Свято крізь сльози: у Владичені Болградської громади вшанували Героїв та відзначили День села

Минулими вихідними село Владичень Болградської громади відзначило солідну дату — 222 роки з дня свого заснування. Проте цьогоріч свято рідного дому на березі Ялпуга мало особливий гіркий присмак розлуки та війни. Адже усі урочистості в селі — від ранкових заходів до вечірньої програми — були присвячені вшануванню сучасних Героїв України та земляків, які віддали життя у боротьбі з російським агресором. Про це повідомляє «Бессарабія INFORM».

Суботній ранок 23 травня розпочався на території Владиченського ліцею, де з нагоди Дня Героїв України відбулася надзвичайно зворушлива й історична подія. Тут зібралися односельці, педагоги, учні, представники місцевої влади та громадськість, аби відкрити три меморіальні дошки загиблим воїнам-землякам — Івану Сайтарли, Віктору Кожуріну та Валентину Булгару. Відтепер їхні імена назавжди закарбовані біля Владиченського ліцею як символ мужності, самопожертви та любові до Батьківщини. Поклавши квіти до гранітних плит на честь Героїв, присутні хвилиною мовчання згадали всіх борців за свободу нашої держави від козацьких часів до сьогодні.

Вшанування Героїв продовжилося ввечері у концертній залі Владиченського клубу, де відбулися урочистості з нагоди 222-річчя заснування села під символічною назвою «Святе, як хліб, моє село».

Святкову програму відкрив дитячий вокальний колектив «Дружба» піснею «Ти моя країно». Проте навіть у день свята головною темою вечора залишалася пам’ять про тих, завдяки кому сьогодні громада може жити та збиратися під мирним небом.

Болградський міський голова Сергій Димитрієв вручив родинам полеглих захисників – Івану Сайтарли, Віктору Кожуріну та Валентину Булгару – знаки  «Почесний громадянин села Владичень» (посмертно).

Очільник громади висловив слова підтримки родинам загиблих воїнів, підкресливши, що біль втрати є спільним болем усієї громади.

«Іван Сайтарли, Віктор Кожурін, Валентин Булгар назавжди залишаться в історії не лише вашого села, а й усієї Болградської громади. Вони віддали найдорожче — своє життя — заради того, щоб Україна жила, щоб наші діти мали майбутнє, щоб над нашими селами й містами майорів український прапор», – підкреслив Сергій Димитрієв.

Додамо, що посмертну нагороду під час урочистостей змогли отримати батьки Івана Сайтарли. Родини двох інших полеглих захисників, Віктора Кожуріна та Валентина Булгару, не змогли бути присутніми на вечірньому заході з поважних причин. Тому почесні знаки та посвідчення їхніх синів будуть передані їм старостою села Владичень.

Попри немирний час і глибокий сум за втраченими земляками, 222-га річниця Владичені показала головне — бессарабські села залишаються надійним тилом, де вміють згуртовано працювати, щиро допомагати армії та свято берегти імена тих, хто став янголом-охоронцем для своєї малої батьківщини.

Фото “БІ” та Владиченського ліцею

Раніше ми повідомляли: 12 500 доларів за «свободу»: на Одещині псевдовоєнком погорів на схемі «Ваш син у ТЦК»

Фото з місця подій