Потяг Байдена рвонув уперед

Вибори у США стартували. Ні, прапором ніхто не махав, з пістолета не стріляв, але саме 20 квітня сталася та сама історична подія, яка закінчиться у грудні, а її перший етап – 5 листопада 2024 року.

Про незвичний для нас формат проведення вибрів у США поговоримо окремо, а зараз про головну подію, яка пов’язує між собою війну в Україні та вибори Президента у США. 20 квітня 2024 року, майже рівно за 6 місяців до дня виборів потенційний кандидат Джо Байден (діючий Президент США) неофіційно почав виборчі перегони: яскраво, потужно, ефектно. Саме в цей день Палата представників схвалила законопроєкт про підтримку України, який передбачає витрати на загальну суму $60,84 млрд, з яких: 23,2 млрд. будуть витрачені в середні США на поповнення американських військових запасів, які скоротилися після поставок Києву; 11,3 млрд. на поточну діяльність американських військових (навчання українських військовослужбовців; військова присутність у країнах східного флангу НАТО).

Коли чекати допомогу?

Після завершення законотворчого процесу – приблизно два тижні. Перед цим 24 тижні США та світ були свідками суцільних чвар, зволікань, звинувачень, закликів, перемовин і ось все нарешті: демократи і республіканці разом проголосували за Україну – 311 «за», 112 – «проти» (від демократів 210 голосів «так» і нуль «проти», від республіканців 101 «за» і 112 «проти»).

Наступний крок – у найближчий вівторок (23 квітня) бюджетний запит має ще раз затвердити Сенат (там за Україну переконлива більшість). Ще напередодні голосування у Палаті представників лідер сенатської більшості Чак Шумер (демократ) написав: «сенатори закінчать перше голосування у вівторок». Потім – ще ряд голосувань, але, очікується, що до «вербної неділі» (28 квітня) законопроект пройде через Сенат. Далі під час «страсної» седмиці проєкт повинен підписати президент-демократ Джо Байден (який обіцяв зробити це негайно) і на Пасху (5 травня), ми повинні мати документ, який гарантує Україні поповненням запасів всього того, що вкрай необхідно якщо не для перемоги, то для того, аби громадяни відчували себе більш захищено, а військові мали чим боронити державу і знищувати ворога.

До чого тут вибори у США?

Як між собою пов’язані 5 травня і 5 листопада (між якими рівно 6 місяців)?

Для тих, хто не дуже знається на питаннях виборчих технології поясню: існує установа (серед політтехнологів західної моделі), що стартувати у такому масштабному проекті як вибори Президента слід за 6 місяців до дня їх проведення. Раніше не можна – виборці забудуть все, що було на старті, пізніше не можна – кандидата не встигнуть «розкрутити».

Виходячи з цієї догми я неодноразово наголошував, що до початку травня нам не слід чекати будь-яких змін з боку США. Там хлопці «прямі», як написано у «настанові» так вони й діють. Сказано за 6 місяців, отже ні днем раніше. Саме під такий графік у них вже давно складений сценарій всієї кампанії. Ті хто хоч раз працював з американцями знають (мені довелося там і навчатися, і стажуватися, а з їх представниками не раз працювати в Україні): якщо у проекті написано, що подія відбувається 5 травня, то не слід навіть мріяти, що це буде на день раніше чи пізніше. Якщо вам прийшла «геніальна ідея» після того як проект затверджено, годі закликати до змін – їх не буде.

Трамп (сам собі ідеолог і технолог) вважає, що він знає все краще ніж інші: стартував минулого року вважаючи, що це дає йому певні плюси. Баден в цьому плані більш консервативний і йде чітко по визначеним політтехнологами вежах. Виходячи з цього я не раз писав, що (хоч це і звучить цинічно) сподіватися на те, що Україна минулого року могла б отримати фінансування годі було й сподіватися. Байдену був потрібен ефектний вихід на сцену і він його готував. Без сумніву в цьому йому опосередковано «підіграв» диктатор «пу» з його страшилками і новими вбивствами в України. Хто його до цього спонукав? Самі США тим, що спочатку пригальмували, а потім й зовсім зупинили процес підтримки. «Пу» попався на «гачок», заковтнув його і став поводити себе відповідно розрахунків Білого дому – став більш «сміливим», адже був переконаний, що США «втомилися» і кинули Україну без грошей та військової допомоги. «Пу» не врахував стратегію технологів: чим більш драматична ситуація, тим більш ефектним буде «вихід» Байдена. «Повівся» на цей трюк і Трамп, який «невизначеність» Байдена сприйняв як слабкість. Трамп настільки переконав себе, що у нього все під контролем (спікер Палати представників – «його» людина) і він зможе тягнути із прийняттям рішення скільки завгодно, що розслабився і пропустив дуже болючий удар: демократи і республіканці – об’єдналися.

