Історія командира екіпажу операторів БпЛА “Спарта” 808 Дністровської окремої бригади

Його чекають дружина й троє дітей. Він міг залишитися вдома на законних підставах. Але з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Тепер Циган – командир екіпажу операторів БпЛА “Спарта” одного із саперних підрозділів 808 Дністровської окремої бригади підтримки. Посилаючись на пресслужбу бригади, про це розповідає “Бессарабія INFORM”.

Захисник з позивним Циган родом з села Нагірне Ренійського району. Каже, що довго не вагався, коли вирішив долучитися до війська.

“Багато хто з мого оточення пішов до ЗСУ з самого початку. Однокласники, друзі. Тому я теж вирішив, що треба йти”, – пояснює Циган.

Службу в 808-й розпочав водієм у понтонному підрозділі. Був на Херсонському напрямку. Згодом разом із побратимами перейшов до саперів, коли в бригаді почали формувати підрозділ дистанційного мінування.

Сьогодні він командує екіпажем “Спарта”. І, схоже, знайшов у цій роботі саме те, що йому потрібно: важливу справу, відповідальність за результат і команду, з якою вони розуміють одне одного без зайвих слів.

Особливе задоволення – коли командир повідомляє про втрати противника на мінах, установлених їхнім екіпажем.

“Мені однаково подобається бачити, як ворог підривається на наших мінах, і бути разом із моїми хлопцями”, – розповідає Циган.

Водночас він пояснює: справа не в бажанні насолоджуватися чужою смертю. Для нього все набагато прагматичніше – зупинити ворога, щоб той більше не ліз на українську землю. А найбільше моральне задоволення він отримує від бойового братерства.

“Хлопцям подобається зі мною працювати, а мені – з ними. Обстановка в колективі для результату визначальна. Ми розуміємо одне одного, радимося, водночас хлопці слухаються мене. Робимо одну справу”, – зазначив захисник.

За час служби екіпаж “Спарта” виконував бойові завдання на Сумському, Донецькому та Харківському напрямках. Залежно від завдань доводилося працювати й на ураження, і з дистанційного мінування.

“Коли були на Сумщині, то і мінували, і працювали на ураження. А зараз ми суто мінуємо”, – уточнює командир.

Окрема тема для Цигана – “Вампір”. Важкий гексакоптер став для саперів справжньою робочою конячкою. Раніше міни доводилося нести на собі, вручну встановлювати, а потім повертатися під вогнем противника. Тепер дистанційне мінування дає змогу виконувати цю роботу швидше й, головне, зменшувати ризик для особового складу.

“От він наводить їм страху, – сміється Циган і додає, – то, мабуть, тому вони і називають його “Бабою Ягою””.

Противник теж не стоїть на місці: удосконалює протидію нашим операторам. Та є й приводи для гордості. Один із бортів екіпажу “Спарта” здійснив понад 300 вильотів.

Для командира це не привід вихвалятися, а результат спільної роботи. Так само стримано він реагує і на згадку про те, що в травні 2026 року бригада посіла перше місце за кількістю встановлених мін.

— І це добре! – коротко відповідає Циган.

Без гучних слів. Є завдання, є побратими, є робота, яку треба виконувати.

А вдома чекають дружина й діти. Під час нечастих зустрічей Циган намагається заспокоїти рідних, запевняє, що обов’язково повернеться і вже залишиться вдома.

Але спочатку потрібно завершити місію, заради якої він колись зробив свій вибір, – захистити Україну, щоб кожен із нас мав куди повертатися.

Раніше ми повідомляли: На Одещині стартує проєкт RIVERS, спрямований на відновлення інфраструктури Придунав’я