пиріжки з урдою – радимо скуштувати, це дійсно смачно;
“меджія” – слово означає безкорисливу допомогу від сусідів чи односельців. У Бессарабії на меджію в основному збираються тоді, коли потрібно допомогти з будівництвом: приготувати чамур, заготовити лампач і т.д.;
“тяска” – а так вже називають прес для віджиму виноградного соку. Відмітимо, що це досить стійка міцна конструкція, яка застосовується у процесі виготовлення домашнього вина;
“колиба” – звичайний шалаш. Цю непомітну споруду, як правило, розміщують на городах і баштанах, і в ній живе охоронець городу;
“чеклеж або лабуз” – так називають кукурудзяні стебла. До речі, ці слова використовуються у Південній Бессарабії залежно від місця проживання;
“бурдей” – маленький будиночок. В регіоні так часто називали шалаш або землянку;
“наджак” – це сокира. І називають її саме таким словом лише у деяких районах Української Бессарабії;
“рундук” – це великий дерев’яний ящик з кришкою, який використовується переважно для зберігання зерна. До речі, слово тюркського походження;
“каба” – салатна цибуля. І саме слово вимовляється з наголосом на другий склад, а вживається лише у деяких регіонах Бессарабії;
“олєя” – це слово грецького походження. Так в багатьох регіонах Української Бессарабії називають звичайну рослинну олію;
“затулок” – це прихисток, або ще так колись називали будівлі притулків;
“бабайка” – слово, яке досить часто викликає сміх у людей. Однак це не назва істоти, якою в дитинстві лякають дітлахів. Так у липованських поселеннях Бессарабії називають саморобне дерев’яне весло. До речі, бабайки й досі використовують жителі Вилкового, коли пересуваються човнами по каналах;
“піпер” або “червен піпер” – так у південній Бессарабії у багатьох болгарських селах називають овоч червоного болгарського перцю, з якого потім виробляють приправу паприку;
“струнга” – а ось це слово вже румунського походження, наголос на перший склад. І означає воно загін для овець;
“гарнушка” – як підказали “БІ” читачі, це слово старообрядницького походження, і саме так у липованських селах називають плиту для приготування їжі, яка знаходиться надворі, і котрою користуються загалом у теплу пору року;
“сапа” – те ж саме, що й сапка, тобто, інструмент, який використовують на городі – від рубання бур’яну до викопування маленьких рівчачків;
“булка” – ще одне слово, яке часто викликає подив у гостей краю. Таким словом у Бессарабії саме в болгарських селах називають наречену, а в окремих регіонах “булка” – це невістка.