Зима на виживання: чи реально середньостатистичній родині з Бессарабіі обігріти житло – ціни, результати опитування, коментарі

0 коментарів 33912 переглядів

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)


В розпалі опалювальний сезон 2023-2024. І хоча багато хто з нас й досі не повністю оговтався від торішнього холодного блекауту, влада попереджає: нова зима в країні може бути ще важчою, ніж минула. Тож ще з літа кожен українець намагається запастися усім необхідним – як може: хто дровами та вугіллям, хто свічками та портативними балонами, хто акумуляторами чи генераторами, а хто – усім одразу. В яку ціну середньостатистичному мешканцю міст Бессарабії може обійтися комфорт, чому в витратах одних – тисячі, а в інших – десятки тисяч гривень, та як пережити зиму, аналізувала “Бессарабія INFORM”.


Розглядаючи усю територію Бессарабії з точки зору варіантів опалення, одразу кидається в очі важлива відмінність – одна частина регіону газифікована, інша – ні. Населені пункти, яким у 90-х пощастило отримати газопровід, мають, щонайменше, додатковий варіант на вибір – чим обігріти свою оселю. Проте, як вдалося з’ясувати, не такий вже він і солодкий, адже чим далі – тим більше від нього відмовляються, особливо у невеликих населених пунктах. Разом з тим доволі популярним є електричне опалення. Окремі міста досі мають центральну систему (загальні котельні). Проте старі-добрі індивідуальні пічки та котли не це скасовує. Більше того, з минулої “темної” зими вони знову  опинилися у тренді.

До речі, ми запитали, чим опалюють свої мешкання читачі нашого офіційного телеграм-каналу, і “тренд” підтвердився. Як бачите, більшість дійсно обрала варіант бути самим собі кочегаром (34% опитаних), за друге і третє місце сперечаються електричне та газове опалення, а найменша кількість у центрального. Разом з цим, 8% взагалі запевняють, що зимуватимуть без обігріву через брак коштів.

Зима на виживання: чи реально середньостатистичній родині з Бессарабіі обігріти житло - ціни, результати опитування, коментарі

Що з цінами?

Ціни на тверде паливо та його асортимент для різних населених пунктів Бессарабії, на наше здивування, виявився майже однаковим. Незначну різницю відіграє близькість до залізничних шляхів.

Згідно з опрацьованими журналістами “БІ” оголошеннями, не колоту деревину можна придбати від 1800 до 2500 за куб, де дорожчими, звичайно, є тверді породи, які, відповідно, горять і гріють довше. Вугілля у середньому стартує від 12 000 за тону. Загалом пропонують газове різного ступеню твердості. Популярного антрациту, який завозили з Донеччини, майже немає, окрім невеличких залишків на окремих складах, котрі продають ледь не за ціною золота. Проте за цю “елітну” сировину нерідко намагаються видати підробку. Наприклад, підприємець з Кілії розповів “БІ”, що замовив велику партію антрациту “горішок”, спробувавши кілька мішків товару напередодні, але те, що привезли великою партією, вже значно відрізнялося якістю, тож довелося усе повернути та роздати передоплати клієнтам. Ще можна купити доволі популярні брикети, вартість яких у середньому сягає від 7000 до 8000 тисяч гривень, проте багато видів котлів до них не пристосовані, та і тепла вони дають значно менше, ніж будь-яке вугілля.

Ми запитали у підприємця, який працює у Бессарабії за франшизою всеукраїнської компанії, чи дорожчатиме вугілля взимку. Говорить, що навпаки – топова ціна була напередодні опалювального сезону, коли був найбільший попит. Хіба що може бути таке, що у розпал зими нічого буде купувати, тож наш співрозмовник радив не затягувати з покупкою. Наразі дефіциту, який спостерігався торік, вже немає.

Зазначимо, що той, хто шукає матеріал для опалення дешевше – знайде його, адже в регіоні працює чимало нелегалів, які скошують ціни офіційним постачальникам. Також тишком-нишком продають деревину, вкрадену з лісопосадок. Вона, авжеж, також за солодкою ціною, адже у цьому випадку ризикує і чорний лісоруб, і покупець. Проте, на жаль, нерідко людина підтримує зелений злочин, тому що вимушена. Порахуємо, не претендуючи на досконалу точність: аби протопити середньостатистичний будинок, потрібно близько двох тонн вугілля та хоча б два куби дров. А це близько 30 тисяч гривень, що дорівнює понад п’ятьом місячним мінімальним зарплатам одного члена сім’ї. Скільки це пенсій, боляче навіть рахувати.

