Імена героїв у пам’яті людської: у Болграді вшанували пам’ять воїнів 8-ї парашутно-десантної роти, які трагічно загинули 34 роки тому

Ось уже понад тридцять років, як ранок 18 жовтня у Болграді починається зі скорботної церемонії. В цей день представники районної, міської влади, духовенства, ветерани повітряно-десантних військ, громадськість покладають квіти до пам’ятника 8-й парашутно-десантної роти 217-го гвардійського парашутно-десантного полку, які загинули внаслідок авіакатастрофи над Каспійським морем 18 жовтня 1989 року. Сьогоднішній ранок не став винятком. На мітингу-реквіємі «Імена героїв у людській пам’яті» побувала і власна кореспондентка «Бессарабії INFORM» у Болграді.

Розпочався жалобний захід із Загальнонаціональної хвилини мовчання по всіх загиблих воїнах. Після чого зі словами скорботи виступили перший заступник голови Болградської районної державної військової адміністрації Валерій Єребакан, заступник голови Болградської районної ради Володимир Романовський, секретар Болградської міської ради Віра Ніколаєнко, член правління Болградської районної спілки ветеранів повітряно-десантних військ Анатолій Криніцин та священник Спасо-Преображенського собору протоієрей Микола Цвіркунов.

Їхні промови об’єднувало одне – як важливо не забувати про ту жахливу трагедію.

«На прикладах цих героїв виросло нове покоління воїнів, які сьогодні на передовій захищають цілісність нашої країни. Ми пишаємось мужністю, стійкістю та подвигами всіх наших захисників та захисниць, які захищають кордони нашої держави та мирне життя в інших країнах» – зазначив перший заступник голови Болградської РВА Валерій Єребакан.

18 жовтня 1989 року з авіабази “Насосна”, що знаходиться недалеко від Баку (Азербайджан), один за одним злітали Іл-76. У шістнадцятий літак, борт № 569, завантажувалася 8-а рота 217 ПДП з Болградської дивізії. Вони поверталися зі службового відрядження, де виконували завдання щодо недопущення кровопролиття під час міжнаціонального конфлікту у Закавказзі.

Літак злетів у небо. Під час набору висоти повітряний стрілець Олександр Андріяш повідомив про спалах одного з двигунів. Тієї ж миті була залучена система аварійного пожежогасіння. Командир борту Олександр Калмиков прийняв рішення повернутися на аеродром, з якого щойно злетіли. Під час розвороту та подальшого зниження старший бортовий технік Євген Андрєєв щоразу намагався активувати систему пожежогасіння. Він не знав, що в результаті вибуху турбіни, були перебиті паливні шланги, які не тільки спровокували пожежу, а й зруйнували управління системою пожежогасіння. Усі спроби екіпажу впоратися з вогнем були заздалегідь приречені на невдачу.

До рятівної злітно-посадкової смуги залишалося ще кілька кілометрів, коли вже вся площина крила була охоплена полум’ям. Відвалився і впав у море зруйнований двигун. У льотчиків, звісно, були із собою парашути. Попри малу висоту, вони могли спробувати залишити борт та врятуватися. Про те, щоб кинути десантників, не могло бути й мови, льотчики продовжували боротися за свої та чужі життя.

Попри самовіддані дії екіпажу, ослаблена вогнем конструкція крила почала руйнуватися, Іл-76 різко нахилився і впав у воду. Літак упав на мілководді, з берега було добре видно хвіст і частину фюзеляжу. Тут же спорядили катери та моторні човни. На жаль штормовий північний вітер піднімав величезні хвилі, рятувальникам жодного разу не вдалося навіть підійти до залишків літака, серед яких сподівалися виявити живих. Після кількох невдалих спроб, коли вже зовсім стемніло, рятувальну операцію припинили.

У момент падіння в літаку знаходилися 48 десантників 8-ї роти, 2 особи з наземних служб аеродрому та 7 членів екіпажу Іл-76. Загалом загинуло 57 людей.