Урівнюємо за ознакою статі, а не обираємо за фахом чи здібностями…

Досліджуючи СТРАТЕГІЮ упровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір – 2020», виникли запитання…

Урівнюємо за ознакою статі, а не обираємо за фахом чи здібностями...
Автор: Меньшова Марія, вчитель, громадський активіст.

На початку зазначено: «Відповідно до однієї з головних цілей розвитку тисячоліття, проголошених ООН у 2000 році, – утвердження гендерного паритету, Україна взяла на себе зобов’язання до 2015 року подолати гендерну асиметрію в усіх сферах життєдіяльності суспільства».

Тут, можливо, необхідні деякі пояснення (з того ж тексту стратегії): «Гендерний паритет – принцип симетричного і рівноважного включення чоловіків і жінок у всі сфери суспільного життя». «Гендерна асиметрія – непропорційна представленість, соціальних і культурних ролей обох статей у різних сферах життя, в освіті зокрема, що проявляється як асиметрія норм, приписів, що визначають поведінку жінок і чоловіків у суспільстві, у тому числі на рівні мови». А тепер питання, які виникають при поглибленні в текст: Хто саме визначає (відсотково), що є гендерним паритетом, а що асиметрією? Де це мірило справедливості?

Коли ми вступаємо в навчальний заклад, головним виміром має бути компетентність. І аж ніяк не «гендерна квота». Важливішими чеснотами народного обранця має бути компетентність, порядність і чесність, яких, і справді, бракує. І аж ніяк не гендерна приналежність! Гендерна приналежність — це не професія і не мірило сутності людини. А отже і не може бути вирішальним по суті. А, враховуючи те, що гендерна ідентичність може бути мінливою, то чи можуть бути хоч якісь квоти з ідентичністю, яка здатна змінюватись? Приймаючи закони з поняттям «квота», нас, під виглядом досягнення справедливості, лишають права справедливого вибору, рівних можливостей. Адже, ми ніколи не зможемо досягти того, щоб в армії було 50% жінок, або в початковій школі викладало 50% чоловіків. Крім того, далеко не кожна жінка мріє служити в армії, і не кожен чоловік зможе працювати в садочку. Або, уявляємо офіс, в якому працює 50 чоловіків і 49 жінок. Приходять чоловік і жінка на співбесіду. За якими критеріями має обиратись новий працівник? Професійні якості чи гендерний паритет стануть вирішальними?

Урівнюємо за ознакою статі, а не обираємо за фахом чи здібностями...

Масштаб гендерного паритету (або поставлені задачі) можна наочно побачити в гаслах, які просуваються. 6 вересня цього року під стінами ВР відбулась подія, на яку, скоріш за все, більшість простих людей не звернули увагу. З гаслами «Жінкам владу, жінок в Раду» жінки вимагали квоти «мінімум 50%» для представниць жіночої статі в парламент. Начебто і нічого поганого немає в тому, що жінок в парламенті буде більше. Та методи вражають! Не якості, не чесноти потрібні для розбудови нашої країни, а «урівняловка». Головне, щоб 50%. Цей театр абсурду вражає! Тепер не наш вибір, не працьовитість, не чесність, не компетентність будемо враховувати, а те, ким себе почуває особа. Вас це не бентежить?! Чи, все ж таки, щось пішло не так?..

powered by CACKLE