Злісне беззаконня – від представників Закону: героїня «БІ» з Болградщини досі не може возз’єднатися з маленьким сином попри вже друге рішення суду на її користь

На початку червня цього року «Бессарабія INFORM» розповіла шокуючу історію уродженки Болградського району Діани Водник, яку колишній чоловік без жодних законних на це підстав розлучив з єдиним п’ятирічним сином. Страшний сон нашої героїні, на жаль, досі не має кінця. Попри друге рішення суду на користь мами та усі законні підстави на примусове вилучення дитини у батька, хлопчик досі є його в’язнем. Ба більше, ігноруючи свої обов’язки, правоохоронці замість допомоги звинувачують жінку у надмірній настирливості, котра заважає (!) їм працювати. Які перепони довелося пройти Діані за останні два місяці, аби стати бодай на крок ближче до найріднішого, вона розповіла нашій кореспондентці. 

Нагадаємо, молода жінка вже третій рік поспіль бореться за право бути поруч з хлопчиком, якого попри рішення Болградського районного суду, а потім – й апеляційної інстанції їй не віддають колишній чоловік та його батьки, силоміць утримуючи у себе. Не квапилися з допомогою й правоохоронні органи. Це змусило Діану звернутися з криком про допомогу до редакції «БІ» з надією на те, що на її трагедію звернуть увагу громадськість, а також відповідні органи. Що  її нарешті почують, і переможе Закон.

У попередній статті ми не тільки розповіли історію Діани, а й пообіцяли звернутися до Болградської окружної прокуратури, а також відділу Болградської поліції, щоб отримати відповідь правоохоронців на  офіційний запит редакції  стосовно справи Діани Водник.

Копії цих відповідей ми публікуємо тут, аби читач мав змогу переконатися, що їх об’єднує одне –  посилання на таємницю досудового  слідства, яке проводиться в рамках кримінального провадження, що було розпочато Болградською окружною прокуратурою за заявою Діани Водник від 4 червня 2024 року (вже після публікації статті) за фактом невиконання рішення Болградського районного суду від 11.04.2024 року її колишнім чоловіком.

Відповіді Болградської окружної прокуратури:

Відповідь Болградського відділення поліції

Відтоді минуло вже два місяці. Ми зв’язалися з жінкою, щоб дізнатися, чи змінилася на краще її ситуація, чи бачиться вона із сином. Але, на жаль, як розповіла пані Діана, її історія досі не має справедливого закінчення. Хоча деякі зміни й сталися.

– Діана, розкажіть, чи змінилося щось у вашому житті після того, як ми оприлюднили вашу сповідь?

– Змінилося, але не на краще. Хоча я зовсім не жалкую про те, що дала розголос. Я й наразі його потребую. І, напевно, ще більше. Судіть самі. Після мого інтерв’ю колишній чоловік, батько нашого спільного сина, зайняв зовсім категоричну позицію. Коли я в черговий раз приїхала, щоб побачити сина, він та його рідні дали чітко зрозуміти, що ані на побачення з дитиною, ані на те, щоб забрати сина, я розраховувати не можу. Довелося вкотре звернутися на «102». Але замість того, щоб допомогти мені побачитися з сином, забрати його, на що я мала право згідно з попереднім рішенням Болградського районного суду, дільничний офіцер Городненської громади, де мешкає моя дитина, склав на мене постанову про адміністративне правопорушення та наклав штраф у розмірі 850 гривень.

– Чим він це обґрунтував?

– Інспектор зробив висновок, що мій виклик стосовно того, що колишній чоловік не віддає мені дитину за рішенням суду, був хибним, мовляв, що не він винен, а це дитина не захотіла йти зі мною. Хоча я навіть не бачила сина, та й він мене. В той день я не могла прийти до тями від всього цього….

– Наскільки я пам’ятаю, це було ваше не перше звернення про допомогу до поліціантів?

– Так. Отже, я НЕОДНОРАЗОВО, точніше кожного разу, коли мені не дозволяли побачитися з дитиною, викликала поліцію та просила забезпечити виконання ухвали суду про забезпечення позову. Однак правоохоронці жодного разу не забезпечили мені як матері можливість забрати дитину на визначені в Ухвалі дні та час. Мало того, з кожним наступним моїм викликом вони давали мені зрозуміти, що у зв’язку з моїми постійними скаргами у них побільшало роботи, бо потрібно багато відписувати. Мене навіть попереджали: якщо я ще раз наберу «102», вони складуть на мене протокол за ст. 183 КУпАП, що в результаті й було зроблено у червні 2024 року. Я впевнена, що таким чином вони свою бездіяльність та можливо упередженість в розслідуванні цього злочину хочуть приховати шляхом перекладу відповідальності на мене. Диктофонні записи цих наших розмов з представником поліції в мене є.

– Якими були ваші наступні дії, коли на вас склали постанову?

– На якийсь час мене знов охопив розпач, до того ж, мій батько якраз попав у лікарню. Мені було необхідно зібратися, щоб знову вступити в цю, здається, нескінченну боротьбу за рідну дитину. А через майже місяць, 18 липня 2024 року, я нібито наблизилася до своєї головної мрії. В цей самий день Болградський районний суд задовольнив мій черговий позов до колишнього чоловіка та його батьків та постановив відібрати мою малолітню дитину та повернути її на колишнє місце проживання, тобто до мене – до матері. У рамках цього рішення для негайного виконання судом було складено виконавчий лист. Тобто залишалося лише, щоб це рішення, повторюся, негайно почала реалізовувати Болградська виконавча служба. Здавалося, ось-ось, і я зможу бути поряд зі своїм сином, обійняти його та бути йому справжньою матусею. Але мене знову очікував удар під дих, коли наступного дня, 19 липня, я звернулась до виконавчої служби в Болграді з заявою про прийняття до примусового виконання відібрання дитини та повернення її мені. Я говорю про це, та у мене перехоплює подих. Незважаючи вже на два законних рішення суду, попри мої благання та скарги, виконавці досі не зробили НІЧОГО. Від слова «ЗОВСІМ». Це якесь замкнуте коло, з якого я ніяк не можу вибратися. Так, закон на моєму боці. Але чомусь досі лише на папірці з мокрою печаткою. Виходить, наше законодавство – то все це ефемера. Або для виконавців, схоже, він неписаний. Я досі не з сином. І моє серце тепер розривається не тільки від довгої розлуки з ним, а й від явного безправ’я, яке чомусь ніхто не може або навмисно не хоче зупинити. Хоча, повторюсь, я не позбавлена батьківських прав та не обмежена у їх здійсненні. А тим часом кожного дня втрачаються психологічні та емоційні зв`язки мого синочка зі мною. Це нестерпно. Я вже не знаю, до кого звертатися.

Від редакції. Відповідно до ст. 34 Конституції України, ст. 5 Закону «Про інформацію» та згідно зі статтями 3, 4, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» редакція «БІ» надсилає інформаційний запит на інформацію щодо виконання рішення Болградського районного суду від 18.07.2024 року про відібрання дитини та повернення її матері Водник Діані – до Міністерства юстиції України, а також Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Усі отримані відповіді будуть оприлюднені на порталі новин «Бессарабія INFORM».