Вибори в Україні, або черговий акт «Марлезонського балету»

Оригінальний «Марлезонський балет» («Полювання на дроздів») мав 16 актів… Що наш? Ми поки не дісталися й середини, а всі вже неабияк втомилися. Автором оригінального дійства був Людовик ХІІІ Справедливий той, кого всі пам’ятають з книги Дюма «Три мушкетери» (Король Франції), а у нас автор… Втім, полишимо історію давню і пригадаємо історію сучасну.

Майже 5 років тому Українці обрали спочатку нового Президента, а з часом і Парламент. Всі були страшено задоволені – здавалося настала епоха змін. Народ чи не вперше за роки Незалежності насправді обрав. Ніхто не сумнівається – результати були реальними. 73% населення сказали «ні» Петрові Порошенко. Чи всі сказали «так» Володимирові Зеленському? Ні, більшість голосувала не «за», а «проти»: системи, застою, корупції. Чи розуміла «більшість» куди штовхає державу? Ні. Чи був альтернативний варіант? Ні. Зеленський був максимально «стороннім» у тій кампанії, і, здавалося, максимально щирий.

Народ очікував, що у президентське крісло сяде «образ» з фільму. Хтось розумів, що приводити у владу людину з вулиці не можна? Одиниці. Хтось замислювався над тим, що країною не може керувати ані кухарка, ані «паяц»? Хто розумів – той не голосували. А хто розумів, але все ж голосував? От як дістав Петя з його «армія, мова, віра», пияцтвом та кумівством.

У підсумку «Не так сталося, як гадалося». Преважна більшість з тих хто голосував «за» визнає, що ці 5 років стали найгіршими – влада бездарна, люди в ній невиховані, неосвічені, їм начхати на «нарід». «Соціальний ліфт» привіз біомасу з підворіття, яка віддалено не уявляє чим займатися. Один катався по Кабміну на роликах, інший проводив наради сидячи на столі у позі лотосу; Прем’єр їздив на самокаті, а Президент гацав по фонтанах – всі веселилися. У той же час номенклатурники зрозуміли, що треба роботи: підлаштувалися під ситуацію; перестали красти – стали грабувати. Кожен раз коли Президент щось теревенів про «боротьбу», емоції «балету» піднімалися, а його самого стали лякати «страшилками»: хтось хоче забрати владу! Як людина з комплексом «Наполеона» він став «затискати гайки» – народ «затягувати паски».

В Україні визріла історична ситуація яка була у 30 – 40, потім 70 – 80 роки ХХ століття. Головна посада тоді мала іншу назву «генеральний секретар», а методи залишилися ті самі. Результат? Чим тоді закінчилося відомо. Сьогодні?.. Сьогодні «борються» з тяжкими наслідками тоталітарного режиму КПРС навіть не віддаючи собі звіт, що насправді все повторюється. Молоде покоління тоді не жило – не знає, вчити історію не хоче (ми «будуємо» своє). Люди середнього віку пам’ятають дефіцит (не хочуть повертайся до нього). Старше покоління розуміє, що втрачено (їм є що з чим порівнювати). Молодь «пенсів» чути не хоче. Даремно. Тоді б вони дізналися, що все рухається по спіралі, все у світі циклічно і що слід уважніше придивитися до того, що відбувається. Вони не знають, що таке період Хрущовської «відлиги» і що таке часи Брежнєвського «застою». Коло замкнулося. Сучасна влада вийшла на ті ж рівні: ні – корупції, а вона квітне, ні – цензурі, а вона є, ні – потуранню прав людини, а їх трощать. Найстрашніший варіант у тому, що альтернативі сучасній владі поки немає.

В країні йде не оголошена війна (яку й далі не збираються оголошувати), про це заявив Секретар СНБО Данилов (який сказав, що на військові рейки переводити економіку не будуть), а потім це ж підтвердив Президент (у чергове, на 90 днів, продовжив надзвичайний стан).

Цим Зеленський відповів на головне питання сьогодення – виборів не буде. Це ж підтвердив Парламент прийнявши бюджет-24 без видатків на вибори.

Які вибори якщо немає грошей? Так? Ні! Аналізуємо…

Я вже кілька разів писав на цю тему і кожен раз переконував читачів – виборів не буде (вони невигідні владі). Мої висновки побудовані не на химерних припущеннях «експертів» (які за 5 копійок напишуть будь-який висновок і обґрунтують будь-які припущення), а на аналізі ситуації.