Заяви які стали звучати від спікера Сенату за два тижні до дня голосування ясно вказували, що ситуація змінилася (тут суто конспірологічне припущення: позиція була зрежисована від самого початку). Технологи розіграли класичний варіант: «поганий хлопець», який всім шкодив, все зрозумів і став «хорошим». Примітивно, прямолінійно, але для громадян середнього рівня освіченості цілком зрозуміло. Тут навіть три варіанти: перший – Спікер просто «поганий»; другий – Байден просто «хороший»; третій – «хороший» переконує «погано» і він вичиняє добру справу: звучать фанфари – на білому коні виїжджає Байден, всі встають і плескають у долоні. Фінал ще більш драматичний: виявляється, що насправді «поганий» хлопець – Трамп, це він лякав Спікера, це він забороняв вносити законопроект у залу, це він винен у тому, що Україна стала втрачати території, що тут гинуть люди… а Байден зумів всіх «переконати»! Цинічно, але цілком можливо.

Їх мало цікавить, що війна в Україні не іграшкова, що люди гинуть щодня, що Україна втрачає інфраструктуру, що майбуття зима може стати «льодовим періодом». Їм це байдуже, у них свої плани, свої розрахунки і свої перспективи – відповідно до графіку. І як би ми їх не благали – ми будемо отримувати те, що нам вкрай потрібно «вчора» тільки у той час, коли це закладено у їх графікі. Якщо там записано, що Байден за тиждень до дня голосування виходить до виборців і говорить: завдяки мені війна закінчилася і саме так рішуче я буду стояти на сторожі ваших інтересів всі наступні 4 роки, то це відбудеться тільки за 1 тиждень до дня голосуванні і ні днем раніше.

Ось чому я й говорю, що Байден стартував яскраво і ефектно. Для внутрішнього споживача вже пролунали заяви: «я відстоюю», «я працюю», «я несу», «я кращий». Це демонструє: Байден – діє, Трамп – базікає. Американцям не випадково стали пояснювати, що голосування щодо виділення коштів для України це «добре» для американців. По-перше, це фінансування власного військово комплексу (23 млрд будуть витрачатися на військові потреби з виготовлення зброї, яку будуть виробляти у США). По-друге, ви хочете аби ваші діти воювали? Ні! Якщо «пу» переможе Україну, то він не зупиниться і нападе на когось у Європі (країну члена НАТО), тоді, відповідно до 5 статті Статуту (напад на одну країну означає напад на всіх) воювати будуть всі, у т.ч. й американці. Аби цього не сталося (гроші все одно доведеться витрачати на озброєння) давайте дамо зброю Українцям – нехай воюють, а ми будемо на цьому заробляти. Знову цинізм? Так. Чи розуміє таке викладення пересічний американець? Ще й як. Частка тих, хто підтримує війну чужими руками (т.т. війну України за своє звільнення і фактично замість Європи і США) з початку цього року зросла на 15 – 17% (для Америки де ½ населення ніколи не чули про Україну, це суттєвий відсоток).

На фоні цього зростає відсоток тих, хто підтримує Байдена з його «далекоглядністю», тоді як Трамп пропонує «заморозити» конфлікт.

У минулі вихідні чи не всі провідні політики світу висловилися з приводу історичного рішення і привітали Байдена зі значною перемогою.

Володимир Зеленський, Президент України https://www.bbc.com/russian/articles/c84zy8vn8zeo: «Цей життєво необхідний законопроект про американську допомогу, ухвалений сьогодні Палатою представників, не дасть війні розростись, врятує тисячі та тисячі життів та допоможе обом нашим країнам стати сильнішими. Справедливий мир та безпека можуть бути досягнуті лише завдяки силі».

Єнс Столтенберг, генеральний секретар НАТО: «Вітаю ухвалення цього законопроекту Палатою представників. Це демонструє двопартійну підтримку України, що зберігається». Принагідно нагадаю, що 19 квітня під час засідання Ради Україна-НАТО союзні міністри оборони домовилися надати подальшу військову підтримку Україні, включаючи кошти для ППО.

Лорд Девід Кемерон, міністр закордонних справ Великобританії: «Підтримка Палатою представників США фінансування… для України – це життєво важливий крок уперед. Якщо Путін колись сумнівався у рішучості Заходу підтримувати Україну, це показує, що наша колективна воля не померкла».

Джо Байден, Американський Президент: «Сьогодні члени обох партій у Палаті представників проголосували за просування інтересів нашої національної безпеки та чіткий сигнал про силу американського лідерства на світовій арені. У цей критичний переломний момент вони об’єдналися, щоб відповісти на виклик історії, ухваливши вкрай необхідний закон про національну безпеку, за забезпечення якого я боровся місяцями».

Потяг Байдена рушив, дрезина Трампа застрягла у пустелі Невади.