На електриці, якщо гріти дійсно до тепла, з урахуванням недавнього подорожчання – не дешевше. Стандартний шестикіловатний котел за умови цілодобової роботи на максимумі нагріє на 15,84 грн на годину, 380,16 грн в день, та 11,404 грн в місяць. Передбачаючи зміну погоди та інших факторів, візьмемо не найвищі показники, а середні, тобто постійну роботу котла на середній потужності – це 5,702 гривні в місяць. Оскільки опалювальний сезон у Бессарабії триває щонайменше п’ять місяців, за весь час виходять ті ж самі +- 30 тисяч гривень, як і у випадку з твердим паливом. Зазначаємо, що кінцева сума залежить від  багатьох факторів, зокрема типу обладнання, енергоефективності будинку, температури за вікном тощо, тож кожен обирає найвигідніший, найкомфортніший варіант саме для своєї оселі та з огляду на свої потреби й можливості. Хтось опалює цілий будинок, хтось – топить піч на дві-три кімнати. На жаль, у будь-якому разі опалювальний сезон буде недешевим. Проте життя нерідко змушує забути про комфорт: економити – мерзнути – терпіти.

“Мій батько, хоча йому вже далеко за 70, ще з літа починає їздити у посадки, де збирає сухостій – опалі гілки. Возить потроху, це дозволено. До зими в нього сарай заповнено. І, уявіть, робить брикети сам – з побутових відходів, опалого листя, навіть курячого посліду (облаштував собі саморобний пристрій). Адже купити вугілля на свою пенсію він не може, дрова теж для нього дуже дорогі. А мерзнути хто ж хоче?”, – розповіла нам мешканка Кілії Наталя, яка живе у багатоквартирному будинку і обігрівається виключно електрикою. Проте батькові запаси не раз виручали сім’ю жінки, коли надовго вимикали світло минулою зимою.

Зазначимо, що купити дрова точно офіційно та ще й за доволі гарною ціною можна на державному ресурсі Єдрова. Тільки є у цієї пропозиції істотний мінус – заплатити за дрова можна менше, ніж за доставку, в разі, якщо найближчий офіційний продавець знаходиться далеко від вас. Спробуйте вписати свої дані, та калькулятор сайту все вам покаже.

Додамо, що нужденні мають змогу писати заявки до міських/сільських рад, на виділення їм дров, котрі комунальні служби випилюють в ході санітарної обробки. Але нерідко заявки залишаються без розгляду через відсутність сировини.

Також ми зробили аналіз, чим опалюються і чим рятувалися під час блекауту такі міста Бессарабії як Ізмаїл, Аккерман, Болград, Кілія тощо.

“Ми вже давно усією родиною перейшли на електро. Але минулоріч так раділи, що не розібрали стару пічку”, – розповідає кореспондентам “БІ” мешканка Ізмаїлу Наталя і згадує, як екстрено шукали дрова, аби обігріти будинок після перших тривалих відключень. Коли стало зрозуміло, що рашисти обстрілюватимуть критичну інфраструктуру регулярно, запаслися й вугіллям.

Загалом жителі Столиці Придунав’я зігрівалися в умовах минулорічного блекауту по-різному. Найбільше пощастило тим, чиї будинки підключені до центрального опалення, яке в Ізмаїлі досі досить популярне на відміну від усіх інших міст Бессарабії. Чим воно добре – працює без світла. Тож таким людям боліло одне – як розігріти їжу, якщо обладнання електричне. Трохи менше пощастило власникам індивідуального газового опалення, які стали заручниками однієї обставини: без електрики не працює насос, який доставляє тепло у квартири. Та це більшості користувачів вдалося вирішити придбанням акумулятора. Не варто й казати, який попит був на цей скарб, від чого, звичайно, до небес злетіли й ціни. А от ізмаїльцям, які мають електрокотли або звикли обігріватися за допомогою камінів та кондиціонерів, довелося не солодко. Тут і стали у пригоді нерозібрані “про всяк випадок” пічки, та знову стали максимально актуальними дрова, вугілля та брикети. З огляду на це й цього року ізмаїльці завчасно запасаються твердим паливом.

