Служба як призначення у житті: офіцер ДПСУ Ігор Перегняк – про свій військовий шлях, пов’язаний із Бессарабією

Сьогодні, 30 квітня, Україна вшановує оборонців держрубежів – прикордонників, які не просто оберігають адміністративні межі України, а й у складі Сил оборони мужньо виборюють мирне небо над нашими головами. Щемливою історією про шлях до військової служби та мріями про мирне майбутнє поділився Ігор Перегняк – військовослужбовець ДПСУ, якого у Бессарабії пам’ятають як очі та голос Ізмаїльського прикордонного загону, хоча наразі служба покликала офіцера далі “столиці Придунав’я”. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM” з посиланням на його сторінку у Facebook. 

Наразі підполковник є помічником начальника регіонального управління – начальником сектору взаємодії із ЗМІ Південного регіонального управління ДПСУ.

За словами прикордонника, саме приклад батька-військового вплинув на вибір майбутньої професії Ігоря. Тому в 11 класі серед безлічі навчальних закладів він обрав військовий виш.

“Батько — військовий, тож, як то кажуть, «ближче до тіла» була військова справа. Мабуть, діти військовослужбовців, знаючи, що таке служба зсередини, переживаючи переїзди з одного місця на інше, підсвідомо готові до такого подальшого життя.
Доленосною у виборі військової професії стала зустріч та знайомство на ринку мого батька з полковником, тоді ще прикордонних військ. Той розповів, що є така Національна академія прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, які напрямки підготовки там існують. Батько, приїхавши додому, розповів у притаманній військовому манері щось на кшталт: «Це елітні війська — на рівні з десантурою, військовими моряками». Коротше, я замислився про вступ до вишу, де навчають на офіцера-прикордонника”, – розповів Ігор Перегняк.

Щоб вступити до того самого престижного виш, Ігорю довелося відвідувати додаткові заняття з правознавства та інших предметів. Велику увагу майбутній військовий присвятив фізичній підготовці та тренуванням.

“При вступі показав один із найкращих результатів: відірвався від натовпу абітурієнтів десь на пів кілометра, з результатом на 3 км — 10:24. Ще й пам’ятаю, когось тягнув під горку — такий собі альтруїст.
Потім — інші іспити: історія, право, українська, профвідбір. Я вступив. Здійснилася мрія”, – згадує прикордонник.

Курсантські роки у військовій академії були нелегкими, адже вони суттєво відрізняються від навчання цивільних, проте Ігор Перегняк називає їх цікавими та додає, що завжди пам’ятає перші офіцерські погони.

“Навчання було цікавим. Особливо любив вогневу підготовку, фізо та більшість юридичних дисциплін. На 3 курсі ми обрали військові спеціальності: «зелений кордон», «вихователі», «тиловики» та «прикордонний контроль». Я обрав прикордонний контроль, бо знав, що ця професія пов’язана зі спілкуванням та комунікацією з людьми.
Отже, випуск 2005 року. Випускники Національної академії Державної прикордонної служби України вишикувалися на центральній площі Хмельницького. Понад 200 випускників у білих сорочках та у «парадках» отримали свої перші й такі довгоочікувані офіцерські погони”, – згадує прикордонник.

Ігор Перегняк зазначає, що за 20 років служби в ДПСУ жодного разу не пошкодував про обраний шлях військового, та зазначає, що це і є його призначенням у житті.

“Служба стала моїм життям, моїм хобі, моїм призначенням. І хоч вона ніколи не була медом, сподіваюся, що ми переможемо та будемо разом жити у вільній і процвітаючій країні — в межах кордону 1991 року.
Усіх моїх побратимів вітаю з Днем прикордонника України! Усіх, кого забрала клята війна, — завжди пам’ятатиму…
Слава Україні! Слава побратимам у зелених беретах”, – написав прикордонник.

“БІ” також щиро вітає мужніх та сильних воїнів у зелених беретах із професійним святом. Вдячні за оборону та захист.