Влада від вересня минулого року кожен раз «підводить риску» під питанням виборів і кожен раз не ставить крапку – залишаючи шлях «відступу». Цього разу знову без крапки. Минулого тижня «джерела» повідомили: «В Офісі Президента назвали умови проведення виборів президента України під час війни: щоб ці вибори були визнані світом як демократичні; щоб кожен з наших захисників, які зараз воюють, мав можливість проголосувати; щоб кожна людина, яка тимчасово виїхала, змогла висловити свою думку».

Ультиматум!? Я знайшов перше джерело, ним виявився пан Єрмак за посадою завгосп ОП, на ділі якщо не перша, то точно не друга особа в державі.

Андрій Єрмак в інтерв’ю Наталії Мосейчук (канал «1+1») заявив: «Україна поки не планує проводити президентські та парламентські вибори, адже цьому перешкоджає низка проблем, пов’язаних безпосередньо з війною». Бачите яка позиція – начебто й категорично, а насправді повна невизначеність.

Крім того Єрмак (підтримуючи легітимність і незалежність гаранта) запевнив, що західні партнери не тиснуть на Україну: «Навіть таких розмов, які можна було б сприймати як підштовхування, я їх не чув. Ставлять питання: «Як ви до цього ставитеся? Що ви думаєте?».

Цікаве формулювання: «Я не чув». Глобально, за посадою, завгосп і не міг про це чути, не його рівень. Т.т. з одного боку спростування, з іншого заява від особи яка не займає будь-якої посади. Чи мало про що не чула прибиральниця у кабінеті Президента. Де факто вона насправді щодня відкриває двері його кабінету ногою (в руках відро та швабра), але це не означає, що вона бодай поруч з ним коли приймають рішення.

При цьому Єрмак нагадує, що існує офіційна позиція, яку озвучив президент щодо можливості проведення виборів: аби вони відбулися, треба вирішити ті питання які наведені вище. І тут Єрмак робить важливу заяву: «Якщо наші партнери прийдуть і скажуть, що готові вирішити всі чотири питання, влада в особі президента – готова [провести вибори]». І ще: «…президент не збирається використовувати гроші нашої країни, яких нам не вистачає для зброї, на вибори».

Т.т. якщо хтось, у якійсь спосіб вирішить проблеми, то Президент готовий. До чого? Як Зеленський збирається змінювати Конституцію (головна «проблема» там: надзвичайний стан – виборів бути не може)? Найпростіший спосіб не продовжувати ЧС, а швиденько провести вибори. Якими вони будуть справа інша, але формально це єдиний шлях. Інший – зміни до Конституції. Але для цього необхідно десь знайти 400 голосів у Парламенті (стільки у Зеленського немає), далі висновок Конституційного суду, далі дві сесії ВРУ. Все це потребує часу. Але й це можна подолати, а як бути з тими хто на передовій? Як бути з тим чи то шістьма, чи то дев’ятьма мільйонами хто за кордоном? Що робити з тим, хто й сьогодні на займаних територіях (1,5 – 3,0 млн осіб)?

Як голосувати під обстрілами? Хтось гарантує, що у день голосування не буде обстрілу і ракети не полетять по виборчих дільницях? Чи в Україні є така кількість бомбосховищ де можна розташувати таку кількість виборчих дільниць?

А що будуть робити ті 9 мільйонів громадян України які мають право голосу і які зараз живуть у Канаді, США, Європі, Африці та на інших континентах?

Ще одна теза яку нагадав «завгосп» і яку не раз озвучував Президент, що Зеленський: «… людина, яка не тримається за владу. Він точно не буде використовувати війну для того, щоб знаходитись при владі і не давати можливості для демократичних виборів. Щойно така можливість виникне, у той же час президент зробить все для того, щоб вибори відбулися» https://www.unian.ua/politics/vibori-prezidenta-v-ukrajini-yermak-rozpoviv-shcho-planuye-vlada-12451938.html

Тиждень тому Зеленський відреагував на чергову хвилю чуток про ймовірність проведення в Україні президентських виборів у березні наступного року. За його словами, зараз це питання – не на часі. Як не дивно але у даному випадку народ насправді думає саме так. Соціологічне опитування, яке провели у жовтні, показало, що понад 80% українців вважають, що вибори мають проводитися вже після війни, а зараз вони не на часі.

Чого ми прагнемо: розколоти державу і програти війну, чи перемогти ворога, а вже потім поливати один одного політичним брудом?

А поки відповіді немає давайте поводити себе чемно: «станцюємо» черговий акт Марлезонського балету і «вполюємо» чергового дрозда. Знавці від кулінарії стверджують, що хоч ця пташка і маленька, але її м’ясо є дуже смачне. Може скушуємо спочатку пернатих, а вже потім візьмемося за плоть політичних?