«Страшилки з мобілки»

Пам’ятаєте, у дитинстві, «страшні історії» були невід’ємною складовою перебування у піонерському таборі. Там обов’язково був «крутий пацан» який хвалився, що він не боїться нічого і що він «переміг» силу силенну всяких «лиходіїв». Дівчата на «героя» задивлялися і ввечері неодмінно запрошували потанцювати «медляк». А ще «герой» проникав уночі в дівчачу спальню і розповідав «страшилки». Коли оповідач пережимав драматичний сюжет, тоді на весь загін роздавався шалений крик переляканої слухачки, на якій збігалися вожаті чи не з усього табору. Порушника спокою відправляли до своєї палати, а на ранок проводивши розслідування за участі начальника табору: винуватцю погрожували покаранням – відправкою додому. Такий «вирок» був найвищою «нагородою» завдяки чому винуватець набував у очах дівчат ще більшої ваги і черга на «мелдяки» до нього була розписана вже на тиждень наперед…

Хлопець відчував себе «героєм» і більш за все боявся, щоб про нього не забули, а тому знову і знову «наривався» на «неприємності». Його лякало те, що хтось займе його місце. Така форма страху – хвороба, яка має діагноз – фобія.

«Фобією називають сильний страх, що не піддається контролю та розумному поясненню. Якщо звичайний страх можна пояснити логічно і таким чином позбавитися його, то фобії відрізняються ірраціональністю і нерідко виникають разом з панічними атаками». 

Існує три типи фобій:

Конкретні фобії – страх перед конкретними об’єктами (ситуаціями), які одразу викликають занепокоєння і іноді можуть призвести до нападів паніки.

Агорафобія – страх покинути знайому «безпечну» зону та можливі наступні напади паніки.

Соціальна фобія – занепокоєння у тому, що інші його засуджують.

Для того аби перелічити всі науково визнані фобії треба 5 – 6 аркушів. У підручнику з психології та психіатрії їх описано біля 200-т.

Серед класичних страхів: параскаведекатріафобія – страх п’ятниці, 13-го; трискайдекафобія – страх числа 13. У мене був друг який 13-го з квартири не виходив, а у його дисертаціях навіть не було сторінки № 13.

Серед новомодних фобій: робофобія – страх по відношенню до будь-якої робототехніки; телефонофобія – страх телефону, очікування телефонного дзвінка; номофобія – страх залишитися без мобільного телефону, без зв’язку.

Відомо, що президенти теж люди, і у них існують власні фобії.

Леонід Кучма (за його часів було кілька масштабних акцій протесту, кульмінацією яких став Помаранчевий майдан) – боявся увійти в історію кривавим диктатором.

Віктор Ющенко – мав фобію щодо «розколу країни».

Віктор Янукович – боявся замаху на вбивство (історія з яйцем).

Петро Порошенко – боявся нового Майдану (вже не мирного).

Володимир Зеленський, у нього нараховують три основні:

– страх бути визнаним корупціонером;

– страх втратити народне обожнювання;

– страх перед «патріотами» (тими, хто себе такими призначає).

Під час передвиборчих перегонів Зе обіцяв скласти повноваження, якщо його запідозрять у корупції. Серйозна обіцянка, оскільки сам він може і не займатися корупційними діяннями, а його оточення. Скандалів стільки, що здається це переросло у патологію (як у того хлопчика з «табору»: не дай Бог забудуть).

Патологія втратити «любов» народу тримає його у наднапрузі. Для нього роблять регулярно опитування. От тільки отримує він не реальні результати. Говорити правду Зе не наважується ніхто. Тому він перебуває в упевненості, що народ продовжує його обожнювати, а його рейтинг як був так і залишається захмарним (насправді це не так, про це я писав у матеріалі «Не розгойдуйте човен, керманича нудить»).

Ще одна «напруга» – «патріоти» (самопризначенці, які взялися диктувати щось від імені народу, а тих хто їм дорікає вони призначають у «несправжні українці», «зрадники» і «колаборанти»). За час каденції Зе (до початку повномасштабного вторгнення) влада кілька разів змінювала позицію після т.з. «акцій протесту ветеранів і активістів». Судячи з кількості «протестувальників» можна зробити висновок що на прийняття рішення може вплинути не тільки той у кого насправді є гроші, а й будь який пройдисвіт у якого є «зайвих» 10 – 15 тис доларів (стільки коштує найдорожча годинна акції «протесту» у якій бере участь від 100 до 500 осіб). Аби був дієвий ефект слід витратити ще 30 – 100 тис на оплату ЗМІ, аби це потрапило у вечірні випуски новин, і, все, можна бути спокійним – рішення буде таким як треба.

Згадаємо історію із закриттям телевізійних каналів. Під будівлю приходили «протестувальники»: 100 – 150 осіб, у продовж години щось кричали, щось  підпалювали і обіцяли наступного разу піти на Банкову. Заборонена тема, все що завгодно, але тільки не на Банковій (все, що там – це «проти Зе»).

