Шануємо, пам’ятаємо і будемо пам’ятати: в містах Бессарабії відзначили треті роковини початку російсько-української війни

Ранок 24 лютого 2022 року змінив життя українців назавжди – росія розпочала широкомасштабний наступ на нашу країну, оголосивши проведення «спеціальної військової операції». Світ вважав, що ми не вистоїмо й трьох днів, але вже рівно три роки, як найкращі сини та доньки України захищають тил, виборюють кожен метр своєї Батьківщини та доводять, що таке незламність нації. З нагоди річниці вторгнення зранку вперше Україна стала до загальнонаціональної молитви, яку нещодавно було започатковано Верховною Радою України, а також у більшості населених пунктів країни пройшли події різних форматів. До них у Бессарабії долучилися кореспонденти «Бессарабії INFORM».

Болград

Після хвилини мовчання під звуки Духовного Гімну України, написаного Миколою Лисенком на слова Олександра Кониського, присутні піднесли спільну молитву за мир і наших захисників. Таким чином мешканці Болграда вперше взяли участь у Національному дні молитви.

Про трагедію українського народу, його мужність та незламність попри всі тяжкі випробування, втрати у своїх промовах зазначали начальник Болградської районної військової адміністрації Михайло Шарафаненко, заступник голови Болградської районної ради Володимир Романовський, перший заступник Болградського міського голови Андрій Гарвалов та ієрей Спасо-Преображенського собору Михайло Савка.

«Нехай якнайшвидше прозвучить сигнал миру, нехай Господь береже Україну та українців, а всі захисники повернуться додому», – побажав священник перед тим, як зачитати молитву за наших воїнів.

ЇЇ зворушливим породженням стала пісня «Молитва за Україну» у виконання соліста Центру культури та дозвілля Болградської міської ради Володимира Стаматі-Грубіяна, а також композиція «Злякані птахи», яку заспівав Борис Луценко.

Не менш пронизливо продекламувала вірш Василя Симоненка «Де ви кати – лихо народу?» акторка народної театральної студії «ОнгЪл» Олена Кальчева.

У кожному слові звучали біль утрати, гордість за героїчний народ і віра в перемогу.

«Цього року, поки триває війна… до перемоги, ми не можемо ані знати точної кількості жертв, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство зробить усе можливе, щоб кожен загиблий Герой залишився в нашій пам’яті, а наша пам’ять про них була завжди живою…», – зазначив ведучий заходу Олег Згардан.

Завершився захід покладанням квітів до Меморіалу Слави – у пам’ять про всіх, хто віддав своє життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Шануємо, пам’ятаємо і будемо пам’ятати…

Білгород-Дністровський

У Білгороді-Дністровському меморіальний захід до третіх роковин великої війни «Ми пам’ять закарбуємо в віки» відбувся на Алеї пам’яті. Віддати шану Героям, які віддали свої життя за наше мирне небо, зібралися рідні загиблих захисників, керівництво міста та району, представники військових формувань та небайдужі городяни.

Разом зі всією Україною, яка сьогодні відзначає День молитви, присутні спрямували свої звернення про мир до Бога, слухаючи духовний гімн нашої держави “Боже, великий єдиний”.

О 9:00 присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання, після чого поклали квіти до Пам’ятного знаку в сквері Військової Слави.

Ізмаїл

В Ізмаїлі відбулася церемонія покладання квітів на Алеї Слави, де поховані полеглі Захисники. Участь у події взяли керівництво Ізмаїльської РВА та Ізмаїльської міської ради, а також військові, родичі загиблих, небайдужі містяни. Зокрема прихилили коліно в пам’ять про подвиг захисників-земляків Родіон Абашев та Андрій Абрамченко.

На своїй сторінці у Facebook міський голова Андрій Абрамченко поіменно згадав усіх загиблих захискинів-ізмаїльців. Це капітан Олександр Світличний, штаб-сержант Андрій Запорожцев, старший сержант Євген Кльован, солдат, старший стрілець Юрій Караванський, штаб-сержант В’ячеслав Куля, головний сержант Тимур Куницький, солдат Владислав Гузенко, солдат Руслан Юдін, солдат Михайло Кіосе, старший лейтенант Євгеній Ромовський, старший сержант Володимир Сидоренко, солдат Михайло Діденко, солдат Олександр Єфимов, солдат Олексій Стоян, солдат Віктор Логінов, солдат Сергій Левченко, майор Сергій Гоменюк, солдат Руслан Федик, солдат Валерій Кидик, солдат Віталій Сиваченко, старший сержант Володимир Хану, солдат Роман Сергєєв, солдат Григорій Міхов, солдат Богдан Міхалакі, штаб-сержант Геннадій Горшков, солдат Володимир Іванов, солдат Андрій Ширенков, старший солдат Віталій Гусаков, солдат Сергій Байков, солдат Олексій Мельник, солодший сержант Валентин Стефаніка, солдат Леонід Шахрай, лейтенант Віктор Чечін, сержант Геннадій Степанов, сержант Сергій Шелковников, солдат Олександр Кройтор, солдат Олександр Горобченко, старший лейтенант Ярослав Білинський, солдат Віктор Мазурін, старший матрос Василь Унгурян, солдат Максим Горбаченко, сержант Сергій Колотенко, солдат Віталій Тарица, сержант Микола Гаврилюк, старший сержант Максим Сидоренко, молодший сержант Юрій Гулій, штаб-сержант Віталій Дєвкін, солдат Олексій Гайсюк, солдат Сергій Полтавський, солдат Сергій Климець, солдат Руслан Кононенко, старший сержант Юрій Сергєєв, капітан Валерій Найдюк, солдат Валерій Степанов, солдат Володимир Гребенюк, солдат Родіон Щегловітов, сержант Роман Ничипуренко, старший матрос Ілля Грищенко, лейтенант Руслан Фокшек. Вічна слава кожному!

Арциз

В Арцизі представники міської ради, комунальних установ, родичі загиблих героїв та небайдужі мешканці також приєднались до Національного дня молитви та зібралися на Алеї Слави “Незламні”, щоб разом помолитися за мир, за захисників України та за наше спільне майбутнє. Пам’ять Героїв вшанували квітами.

Кілія

В Кілії до вшанування загиблих українців долучилися представники місцевого самоврядування на чолі з першою заступницею Кілійського міського голови Ольгою Гац.

До пам’ятного знаку Героям України, а також портретів земляків, які загинули на полі бою, були покладені квіти та лампадки. Кожен низько вклонився захисникам нашої Батьківщини.

Подію не анонсували заздалегідь, тому вона не пройшла за участі великої кількості присутніх. Проте можна було спостерігати, як до портретів хлопців з самого ранку приходять родичі, аби помовчати поряд з їхніми зображеннями про жахливу сторінку нашої історії, яка упродовж цих трьох років забрала у них найдорожчих.