“Хоч це і дуже дорого, але мені спокійніше, що дрова лежать на готові. Тому що минулої зими ми кілька днів прожили з тримісячною дитиною у родичів тому, що в нас вдома було критично холодно, а топити було нічим. В хід спочатку пішли старі папери, коробки, ящики, сміття, але це не давало тепла. Кинулися шукати дрова – дефіцит був страшенний, від чого ціни просто зашкалювали. Цьогоріч ми віддали за дрова три мої місячні зарплатні, і це далеко не та кількість, якої нам вистачить. Зайвих грошей немає, тому будь що буде, якось перезимуємо. Сподіваємося, що вже не буде так важко, як рік назад, і ми зможемо вмикати кондиціонер, але розуміємо, що рашисти не зупиняться, тож готові до всього”, – ділиться Ірина, мешканка міста Ізмаїл.

В Аккермані центральне опалення стосується лише багатоквартирних будинків, та й не всіх. Газ як засіб для опалення також використовують лише частково, адже це в умовах саме цього міста виходить дорожчим за альтернативні види. Приватний сектор здебільшого сам собі кочегар – майже кожен має пічку або котел. Також до минулої зими було популярним електроопалення, але зараз багато хто забезпечив собі запасний варіант – відремонтував стару піч або знову підключився до газу. Також попит на електроопалення впав через здорожчання електроенергії у червні 2023 року до 2,64 грн за кіловат.

“Вирішили не ризикувати, сподіваючися на електро, та закупили три куби дров. Запасатися вугіллям дорого, дрова думаємо докупляти за необхідністю, але все ж сподіваємося, що буде світло, і ми зможемо вмикати теплу підлогу, якої нам вистачає для обігріву частини будинку, де ми всі тіснимося взимку, адже гріти усю площу дуже дорого”, – зазначає нам мешканка Аккерману Світлана.

Ще один райцентр Бессарабії – Болград – також надає перевагу пічному опаленню, не дивлячись на те, що місто газифіковане. За словами місцевих, на початку 90-х, коли проводили газ, багато хто тимчасово відмовився від пічок, але через здорожчання послуги люди у більшості поступово повернулися до них.

Такі містечка як Кілія, Татарбунари, Вилкове, Сарата, а також більшість сіл, де немає газу, й думати забули, що хтось надаватиме тепло, тож забезпечують собі його виключно самі. Наприклад, в Кілії навіть у багатоповерхівках немає жодного варіанту опалення, окрім електричного, тож переважна більшість людей гріються камінами, теплими підлогами та кондиціонерами. Найкмітливіші підстрахувалися й, уявіть, встановили котли на твердому паливі прямо у квартирах! І хоча це й небезпечно, й незаконно, не виключенням є навіть верхні поверхи. Окрім цього, у кожного другого у квартирі встановлено газовий балон для приготування їжі. Тож, коли Кілію торкнувся блекаут, та зникло світло у багатоквартирних будинках, люди, які не мали альтернативи, були у відчаї. Найгірше було тим, хто навіть для приготування їжі використовував електричні прилади. На щастя, місцеве керівництво знайшло можливість перевести більшість будинків на лінію критичної інфраструктури (до медзакладів), адже стало питання неможливості великої кількості людей мешкати у власних квартирах, проте не у всіх випадках це вийшло з технічних причин. Тож тим, кому не пощастило, довелося імпровізувати: гріти оселю усіма доступними способами одразу за ті три години, коли з’являлося світло (хоча це майже не давало ефекту), набирати пляшки гарячою водою, аби нагріти постіль, готувати одразу велику кількість їжі, прати, прасувати, прибирати тощо. Для побутових справ за графіками включень прокидалися навіть вночі.

Хуртовина, яка трапилася 26 листопада, і залишила без світла тисячі абонентів у Бессарабії, нагадала жахи минулої зими. Проте і вона, і нещодавні аварійні відключення ще раз показали – українці незламні. І щодалі, тим більше ми готові до усіх складностей, адже знаємо дві аксіоми: є військові в окопах, яким важче; Україна переможе зло, і все стане на свої місця.

З останнім днем осені вас, любі читачі! Теплої та світлої нам зими!

guest

0 коментарів
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Поділіться своєю думкою з цього приводу в коментарях під цією новиною!x