Фахівці вважають, що головна фобія Зе це конгломерат попередніх трьох – страх втратити владу. Якщо інформацію подають під соусом «посягання на владу» – «ховайся»! Це навіть не червоний прапор «революції» для бика, це потяг без гальм, який летить у глухий кут, а під його колесами гине все (згадайте найближче оточення з ким Зеленський перемагав – їх нема: хтось на «задвірках» історії, хтось записаний у «вороги»). Пам’ятаєте таке прізвище Богдан (колишній керівник Адміністрації Президента)? Ось характеристика від нього членів фракції «СН» у ВРУ: «Никогда ни одна партия в Украине не формировала такой список. Разумеется, там разные люди. Там есть люди, которые ранее на рынке продавали фрукты, там есть свадебные фотографы. Там разные люди. Часть нашей работы – это формировать из них команду…

Там есть сумасшедшие люди, психически больные. Срез общества. Наука не установила, кто такой психически здоровый человек, у каждого из нас есть фобии, и у вас, и у меня. Нет эталона психически здорового человека. Кто-то себя ощущает зверьком – что мы можем сделать». https://taurica.net/377959-Administraciya-Zelenskogo-V-nashu-partiyu-popali-sumasshedshie-lyudi.html Чи є сенс коментувати те, що відбувається в країні? Фракція не змінилася, з неї пішли адекватні – «психічно хворі» залишилися.

А пригадаємо вислови «керманича». Перші публічні виходи Зе у люди викликали один скандал за іншим – він не розумів як себе поводити але й чути не хотів, що як Гарант Конституції повинен її дотримуватися в усьому.

Пам’ятаєте скандал у Бориспільської міської раді? Після представлення нового глави Київської області гарант вигнав з приміщення секретаря Бориспільської міськради Ярослава Годунка через те, що він дізнався про його начебто кримінальне минуле.

«Коли дуже багато кричать, я завжди прошу знайти мені в інтернеті щось про людину, яка дуже багато кричить… Я тут прочитав… секретар Бориспільської міської ради раніше засуджений (ч. 3 ст. 142 ККУ – розбій із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень) Ярослав Михайлович, вийдіть звідси, вийди звідси, розбійнику… Погано чуєш мене?.. Іди гуляй». https://politics.segodnya.ua/politics/tak-govoril-prezident-zelenskiy-1445172.html Президент не дав собі ради, що він не Цар і не Бог:

– секретар ради особа яка обрана людьми – має ті ж права, що й президент;

– користуватися інформацією з Інтернет не має права – не офіційна інформація (плітки, зведення рахунків);

– звернення на «ти» до незнайомої людини – невихованість;

– назвати злочинця злочинцем – має право тільки суд;

– людина, яка відбула покарання – вважається невинною перед законом.

За одну хвилину п’ять порушень Закону (що підпадає під дію ККУ) і тільки у світі цього він вже мав піти з посади (обіцяв: порушу Закон – піду у відставку).

Відзначився Зе ще одним емоційним висловом який став «крилатим». У селищі Золоте (Луганська область), спілкуючись з людьми (тоді ще просто людьми, а не організованими «статистами») він дізнавався думки людей щодо розведення військ. Бесіда була досить емоційна, він заявив, що люди за відведення військ і сказав добровольцям, щоб вони прибрали зброю. Емоції стали зашалювати і тоді прозвучало: «Я президент цієї країни, я ж не лох». https://politics.segodnya.ua/politics/tak-govoril-prezident-zelenskiy-1445172.html

На фобії Зеленського щодо втратити владу грають наближені: хочеш чогось досягти – говори про втрату влади. Хочеш когось прибрати його руками – розкажи, що особа посягає на його крісло. Звідси й така боротьба за доступ до тіла. Право на доповідь має вузьке коло осіб, які й формують його думку (хто з вас вірить у те, що Президент особисто пише коментарі у соціальних мережах, чи щоденні промови які розганяють по всім «доступним» ЗМІ перед сном)?

І тут вибух. Здавалося – «чергова страшилка»: Москва мріє здійснити хаос в Україні – начебто й не новина, але як це повідомлено! Президент особисто звинуватив росію в тому, що вона реалізує план «Майдан 3», через намагання розколоти суспільство, а кінцевий результат операції – його відставка.

Як пише Bloomberg зі слів українського президента (який посилається на дані розвідки, які надходять, зокрема, і від «партнерів»): «Для них «Майдан» – це переворот, тому операція зрозуміла». https://www.topnews.ru/news_id_798125.html

Що в цьому дивного? Те як про це говорить сам Зеленський. Те, що загарбники намагаються розколоти суспільство з середні держави – не дивно. Те, що вони хочуть розвести нас і союзників – природньо. Те, що Зеленський не трус – факт (у москві були переконані, що він полетить з Києва як тільки стане відомо про перетин кордонів, тим більше що притулок пропонували і сусіди з якими маємо загальні кордони і країни які знаходяться за морями – океанами).

Факт і те, що він і не хлопчик для биття на площі перед сільрадою. Те чого він набув за півтора роки не вдавалося жодному найдосвідченішому політику за десятиліття у владі – він став центром миробудування (Порошенко згриз собі лікті – йому, з його хворобливими амбіціями, такого не досягти ніколи).

Тому говорити про спробу «перевороту» який сьогодні неможливий з різних причин, а найголовніша – народ насправді не бачить іншої людина на цій посаді (будь-яка опозиція не збере проти Зеленського й 100 особі) – просто смішно. Сказав би хтось інший – було б зрозуміло. Але, заява самого Президента! Зеленському немає на що звертати уваги, за логікою він повинен був би просто посміятися над цими потугами і прокоментувати інформацію з доброю долею іронії і гумору. А він відреагував так, як було прогнозовано для людини з фобіями – він не оцінив це критично, він сприйняв це серйозно, а тому так гнівно розповідав, що хтось хоче його «повалити» (для фахівців це сигнал). Якби він адекватно проаналізувати ситуацію, то сміявся би сам, а так: хтось у черговий раз розіграв злий жарт і зіграв на його фобії.

Здається, що цього разу хлопчика з «піонерського табору» який намагався завжди бути першим переграв – аутсайдер, а «цар гори» став кричати «рятуйте», чим втратив авторитет у дівчат. Запис на «медляк» на тиждень наперед скасовано…